Спалах і поширення коронавірусної інфекції COVID-19 привернули увагу до збудника хвороби – вірусу. З одного боку, це одвічний ворог людства – століттями хвороби, викликані вірусами, забирали мільйони життів. З другого – ми не могли би народитися без допомоги вірусу – коли всередині жінки утворюється ембріон, її імунна система розпізнає нове зародження як щось чужорідне. Та завдяки ДНК вірусу, яка кодує протеїни, плоду нічого не загрожує з боку захисних сил організму майбутньої матері. Віруси застосовують для знищення надзвичайно шкідливих комах, які знищують урожай і переносять хвороби. А в медицині їх використовують як вектори для доправлення ліків чи певних агентів до клітин.
…1887 рік, плантація тютюну в Криму. Великі втрати врожаю через невідому хворобу листків, схожу на мозаїку. Російський учений Дмитро Івановський, що вивчав ці проблеми, оголосив про відкриття невідомої раніше форми життя – фільтруючої бактерії. А 1899 р. голландський учений М. Беєринк уперше застосував термін «вірус», від латинського «vira» – «отрута».
Отже, хто чи що воно таке – вірус? Це перехідна форма між живою та неживою матерією. Вірус у клітині господаря – живий організм, утворює комплекс «вірус – клітина», розмножується. Поза клітиною – це неживий організм. Віруси – найчисленніші біологічні об’єкти на Землі. Вчені припускають, що їх чисельність перевищує 100 мільйонів. Вражають вони рослини, тварин, людей, живуть навіть у клітинах бактерій. Понад 75% всіх інфекційних хвороб – вірусні. Шляхи проникнення вірусів до людського організму такі: повітряно-крапельний (грип, паротит, ГРЗ, епідемічний паротит), через їжу (ентерит, ящур), через шкіру (віруси сказу, віспи, герпесу, папіломи), через кров (гепатит, ВІЛ), через статевий контакт (герпес, ВІЛ), через переносників – комах, кліщів (енцефаліт, жовта лихоманка).
Чому важко боротися з вірусами? Вони дуже маленькі (у 50 разів менші за бактерії), швидко пристосовуються, вбудовуються в чужі клітини і повністю їх підпорядковують, швидко змінюються, мутують.
Віруси існували з давніх часів і супроводжували людство, напевне, від початку його існування. Точніше, «проріджували» його ряди, як би жорстоко це не звучало.
Скажімо, добре відоме з історії поняття «мор», «моровиця». Так часто називали чуму, холеру, віспу… Вони викошували мільйони людей в давні часи, в період Середньовіччя. Одну з хвороб – натуральну віспу – викликає саме вірус variola vera. Він блискавично чіпляється за людський організм, стійкий до впливу довкілля, до висушування і низьких температур, у замороженому стані життєздатний кілька років. Опис хвороби було знайдено в єгипетському папірусі, складеному близько 4 тисяч років до н. е. За приблизними підрахунками, з XVI по XX ст. натуральна віспа спричинила смерть щонайменше 400-600 млн людей. Наприкінці XVIII ст. англійський лікар Едвард Дженнер винайшов вакцину – безпечне щеплення від віспи на основі вірусу коров’ячої віспи, яке потім застосовували у всьому світі. Лише 1980 року ВООЗ офіційно заявила про ліквідацію натуральної віспи в природі шляхом вакцинації. Але існувала гіпотетична можливість внутрішньолабораторного зараження під час наукових досліджень. Наразі всі відомі запаси вірусу знищено або відправлено до двох сховищ – CDC в Атланті, США, і лабораторії Державного наукового центру вірусології і біотехнології «Вектор» у Новосибірську, Росія. Попри це віспа через легкість зараження людей, швидкість поширення, важкий перебіг, високу летальність входить до переліку інфекційних захворювань, що можуть спричинити надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я, та до переліку біологічних агентів, що можуть бути чинниками біологічної зброї. Деякі країни й далі виробляють противіспову вакцину, запаси її має і ВООЗ, а американських військовослужбовців і нині щеплять проти віспи і сибірки.
Кілька тисячоліть відомий людям поліомієліт. Захворювання викликають поліовіруси, здатні тривалий час зберігатися в стічних водах, хлорованій воді, молоці. Характеризується запальними змінами носоглотки, кишечника, ураженням центральної нервової системи аж до паралічу. Спеціального противірусного лікування поліомієліту немає. Єдиний надійний спосіб запобігти хворобі – це щеплення, яке проводять кілька разів. Поліомієліт теж належить до переліку інфекційних захворювань, що можуть спричинити надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я.
Наприкінці XIX ст. було відкрито віруси ящуру, згодом – чуми ВРХ, свиней, віспи курей, вірус герпесу, вірус грипу… Сезонні епідемії грипу спалахують нерідко. Їх здебільшого спричиняють віруси серотипу В – мутації призводять до виникнення нових штамів кожні 3-5 років. Вірус типу С не мутує, трапляється рідше, зазвичай зумовлює легке захворювання в дітей. А ось віруси типу А справді дуже небезпечні, мутують дуже швидко. Природними носіями їх є водоплавні птахи. Саме вони викликають пандемії і найбільше смертей. Перша науково засвідчена пандемія грипу датується 1889–1890 рр., вона забрала приблизно мільйон людей. Внаслідок найстрашнішого спалаху – епідемії іспанського грипу в 1918–1919 рр. загинуло від 50 до 100 млн людей. Її спричинив вірус H1N1, який перейшов до людини від птахів. Азійський грип 1957–1958 рр. забрав від 1,5 до 2 млн жертв, гонконгівський 1968–1969 рр. – ще мільйон. Один з останніх вірусів грипу, який мав епідемічне розповсюдження серед людей, – це вірус типу А/H1N1 (новий), що викликає свинячий грип. 2009 р. його «ужинок» становив понад 18 тисяч.
За останні 40 років відкрито понад 20 нових, раніше невідомих, вірусів. Деякі з них викликають смертельно небезпечні захворювання: віруси гепатитів C, D, E, G, вірус Марбург, вірус Зіка, вірус Західного Нілу, вірус імунодефіциту людини. У XXI ст. вийшли на арену боротьби з людством коронавіруси. 2002–2003 рр. у Китаї спалахнула атипова пневмонія, викликана SARS-CoV, від якої померло 9% інфікованих; близькосхідний респіраторний синдром – MERS – забрав життя 35%, нині маємо нового вбивцю – коронавірус SARS-CoV-2. Хоча, за даними ВООЗ, смертність від нього становить приблизно 3%.
А ось вірус імунодефіциту людини, відомий з початку 80-х рр. минулого століття, протягом 1997–2007 рр. забрав 35 млн людських життів. Вірус Марбург викликає геморагічну гарячку, летальність – 23-50%, у деяких спалахах – 70%. Вірус гарячки Західного Нілу, за дослідженнями науковців, виник ще тисячу років тому в Африці. Припускають, що передчасна смерть Александра Македонського з явними ознаками енцефаліту могла бути зумовлена саме цією хворобою. Головним джерелом хвороби є 17 видів переважно перелітних птахів, у крові яких є високі концентрації вірусу. А переносять інфекцію комарі. І хвороба ця вже добралася з Нілу до України. Москіти переносять вірус Зіка, особливо небезпечний для вагітних. Перебіг захворювання – як звичайна застуда, наслідок – майже 100% патологія плоду. Вірус Ебола спричиняє геморагічну гарячку Ебола, що в 60–90% закінчується летально. Найтяжчу за весь період спостережень за цією хворобою епідемію зафіксовано в Західній Африці в 2014–2016 рр. – понад 11 тисяч смертей. Збудники більшості цих екзотичних хвороб належать до біологічних агентів, які офіційно визнано чинниками біологічної зброї, а самі хвороби входять до переліку інфекційних недуг, що можуть спричинити надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я.
Отже, як виглядає, протистояння «вірус – людина» триває і триватиме вічно? Не встигнуть люди перебороти чи якось пристосуватися до однієї хвороби, як підступні віруси підносять нам щось «свіженьке» – не вивчене й небезпечне. Чому? Як це відбувається? Чи ці віруси існували і аж тепер виявляють свій «характер», чи вони нові? Чи існують ліки від вірусних хвороб, чи ефективними є лише вакцини? Із цими запитаннями ми звернулися до людини, яка «близько знайома» з вірусами, – завідувачки кафедри інфекційних хвороб ІФНМУ професорки Лесі ПРИШЛЯК.
– Так, у боротьбі свої інтереси захищає кожна сторона, – коментує ситуацію Леся Ярославівна. – Хоче вижити людина, таке ж, образно кажучи, «бажання» має й вірус. Як він може це зробити? Тільки шляхом змін. Віруси швидко змінюються, і зміни ці не на користь людини, а на користь виживання вірусу. Тож вони мутують, стають агресивними. І так вони існували, просто не завжди стикались із нашим світом. Скажімо, той самий коронавірус, який нині нерідко викликає жах і паніку. Він не з’явився ні вчора, ні сьогодні – існував віками в дикій природі. Питання в тому, коли перетнулися наші з ним шляхи. Його виявили ще 1937 року як збудника заразного бронхіту в курей. У людини – 1965 року, але хто, крім медиків і науковців, чув про нього? Він викликав звичайну ГРВІ. Цілком імовірно, що «залітав» ще тоді й до нас. Науковці вивчали цю групу вірусів, особливо після спалахів атипової пневмонії 2002–2003 рр. і близькосхідного респіраторного синдрому, що викликані були коронавірусами SARS і MERS. 2017 року навіть захищено кандидатську дисертацію на цю тему. Й Уханський інститут вірусології теж вивчав коронавіруси. Річ у тім, що в Китаї їдять кажанів, змій, панголінів, причому не завжди піддають їх термічній обробці. Усі вони є носіями цих вірусів, причому вірус кажана на 95%, а панголіна – на 99% ідентичний до людського. Тож вірус подолав міжвидовий бар’єр. Міг він передатися і через так звані проміжні резервуари – верблюдів, кішок, тобто ссавців. Щодо противірусних препаратів. Їх синтезувати важко, але їх створено й вони діють. Звісно, інфекціям легше запобігти, тож найефективнішою є вакцинація. 15 потужних світових лабораторій працюють над створенням вакцин. Науковці вже розшифрували геном COVID. Вакцину незабаром випробовуватимуть. Насамкінець – про паніку. Вона безпідставна. Ми ознайомлені з вірусом. У нас є хворі на грип, пневмонію. Повірте, перебіг цих захворювань не легший. Треба пам’ятати просте правило: не пошир інфекцію далі. Тобто якщо людина повернулася з території, зараженої вірусом, або контактувала із хворими, вона повинна самоізолюватись. Коли ж у неї виникли симптоми ГРВІ, необхідно зателефонувати сімейному лікареві. Він після з’ясування всіх обставин приймає відповідне рішення і, якщо вважає за потрібне, викликає бригаду швидкої допомоги. Такі бригади, оснащені захисним одягом і всім необхідним, є в кожній області. Людину поміщають до інфекційної лікарні. Там є відповідні бокси, навчений персонал. Хворих лікуватимуть. І ще одне. До 90% пацієнтів, у яких виявили коронавірус, мають легкий перебіг захворювання. У групі ризику насамперед літні люди і з важкими хронічними хворобами.
Отож, як бачимо, нинішній спалах «коронованого» – лише один із етапів немирного співіснування людини з вірусами.
