Невизначеною залишається доля Коломийської центральної районної бібліотеки після того, як усе ще, попри всі обіцянки, ні 4 лютого, ні 18 лютого районна влада так і не передала її містові. Тепер представники районної ради запевняють, що таку процедуру буде здійснено до закінчення лютого. Та якщо цього не відбудеться, колектив бібліотеки налаштований рішуче відстоювати своє право на улюблену роботу: її співробітники готові й до страйкування, і до голодування, а також до судового процесу.
Сьогодні книгозбірня зачинена, а її працівників звільнено з роботи ще 31 грудня 2020 року. За словами міських очільників, відновлення роботи закладу варто очікувати з 1 квітня. А доти влада радить працівникам перебути на біржі, пояснюючи закриття та звільнення потребою заощадити кошти.
Та якщо для влади цю паузу в роботі бібліотеки й економію бюджетних коштів на цьому можна представити певною сумою, то в чому і хто визначить вагу збитків через те, що роботу книгозбірні паралізовано вже декілька місяців?
Що не проведено десятки цікавих культурних заходів на різні теми, не прочитано тисячі книжок, що сотні студентів місцевих коледжів та інституту не отримали доступу до потрібних навчальних матеріалів?
Що вже впродовж кількох місяців у розпал зими дорога оргтехніка і книжковий фонд, які потребують відповідного температурного режиму, перебувають в неопалювальному приміщенні, що абсолютно не сумісне з умовами їх нормального функціонування і зберігання? І хто відповідатиме за це в разі їх пошкодження чи знищення?
Що багаторічні зусилля працівників бібліотеки зробити свій заклад сучасним інформаційним, культурним та освітнім простором, відкритим місцем для живого креативного спілкування, натхнення та нових ідей фактично зводяться нанівець?
Що на владному рівні так і не визнано: активна участь ЦРБ у всеукраїнських проєктах «Бібліомісту» й Українського інституту книги, різних літературних акціях, зокрема голосуванні в межах книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів» – це невтомна праця на імідж не лише бібліотеки, а й міста – найбільшого після обласного центру культурного осердя краю…
Питання, на превеликий жаль, риторичні. Торік у листопаді Коломийська центральна районна бібліотека виграла відбір і увійшла до 600 з 16 тисяч українських бібліотек, які отримали з Українського інституту книги 1000 нових видань на 80 тис. грн. – чотирма сотнями з них книгозбірня встигла поділилася з міською дитячою бібліотекою, а решта ще перебувають у темних і холодних стінах непрочитаними і навіть не анонсованими читачам… А скільком людям вони вже могли стати в нагоді, подарувавши розкіш читання та потребу професійного чи навчального ознайомлення!?
Доктор філологічних наук Наталія Мочернюк згадує свою підготовку до онлайн-конференції Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, присвяченій 95-річчю української та бразильської письменниці, літературознавиці, перекладачки та науковиці Віри Вовк. Саме в цій бібліотеці вона знайшла всю необхідну літературу – книжки В. Вовк і була вражена тим, що вони були з дарчими написами книгозбірні і з присвятами, а також з електронною адресою авторки. Пані Наталія підкреслює надзвичайно багатий фонд краєзнавчої літератури в Коломийській ЦРБ, адже тут є й книжки, що видаються у рамках обласної програми книгодрукування і які не потрапляють до книгарень, наприклад, двотомник Леся Мартовича.
Нині працівниці книгозбірні, попри звільнення з роботи, підготували на конкурс проєкт модернізації та осучаснення книгозбірні, який презентують 25 лютого.
Попри те, що колектив, читачі та громадськість міста всіма способами відстоюють свій культурний заклад – були написані листи і до Президента України і в профільне Міністерство культури та інформаційної політики й отримані відповіді, а питанню бібліотечної «паузи» було присвячено публікації в центральній та обласній пресі та сюжети на телебаченні, ситуація не змінилася.
Ціна питання – триповерхова будівля у центрі міста площею 700 квадратних метрів і вартістю не менше десятка мільйонів гривень. І чи на цьому тлі є сенс нагадувати про існування Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 27 січня 1995 р. № 32/95-ВР (Редакція станом на 12.12.2012 р.), який «гарантує право на вільний доступ до інформації, знань, залучення до цінностей національної та світової культури, науки та освіти, що зберігаються в бібліотеках».
Водночас міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко 11 лютого сказав в інтерв’ю для сайту Obozrevatel: «Згідно із законом районні чи обласні органи влади передають культурні об’єкти на баланс ТГ і ті мусять їх прийняти. І суто з нашого дозволу можуть їх ліквідовувати чи трансформувати. Моделі є. І на 2021 рік виділено 200 млн грн., які ми способом конкурсів чи субвенцій можемо надавати тим, хто звернеться до нас по допомогу у проведенні таких трансформацій...».
