Кандидатка наук з державного управління, доцентка кафедри публічного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, експертка Швейцарсько-українського проєкту «Децентралізація для розвитку демократичної освіти» – DECIDE в Івано-Франківській області, членкиня правління Івано-Франківської обласної ГО «Суспільна амністія» та представниця громадської організації «Асоціація випускників магістратури державної служби Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу», волонтерка-опікунка «Оселі Віри, Надії, Любові» Марія БАРАН підкреслила, що основний виклик на шляху громадської діяльності – це опір змінам та пасивність громадянського суспільства, тому мріє знайти дієві інструменти подолання цього, наголосила, що змінюватиме світ навколо себе, аби молодь не покидала Україну, поки стане сил, а також звернула увагу активістів, що треба робити те, що любиш, робити це добре, не чекаючи винагороди.

– Пані Маріє, розкажіть про себе, свої зацікавлення.

– Упродовж останніх п’яти років предметом моїх інтересів стали процеси, спричинені децентралізацією. Особливе зацікавлення викликає роль та місце людини у процесі становлення нового місцевого самоврядування.

Особисто, попри професійні інтереси, вивчаю питання реформування системи охорони здоров’я. Моє життя – це освіта. Я живу й оживаю під час спілкування зі студентами і сином. Ви знаєте, вони мене вчать. А я зацікавлена не відставати – тому вчусь. Напевно, не випадково доля звела мене зі Швейцарсько-українським проєктом «Децентралізація для розвитку демократичної освіти» (DECIDE), спрямованим на підтримку двох ключових реформ в Україні – освіти та децентралізації. Я є регіональним експертом Проєкту DECIDE в Івано-Франківській області й надалі сприятиму розвиткові освіти на теренах Прикарпаття.

– Як Вас можна описати читачам одним реченням?

– ДУМАЙ, ДІЙ, ДОСЯГАЙ.

– Коли розпочали свою громадську діяльність? Що спонукало Вас до цього?

– Спочатку я хотіла відповісти, що почала займатися громадською діяльністю приблизно років з 10 тому, коли стала членом організації, а відтак членом правління Івано-Франківської обласної ГО «Суспільна амністія». А потім пригадала, що всі мої друзі, починаючи зі школи говорили мені – як Ти все встигаєш, Тебе ж скрізь повно…

Напевно, небайдужою до людей, життя громади я була завжди. Завше прагнула бути корисною, допомогти, підтримати. Інколи думаю – все, не маю більше сил, а на другий день – бац, і вони знаходяться. І це підтверджує моє переконання, що робити добро – означає підживлювати енергією саму себе.

– Пам’ятаєте, який проєкт був першим?

– Не знаю, чи згадаю про перший. Тому розповім про ті, які були від душі. В педучилищі я взяла шефство над дівчатками-румунками. Допомагала їм з домашніми, читала вголос твори, щоб вони встигали.

В університеті ми з профкомом студентів організовували та проводили заходи до Свята Миколая для діток-сиріт. Класний був у нас сценарій. Дітки дуже сміялися. А я потім плакала…

Згодом я була автором та виконавцем кількох проєктів, спрямованих на розвиток громад. «Обізнані мешканці – сильна громада» (Фонд Східної Європи) (2015-2016 рр.), «Популяризація громадського здоров’я в ОТГ Прикарпаття – обов’язок кожного» (2019 р.) та ін.

– Які виклики зустрічалися на Вашому шляху?

– Основний виклик – це опір змінам та пасивність громадянського суспільства. Мрію знайти дієві інструменти подолання опору змінам. Важко. Занадто багато негативного досвіду лежить на плечах українців, занадто багато неправди, занадто багато розбитих сподівань…

– Соціологи стверджують, що наразі в Україні лише 3-5 відсотків жителів є активними. Яка ситуація у Вашій громаді?

– Знаю про низьку активність громадянського суспільства. Але не знаю, чи завжди активність це добре. Інколи, як показує життя, активність мас є шкідливою – це так званий ефект Даннінга-Крюґера. Для мене важливим є те, щоб активними були люди-патріоти, люди-професіонали. Активними у «сродній праці», про яку писав Сковорода. Тоді буде успіх та процвітання.

– Якими проєктами найбільше пишаєтеся? Які в них джерела фінансування і де Ви шукаєте кошти?

– Написання проєкту – важка справа. Тому я пишаюся радше не проєктами, а своєю наполегливістю у проєктній діяльності. На мою думку, коштів для втілення таких необхідних для громади проєктів, спрямованих на залучення жителів до управління громадою, на покращення комунікації між владою та громадою, на зміну способу мислення у держави та місцевого самоврядування немає. Відтак доцільно займатися проєктною діяльністю та залучати кошти грантодавців. Спочатку зміна менталітету, а потім системні зміни та зміна системи. Ось на це потрібно, на моє глибоке переконання, залучати фінансування.

– Чим ще Ваша організація може бути корисною для інших?

– Оскільки метою діяльності «Суспільної амністії» є об’єднання зусиль членів організації для захисту конституційних прав і свобод, взаємодопомоги, сприяння здійсненню ними політичних, економічних та соціальних програм і проєктів, співпраця з іншими громадськими організаціями у наданні фізичним та юридичним особам допомоги в реалізації їхніх прав і свобод, то сфера діяльності нашої організації є широкою. Відтак пріоритетом діяльності сьогодні є надання консультацій з питань, що стосуються становлення та розвитку територіальних громад; сприяння аналізу сучасного стану дотримання владою конституційних прав і свобод громадян, вироблення рекомендацій щодо його удосконалення; сприяння формуванню правової й політичної культури громадян України.

– Що мотивує Вас займатися громадською діяльністю?

– Бажання змін на краще та хороші люди, які мене оточують. Я хочу змінювати світ навколо себе, щоб молодь не покидала Україну. І робитиму це, поки стане сил.

– Які основні цілі та плани на майбутнє?

– Кажуть, якщо хочеш розсмішити Бога, то розкажи йому про свої плани. Тому, напевно, про це не скажу нічого. Але чітко знаю, що прагнутиму бути корисною громаді, і не підведу.

– Що порадите активістам, які тільки розпочинають свій шлях?

– Треба робити те, що любиш, робити це добре, не чекаючи винагороди.