Саме так, влучно і дуже точно, охарактеризували видатну соціологиню і громадську діячку Ірину БЕКЕШКІНУ її колеги у книзі «Ірина Бекешкіна. Поки ми живі...», що недавно побачила світ у Києві. Цю книгу видав Фонд «Демократичні ініціативи» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» на знак пам’яті про соціологиню.
За словами колег І. Бекешкіної, несподівана й передчасна її смерть у березні 2020 року буквально приголомшила українське суспільство. Це було страшною звісткою для усіх, адже ще за два тижні до свого відходу в засвіти вона проводила тренінги з соціології для журналістів у регіонах України, зокрема й в Івано-Франківську, брала участь в громадських заходах та виступах у ЗМІ. Про таких людей кажуть – «згоріла на роботі».
Найтеплішими спогадами про неї діляться друзі, і неначе рефрен в унісон звучить, що її поважали соціологи за принциповість у відстоюванні честі й гідності професії, за те, що вона одна з небагатьох, хто міг публічно й переконливо впливати на позицію влади й громадську думку.
Її любили журналісти, бо вона завжди просто, влучно й головне – чесно, могла пояснити складні цифри, рейтинги, будь-які зміни в суспільній свідомості. Зокрема два ексклюзивних інтерв’ю з пані Іриною у 2019-му і 2020 роках були опубліковані в газеті «Галичина», одне з яких увійшло в книгу.
Її запрошували на високі прийоми керівники держави і світові лідери, вона входила до рейтингів найвпливовіших жінок України, й водночас її упізнавали на вулицях і в метро звичайні люди. В одному з інтерв’ю для «Галичини» І. Бекешкіна сказала: «Про те, наскільки я успішна як публічний соціолог, судити, звісно, не мені, але маю сказати, що мене досить часто впізнають на вулиці, вітаються і, що мене дивує, пам’ятають моє прізвище. Тому, думаю, моя праця не марна». А ще вона говорила під час інтерв’ю для «Галичини», що, аби створити анкету, треба знати життя. Тому потрібно чути, що говорять люди, спілкуватися з ними… Вона любила і знала життя. «Мені дуже цікаво жити. І це, я вважаю, позитивна риса для соціолога. Неможливо собі уявити соціолога, приміром, у навушниках, який увіткнувся в смартфон у метро. Ця людина – апріорі не з нашої касти. Я спостерігаю за життям. Я його слухаю. Уловлюю не тільки в анкетах, а й на вулицях. Із облич, фраз людей, які проходять повз... Усе це – моя робота», – казала пані Ірина.
«Це – збірка, присвячена пам’яті Ірини Бекешкіної, разом з тим, це книга уроків життя, нашого українського повсякденного життя в добу незалежності, – пише у передмові до книги друг і колега І. Бекешкіної Євген Бистрицький. – Кожний знайде тут – у наукових працях Ірини, в її публічних виступах у мас-медіа та в її влучних афоризмах, у спогадах друзів та колег – життєві орієнтири для себе, щоб краще розуміти суспільство, в якому ми живемо, та як доцільніше прокладати власний життєвий шлях у ньому. Ця книга – напуття нам усім і наша колективна пам’ять».
Ірина Бекешкіна випереджала свій час. «Вона йшла попереду... Вона бачила проблеми постмайданних влад, застерігала, вимагала прозорості від влади, активності від громадян, давала поради кожній новій владі», – нагадує у вступному слові до книги професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Олексій Гарань.
Книга складається з трьох частин. Перша об’єднала наукові публікації з аналітикою, друга – публіцистика, і третя – спогади про вагомість постаті славетної українки.
У спогаді про колегу О. Гарань підкреслив: «Я часто стикався з тим, коли люди запитували: «А коли буде опитування, яке проведуть «Демініціативи», бо саме Бекешкіній ми довіряємо?», «А коли Бекешкіна прокоментує ці або інші дані, бо саме їй ми довіряємо?» Вона завжди задавала стандарти наукового підходу, громадянської позиції. Її цінували і друзі, й вороги. На дані, які вона наводила, завжди чекали різні політичні сили, які потім по-різному їх трактували – іноді перекручували, іноді маніпулювали, з чим боролася Ірина Ериківна, але її даним довіряли. Ірина була унікальною людиною, бо соціологів у нас багато хороших, але вона виконувала своєрідну функцію, яка мало кому притаманна: вона вміла пояснювати соціологічні дані людською мовою і доносити їх до широкої аудиторії. Тобто була великим популяризатором і при цьому громадським активістом. Вона була учасником обох Майданів і як громадський діяч, і як дослідниця. Фонд «Демініціативи», який вона очолювала, проводив 2014 року дослідження про те, хто був присутній на Майдані, які погляди мали і які вимоги ставили перед тодішньою владою учасники протесту. Ірина сама була частиною громадянського суспільства і вона ж вивчала його, бачила його проблеми та вади».
Комунікаційник «Демініціатив» Юрій Горбань: «Ірина Бекешкіна – це суцільний рух. Прес-конференції, ефіри, опитування, зустрічі, презентації, відрядження. Її старенька NOKIA ніколи не затихала. Її боялись продажні й фейкові соціологи, бо вона ставала розлюченою «вовчицею», коли йшлося про честь професії. Політики замовляли у когось свої опитування, але завжди озирались – а що на це скаже Бекешкіна. Її авторитет серед колег, політиків, громадського сектору, журналістів та й звичайних людей був незаперечним. Один рік її виступів у ЗМІ – це сотні сторінок інтерв’ю, статей, презентацій. І якщо говорити про соціологію, як про науку, що ввійшла в повсякденне життя, то Бекешкіна, як публічний провайдер, зробила в це вагомий внесок. Її публічна особливість в тому, що вона, як кажуть самі журналісти, дуже хороший матеріал і знахідка для медійників. Вона говорила дуже просто і ясно, ніколи не закручувала складні поняття у важкі формулювання, навчала журналістів розбиратися в сухих цифрах громадської думки і образно пояснювала їм ази соціології. Ну от, скажімо, коли вона таке складне поняття, як вибірка – представлення всіх сфер населення, соціальних груп в опитуванні, – образно порівнювала з каструлею борщу. Щоб зрозуміти смак борщу з різних інгредієнтів достатньо з’їсти кілька ложок. Кілька ложок борщу – це і є вибірка «зі всієї каструлі» суспільства».
Президент України у 2014–2019 рр. Петро Порошенко: «Ірина Бекешкіна є зразком чесності в професії, голосом совісті суспільства. Вона ніколи не служила кон’юнктурі, її висновки як соціолога завжди були стандартом якості. Ми всі відчували її турботу про суспільство, яке вона вивчала та відчувала кожен нерв у його настроях та змінах. Ірина Ериківна вміла говорити правду і політичним лідерам, і простим громадянам. Вона була відчайдушною оптимісткою і всім серцем вірила у своїх співвітчизників».
Письменниця Марина Гримич: «Я Ірину Бекешкіну особисто не знала, однак вона була однією з трьох людей у цій країні, яких я могла безкінечно слухати у наш час – час бездумного розкидання по масмедіа і соціальних мережах словесного сміття, папужачого повторення дурниць чи висловлювання суджень у стилі Капітан Очевидність з розумним виразом обличчя. Це була людина честі. І професіонал. Шкода, що я з нею так і не познайомилася».
Голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко: «Бувають в організаціях громадського сектору різні періоди, і коли дуже різко скачуть зарплати. Тоді починаються всередині обговорення: чи не пора нам щось інакше робити, треба якось наздоганяти колег, ми відстаємо. То я завжди згадую слова Ірини Ериківни про якусь там незначну для нас суму грошей. Вона каже: «О! Якби в мене такі гроші були, та я б стільки всього зробила!». Оця, власне, її жертовність, її професіоналізм і при цьому її скромність – це те, що завжди впадало в очі, і те, що буде пам’ятатися і завше служитиме для всіх нас певним імперативом поведінки».
А ще книжка містить велику кількість фотографій, які відтворюють життєвий і професійний шлях соціологині, а також вміщує цінну добірку цитат і афоризмів І. Бекешкіної, які образно і влучно показують нам самих себе. Пропонуємо вашій увазі декілька дуже популярних висловів Ірини Ериківни, яка до найменших дрібниць відчуваючи нерв суспільства, спрощувала й пояснювала нам складні процеси суспільної думки, творила із них образи і символи, щоб влучно показати нам самих себе: «ми показуємо суспільству дзеркало, в яке слід дивитися, щоб зрозуміти, хто ми є»; «я – медсестра, що вимірює температуру суспільства»; «має бути свобода слова, а не свобода проплаченої дезінформації»; «чи будемо ми сидіти на дивані і очікувати чарівника, чи будемо активно і усвідомлено підпирати найкращих керівників країни – від цього залежить, якою буде країна і майбутнє кожного з нас»…
Життєве кредо І. Бекешкіної – поки ми живі, ще нічого не втрачено і нічого не вирішено – це кредо для всіх нас: попри всі труднощі, поки ми дихаємо, ми боремось і ми обов’язково переможемо.
Книга є в безкоштовному електронному доступі, її можна завантажити за посиланням: https://dif.org.ua/files/%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%BA%D0%B0/book_final_28.06.2022_%D0%B0.pdf
