Якими є найрезонансніші події і тенденції 2018-го, головні політичні успіхи і невдачі року, чи впроваджують в Україні реальні реформи (адже дехто вважає, що вони мають імітаційний характер), чи бореться влада з корупцією, які перспективи врегулювання збройного конфлікту на Донбасі й, звісно, якими є політичні перспективи і виклики 2018 року? На ці запитання ексклюзивно для газети «Галичина» відповів політичний експерт Костянтин МАТВІЄНКО з Києва:

– Найрезонансніші події в українському політикумі трапилися під кінець року. Перед усім, це оголошення воєнного стану, який, правда, 26 грудня Президент уже скасував. Вперше його було оголошено за фактом прямої агресії в нейтральних водах Чорного моря під російськими прапорами військово-морські сили Росії атакували українські військові плавзасоби. Безумовно, ця подія є безпрецедентною. З точки зору правової і дипломатичної в історії війни Росії проти України – це новий етап, бо до цього Російська Федерація ховалася за «іхтамнєтамі», тобто відмовлялася визнати акт прямої агресії. Тепер вона це здійснила на очах усього світу. Відповідно – воєнний стан. Через воєнний стан було скасовано перші вибори в ОТГ в 10 областях України. Це теж безпрецедентна для України подія. Фактично люди, які сподівалися обрати керівні органи в новостворених ОТГ об’єктивно були позбавлені права обирати і бути обраними.

Проведення об’єднавчого собору Православної Церкви в Україні, і фактично постання її на православній мапі світу – це подія, яка матиме далекосяжні історичні наслідки. Серед інших подій слід відзначити погодження графіку співпраці з МВФ, що є, з одного боку, суттєвим порятунком для української економіки, а, з іншого – це, безумовно, покладає на наступні уряди, на наступні генерації української влади ще більший борговий тягар, який також лягатиме на всіх українських громадян. Це видно з меморандуму з МВФ, опублікованого в ЗМІ. Там фактично має місце пряме втручання в порядок управління українською економікою і соціальною сферою. Також важливою подією, пов’язаною з МВФ, є створення антикорупційного суду. Це теж безпрецедентна подія, оскільки МВФ, зазвичай, торкається тільки питань балансів бюджетів, і ніколи не втручається в правоохоронну систему країни, з якою має донорські стосунки. Це свідчить про слабкість Української держави, намагання наших міжнародних партнерів поставити Україну в фокус свого безпосереднього зовнішнього управління.

Можна умовно говорити про те, що успіхом є той факт, що санкції до Російської Федерації принаймні не послаблюються. Західний світ не послаблює санкцій щодо Російської Федерації, але не так через Україну, а з огляду на агресивні дії Росії в інших точках світу. Цього року українські спортсмени демонстрували чимало досягнень, але наша влада, зокрема міністерство молоді і спорту, наполягає, що це їхня заслуга, вони намагаються отримати політичні бонуси від чужих перемог.

Більше успіхів назвати не можу. На внутрішньому напрямку, на превеликий жаль, все сумно. Передовсім через зростання споживчих цін. Якщо ми подивимося соціологічні дані, то настрої українців залишаються депресивними. Депресія у суспільстві наростає через бідність, злочинність. Окремо потрібно сказати про аварійність, оскільки в Україні щодня гине близько півсотні людей не через бойові дії, а через аварії, пожежі, утоплення, навіть отруєння грибами… Це для Європи неймовірно високий показник. Постійне підвищення цін на енергоносії, зокрема газ, не тільки б’є по домогосподарствах. Ціна енергоносіїв зашита у формулу собівартості всіх, без винятку, товарів і послуг для населення. Держава втратила важелі економічного впливу на вартість енергоносіїв. Цей момент є дуже дражливим, і відповідно суспільство на нього реагує підвищенням депресивного стану. Наступна невдача – це зростання міграційних настроїв і фактична еміграція, особливо продуктивного сегменту громадян.

Щодо реформ. Коли реформа не завершена, то це свідчить про те, що вона не успішна. Коли реформу доведено до завершення, коли вона ефективно працює, тоді її можна назвати успішною. Децентралізація влади як така – це, звісно, позитивно. Але у наших реаліях присутня зворотна сторона медалі. Розпитую знайомих голів ОТГ, чому вони гроші, які отримали у результаті реформи децентралізації, кладуть на депозити. Адже на моє переконання, це неправильне, неефективне використання коштів. Вони відповідають, що не можуть освоїти цих коштів, оскільки, не повірите, брак кадрів, тобто не має людей, які б могли надавати жителям громади належні послуги за акумульовані кошти в нових фінансових умовах. Нині чимало чинних ОТГ є інституційно неспроможними, адже, якщо у вас є 100 грн., за які теоретично ви можете купити хліба, проте немає можливості дістатися до магазину, то ці гроші перетворюються на порох. Аналогічною є ситуація з децентралізаційною реформою. Оптимізації шкільної та медичної мережі означає, що реальні медичні і освітні послуги віддаляються географічно від домогосподарств.

Питання з приводу корупції є абсолютно риторичним. Сам генеральний прокурор визнає, що чиновників з категорії «А», тобто найвищої, за рік, що минає, не було притягнуто до відповідальності. Хоча їм вручали підозри, справи доходили навіть до суду… Щодо боротьби з корупцією – то тут владі великий жирний мінус. Війна між Росією і Україною має всі ознаки затяжної. Вона вже триває довше, ніж в Радянському Союзі так звана «велика вітчизняна війна». Конфлікт затяжний, Росія його вирішувати не збирається, Україна не має достатньої потуги, щоб його вирішити. Ця війна справедливо названа гібридною. Тобто, з одного боку, воюємо, з іншого – торгуємо. Путін на своїй щорічній прес-конференції прямо заявив, що Україна є найбільшим торговельним партнером Російської Федерації. Тому вирішення конфлікту немає поки що перспектив.

2019 рік особливий тим, що відбудуться і вибори президента, і парламенту. Це рік дуже турбулентний. Фаворити на президентських виборах, очевидно, зрозумілі. У другий тур вийдуть Юлія Тимошенко і Петро Порошенко.