Заступниця директора з виховної роботи і практичної підготовки Коломийського навчально-наукового інституту(КННІ) Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, викладачка кафедри філології КННІ, кандидатка філологічних наук, просвітянка, активна громадська діячка Галина ВОЛОЩУК в інтерв’ю газеті «Галичина» наголосила, що влада і громадські активісти разом спроможні побороти кризу і вийти на шлях прогресивного й швидкого розвитку нашої країни, розповіла про свої цікаві проєкти, а також порадила активістам ніколи не зупинятися на досягнутому, ставити перед собою не одну, а кілька цілей, не розчаровуватися й мати більше мотивації.

– Пані Галино, недавно Ви отримали перемогу в конкурсі громадських активістів «Золотий фліпчарт», організованому «Освітньо-аналітичним центром розвитку громад», завоювавши перше місце в номінації «Активістка року». Що означає для Вас ця перемога?

– Ця перемога не тільки моя, адже за мене проголосувала велика кількість людей: і мої друзі, і колеги з Коломийського навчально-наукового інституту і Прикарпатського університету, мої студенти і знайомі з Коломиї, Коломийського району, Івано-Франківської області, Харкова, Києва, Полтави, Рівного, Чорноморська та ін. Скажу, що в єдності наша сила. Будувати майбутнє України можемо тільки разом, тому дуже дякую всім за голос і підтримку.

– Розкажіть про себе, свої хобі.

– З 2012 року працюю на кафедрі філології Коломийського навчально-наукового інституту. З 2017-го – заступниця директора з виховної роботи і практичної підготовки студентів. Намагаюся формувати чітку систему виховної й наукової роботи, проводжу різноманітні заходи і акції в Коломиї та Коломийському районі, присвячені цікавим українським постатям: Мирославу Ірчанові, Ліні Костенко, Василеві Макуху, Іванові Франку, Уляні Кравченко, Ользі Кобилянській, Тарасові Шевченку, Лесі Українці, Василеві Стефанику, Василеві Стусу, Митрополиту Андрею Шептицькому, Юрію Шкрумеляку та ін. Організовую зустрічі в Коломиї для студентської та учнівської молоді міста і Коломийщини з відомими письменниками: Дмитром Павличком, Євгеном Бараном, Сергієм Гридіним, Мирославом Дочинцем, Василем Карп’юком, Христиною Козловською, Віктором Максимчуком, Марією Морозенко, Степаном Процюком, Оленою Рижко, Василем Рябим, Василем Теремком, Володимиром Франкевичем.

Плідно співпрацюю з дирекцією шкіл Коломийщини, вчителями та учнівською молоддю. Намагаюся активно висвітлювати наукову та виховну сфери діяльності в засобах масової інформації, зокрема часто-густо мої статті можна почитати на сторінках часописів «Вільний голос» (Коломия), «Галицька Просвіта» (Івано-Франківськ), «Слово Просвіти» (Київ).

Передусім люблю активно проводити час зі своїми дітьми, ми любимо подорожувати, відпочивати на водоймах. Ще маю два замилування: книги і танці – моя пристрасть.

– Як Вас можна описати читачам одним реченням?

– Роблю те, що люблю; люблю, те що роблю.

– Ви – викладачка кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту ПНУ, кандидатка філологічних наук, також належите до громадських організацій «Просвіта» ім. Т. Шевченка і «Союз українок». Чи залучаєте до громадської роботи своїх студентів?

– Так, звичайно. Студенти КННІ – основна опора в різних проєктах і акціях, однак ми також залучаємо до наших заходів студентську та старшу учнівську аудиторію, педагогів зі шкіл і коледжів Коломиї та Коломийського району, також ми дуже добре співпрацюємо з бібліотекарями нашого міста й району; навіть більше – маємо міжобласну співпрацю з учителями і учнями з Миколаєва Львівської області, співпрацюємо зі студентами та викладачами ПНУ.

– Коли й чому розпочали громадську діяльність? Що спонукало Вас до цього?

– Мій фах спонукає бути активною громадською діячкою, адже ми зі студентами дуже любимо виходити за межі комфорту, навіть за межі інституту, можемо провести літературні читання і літературні вечори і в кав’ярні, й біля пам’ятників відомим письменникам, і в музеях (Коломия для цього дуже благодатне місто, адже маємо відомі на весь світ і Музей писанкового розпису, і Музей історії міста Коломиї, і Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського), і в бібліотеках, і в школах, і в Народному домі, і в майстернях відомих коломийських художників Василя Андрушка і Мирослава Ясінського.

– Пам’ятаєте, який проєкт був першим?

– Так! У вересні 2014 року очільниця коломийського «Союзу українок», прекрасна жінка, Марія Гнатюк запросила мене долучитися до проєкту «Школа шляхетної українки», де щосуботи викладачі юним панянкам проводили майстер-класи з різних сфер діяльності; я знайомила юнок з сучасною українською літературою.

– Соціологи стверджують, що наразі в Україні лише 3-5 відсотків жителів є активними. Яка ситуація у Вашій громаді?

– У нас є активна молодь. У Коломиї функціонує молодіжна рада при Коломийській міській раді, однак хочеться більше креативних, цікавих і масштабних проєктів, власне, від і для учнів та студентів.

– Якими проєктами найбільше пишаєтеся? Які у них джерела фінансування і де Ви його шукаєте?

– Дуже цікавим, крутим і інноваційним проєктом вважаю проведення Літературної кавалєрки в Коломиї 2018 року. Авторка проєкту «Літературна кавалєрка», докторка філологічних наук, професорка кафедри філології та методики початкової освіти Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Тетяна Качак запропонувала мені провести гру в Коломиї, адже в Івано-Франківську в Літературну кавалєрку молодь грає вже впродовж шести років… Я погодилася.

Літературна кавалєрка відбулася за участі письменників Олени Рижко, Василя Теремка та Марії Морозенко, які приїхали з Києва і замилувалися нашою Коломиєю і нашою молоддю, а ми ними. Учасниками заходу стали 4 команди: «Цінителі» Коломийської гімназії ім. М. Грушевського, «СвіЧадо» Коломийської ЗОШ І-ІІІ ст. №5 ім. Т. Шевченка, «Балаган» Коломийського педагогічного коледжу та «Ліброкубікуларисти» Коломийського навчально-наукового інституту. Впродовж заходу учасники команд представили 4 книги сучасних авторів: повісті «Дівчина з міста» Олени Рижко, повісті «Я закохалася» Марії Морозенко, повісті «16 весна» Василя Теремка та збірки оповідань «Така любов» (Видавничий центр «Академія»). Усі команди нагородили дипломами від ВЦ «Академія» і Управління культури Коломийської міської ради, також учасники отримали в подарунок книги Олени Рижко, Марії Морозенко й Василя Теремка, які профінансувала Коломийська міська рада за клопотанням начальника Управління культури Коломиї Уляни Мандрусяк – це 10 000 грн. на закупівлю книг для молоді.

Захід відбувся за сприяння Міжнародного благодійного фонду «Покуття» (ініціатива народного депутата з нашої Коломиї Андрія Іванчука), який подарував усім учасникам поїздку до Кам’янець-Подільського (це теж 10 000 грн.). Також ми запланували проведення другої Літературної кавалєрки по-коломийськи на весну 2020, однак через карантин не вдалося реалізувати проєкт торік. Варто сказати, що коломийська команда «Ліброкубікуларисти» стала переможницею в фінальній обласній грі «Літературна кавалєрка», яка відбулася навесні 2019 р. в Івано-Франківську.

Впродовж шести років проводимо благодійний ярмарок «Допоможи воїну АТО», який організовуємо напередодні Різдвяних свят. Студенти продають власноруч приготовлені смаколики, а виручені кошти передаємо воїнам АТО. До акції долучаються також місцеві благодійники і підприємці.

Одним із цікавих освітніх проєктів вважаю проведення в березні 2019-го на базі Коломийського навчально-наукового інституту олімпіади з української мови і літератури, приуроченої до 205-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка та присвяченої його творчості. В олімпіаді змагалися 30 найкращих студентів Коломийського навчально-наукового інституту і 30 студентів Коломийського педагогічного коледжу. Спільний проєкт інституту, коледжу і благодійного фонду «Покуття». Переможці олімпіади отримали планшети від благодійного фонду, а навчальні заклади – сучасні комп’ютери.

– Чим організації, до яких належите, можуть бути корисними для інших?

– Перш за все, ми об’єднуємо людей різних вікових категорій і різних сфер діяльності навколо спільної ідеї – розвитку нашого міста, краю й України.

– Що мотивує Вас займатися громадською діяльністю? Які основні цілі та плани на майбутнє?

– Мотивація – це мої студенти, учні і мої діти, я хочу, щоби і вони, і ми жили в країні, про яку з гідністю і гордістю можна розповісти в інших країнах, щоби вони пишалися тим, що є українцями, щоби не виїжджали за межі України в пошуках банальних і не дуже банальних коштів на хліб. Адже це навіть соромно: мати такі родючі і не оброблені землі, мати безліч заводів-привидів, які просто «стоять» (а це місця праці), мати розумних, красивих, талановитих, працьовитих людей і не використовувати ці ресурси на своє благо, благо країни, кожного українця. Мене це болить. Вважаю, що влада і громадські активісти разом спроможні побороти кризу і вийти на шлях прогресивного і швидкого розвитку нашої країни.

– Що порадите активістам, які тільки розпочинають свій шлях?

– Ніколи не зупинятися на досягнутому, ставити перед собою не одну, а кілька цілей, якщо один проєкт не вдасться реалізувати, то можна реалізувати інший. Не розчаровуватися, бо навіть негативний досвід – теж досвід. Більше цілей і більше мотивації!