Як змінилося місцеве самоврядування за майже два роки війни, що пропонує прикарпатським громадам головний кошторис країни на 2024 рік і як вплине на їхнє життя вилучення «військового» ПДФО з місцевих бюджетів, а також чи потрібно проводити вибори у час війни, розповів в інтерв’ю для газети «Галичина» перший заступник голови Івано-Франківської обласної ради, кандидат політичних наук Василь ГЛАДІЙ.

– Пане Василю, 7 грудня в Україні традиційно відзначають День місцевого самоврядування. Як змінилося місцеве самоврядування за майже два роки війни? Який його нинішній стан?

– Цьогоріч уже 23-й раз відзначаємо День місцевого самоврядування. З огляду на цю можливість вітаю своїх колег – посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад зі святом. Місцеве самоврядування – влада, яку обирають люди, тому бажаю всім його представникам виправдати довіру своїх виборців.

Нагадаю, що ще до війни, 2020 року, перед місцевими виборами змінилася система місцевого самоврядування. Уряд затвердив новий адміністративно-територіальний устрій базового рівня. Замість 11 509 територіальних громад було створено 1 469 громад, з яких 62 – на Івано-Франківщині. А парламент реформував райони. І замість 490 створили 136 нових районів, з яких шість – на Прикарпатті. На рівні областей змін не відбулося.

Щодо роботи органів місцевого самоврядування від початку повномасштабного військового вторгнення росії, то я поділив би їх умовно на дві категорії: такі, які функціонують на територіях, де відбувалися бойові дії, і такі, які працюють там, де не було бойових дій. Багато громад на Київщині, Чернігівщині, Сумщині, Харківщині, Луганщині, Донеччині, у Запорізькій, Херсонській областях фактично опинилися наодинці з ворогом. Попри це більшість представників місцевого самоврядування залишилася на місцях, організувавши життєдіяльність громад у нових умовах. Є небагато прикладів, коли голови громад, депутати місцевих рад не взяли на себе відповідальність чи переїхали в безпечне місце.

Місцеве самоврядування, крім своїх основних обов’язків й повноважень, нині працює у двох головних напрямах: волонтерська діяльність та допомога внутрішньо переміщеним особам (ВПО). Саме децентралізацію влади, створення територіальних громад, розширення їх повноважень експерти вважають важливою складовою ефективного управління територіями під час кризи, пов’язаної з війною. Тому можна зробити такий висновок: місцеве самоврядування працює на належному рівні, тому завдяки і йому нині ми маємо успіх у боротьбі з російським агресором.

– Наскільки з огляду на російсько-українську війну вдається самоврядуванню реально розв’язувати питання місцевого значення?

– З часу повномасштабного вторгнення росії органи місцевого самоврядування, крім виконання делегованих державою та власних повноважень, розв’язують проблеми, пов’язані з військовою агресією. Зрозуміло, що з 24 лютого 2022 року змінилися пріоритети як у діяльності місцевого самоврядування, так і щодо витрат не лише з Державного, а й з місцевих бюджетів. На перше місце стали видатки, які сприяють обороні країни, і все, що пов’язано з допомогою нашим захисникам і жителям.

Нагадаю, що уряд ухвалив документ щодо розпорядження фінансами на місцях, а саме: постанову №590 «Про затвердження порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану». Ця постанова передбачає черговість видатків з бюджетів. Вона настільки є неоднозначною, що її змінювали десятки разів. Звичайно, що це все впливає на виконання як делегованих, так і власних повноважень, а також тих завдань, які постали перед місцевою владою внаслідок російської агресії. Але більшість експертів відзначає, що саме завдяки проведеній реформі децентралізації ми маємо на місцях дієву владу, яка позитивно проявила себе під час війни.

– Державний бюджет на 2024 рік став уже другим головним фінансовим документом України, ухваленим парламентом в умовах повномасштабної війни. Як оцінюєте кошторис, за яким житимуть українці, зокрема й прикарпатці, наступного року?

– Зрозуміло, що під час війни бюджетними пріоритетами мають бути безпека та захист країни, а також соціальна підтримка громадян. У Державному бюджеті на 2024 рік є стаття видатків, яка поступається тільки видаткам на оборону: це повернення зовнішніх боргів і відсотків, на що передбачено один трильйон 87 мільярдів грн. А на оборону та безпеку держави передбачено один трильйон 692 мільярди грн, на соціальний захист – 469 мільярдів.

Нагадаю, що під час пандемії коронавірусу Міжнародний валютний фонд списав борги 25 країнам через спричинену нею складну фінансову ситуацію в них. В Україні теж була епідемія, тепер на наших землях триває велика війна, проте ніхто із керівників держави не веде з цього приводу відповідних переговорів. А якби й борги України було списано, то це дало б можливість істотно наростити фінансування армії, більше платити пенсіонерам, підвищити видатки на медицину тощо.

Було б правильно, якби під час війни мінімальні заробітна плата і пенсія відповідали фактичному прожитковому мінімуму. А тим часом із 1 січня 2024 року мінімальну зарплату передбачено у розмірі 7 100 грн, а фактичний прожитковий мінімум для людей, які працюють, – 9 550 грн. Фактичний прожитковий мінімум для людей, які втратили працездатність, пенсіонерів становить 6 074 грн. А їм наступного року збираються платити 2 361 грн. І люди, які отримують менше ніж фактичний розмір прожиткового мінімуму, перебувають за межею бідності.

Фактичний розмір прожиткового мінімуму в рази вищий за той, який використовує сьогодні Кабінет Міністрів для розрахунку виплат. А саме: загальний показник прожиткового мінімуму у 2024 році становитиме в Державному бюджеті – 2 920 грн для всіх, а 2 361 грн – для осіб, які втратили працездатність. Ми бачимо, що фактичний прожитковий мінімум і той, який взято для розрахунку виплат, відрізняються в рази. І це істотно впливає на соціальний захист наших громадян під час війни. Тому, на жаль, життя українців, особливо соціально вразливих і незахищених людей, у 2024 році погіршиться.

– Що ж з огляду на воєнні умови пропонує прикарпатським громадам Держбюджет-2024?

– Крім традиційних міжбюджетних трансфертів, а це базова дотація, медичні гарантії, освітня й різні соціальні субвенції тощо, у Державному бюджеті на 2024 рік не передбачено капітальних видатків. Натомість у його Резервному фонді передбачено кошти для проєктів швидкого відновлення, які мають гуманітарне або ж воєнне значення. Тому говорити про якісь конкретні цифри, які пропонував би нині Державний бюджет-2024 для прикарпатських громад, не доводиться. Це й зрозуміло, оскільки йде війна, а під час війни про розвиток не йдеться.

– Фракція ВО «Батьківщина» у Верховній Раді не дала жодного голосу за законопроєкт про так званий «військовий» ПДФО, а головна «батьківщинівка» Юлія Тимошенко наголосила, що парламент руйнує місцеві громади. Як вплине вилучення «військового» ПДФО з місцевих бюджетів на життя громад, зокрема на Івано-Франківщині? І чи можна вважати, що нині на центральному рівні гальмують роботу місцевого самоврядування?

– Відповідно до законодавства доходи військовослужбовців підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Відповідні суми податку утримують з їхніх заробітних плат. Всі надходження розподіляли у таких пропорціях: 79 відсотків у місцеві бюджети, з них 64 – це бюджети територіальних громад, 15 – обласні бюджети, а 21 відсоток надходив до Держбюджету. А з 1 жовтня цього року «військовий» ПДФО стовідсотково спрямовують у державну скарбницю.

Якщо конкретніше, то мова про такі цифри. Відповідно до цього закону ще нинішнього року за останній квартал держава забирає з місцевих бюджетів 25 мільярдів грн, а наступного року – 97 мільярдів грн. Ці кошти планують скерувати на дрони, боєприпаси, зброю.

Це справді болючий удар по місцевому самоврядуванні, а для окремих громад ця втрата буде критичною. Щодо нинішнього року, то можна відзначити наступне: змінювати дохідну частину місцевих бюджетів протягом бюджетного року є щонайменше непрофесійно, оскільки ці кошти було заплановано як в дохідній, так і у видатковій їхніх частинах. А тепер потрібно буде терміново вносити відповідні зміни, бо запланованих видатків не буде.

Головний аргумент такої урядової ініціативи – держава краще знає за місцеве самоврядування, як використати ці кошти. На жаль, ніхто не проаналізував детально, яка частина «військового» ПДФО з місцевих бюджетів йшла на потреби оборонців, а яку було спрямовано на інші цілі. Громади є різні, хтось майже стовідсотково використовував ці кошти на допомогу армії, хтось менше. Проте всі міста, селища й села брали та беруть активну участь у той чи інший спосіб у наближенні Перемоги України. А саме – переказують пряму фінансову допомогу військовим частинам, закуповують обладнання й техніку, облаштовують укриття, терміново ремонтують зруйновані інфраструктурні об’єкти, забезпечують проживання ВПО, надають соціальну допомогу військовослужбовцям та їхнім сім’ям та ін.

Ми вже говорили про 590-ту постанову уряду. Як варіант, можна було б обмежити використання цих коштів на необов’язкові витрати, а не забирати їх повністю. При цьому багато експертів вважають, що є ризики неефективного використання коштів «військового» ПДФО на вищому рівні. Життя громад унаслідок такого рішення зміниться по-різному, адже для когось це декілька відсотків у дохідній частині бюджету, а для когось – це половина доходів. Відповідно хтось не зможе будувати укриття, ремонтувати інфраструктуру, лікувати ветеранів чи навіть виплатити заробітну плату.

– Які законодавчі зміни актуальні для реформування місцевого самоврядування у найближчій перспективі?

– Перше й головне – внести зміни до Конституції. І це потрібно було зробити ще 2014 року, коли розпочали реформу децентралізації. Зокрема це зміни щодо адміністративно-територіального устрою, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. На жаль, нині норми Конституції не відповідають нормам законодавства, яке ухвалено щодо реформи децентралізації влади. Також є чимало законопроєктів базового рівня, які потрібно схвалити. Наприклад, новий закон про місцеве самоврядування, про місцеві державні адміністрації, про адміністративно-територіальний устрій, про місцеві референдуми тощо. А ще є потреба внести зміни в багато галузевих законів, тому що з огляду на децентралізацію влади необхідно змінити норми, які регулюють той чи інший напрям діяльності. Наприклад, медицина, освіта, земельні відносини, соціальний захист й т. ін. Це ті законодавчі ініціативи, які потрібні для повноцінного реформування місцевого самоврядування.

– Тему виборів упродовж кількох місяців активно обговорюють в українському політикумі. Чи проведе Україна вибори у час війни, й чи потрібно це робити?

– Чи проводити вибори під час війни – вирішуватиме влада: Президент, уряд і більшість у ВРУ. У влади є всі можливості ухвалити необхідні рішення. Чи потрібно це робити? Однозначно – ні! Є багато ризиків і нерозв’язаних питань. Вибори в Україні – це завжди протистояння, поляризація й роз’єднання суспільства. Під час війни це може призвести до катастрофічних наслідків. Адже тільки об’єднавшись ми зможемо перемогти ворога.

Наступне запитання: як під час війни можна забезпечити участь військових у виборчому процесі? Маю на увазі не лише саме голосування, а й балотування до парламенту, місцевих рад, на посади голів територіальних громад… А переміщені особи? Сьогодні ми маємо сім мільйонів українців, які є біженцями, більшість з яких, на мою думку, не матимуть змоги проголосувати. Яким чином відновити нині реєстр виборців? Адже щоб його відновити або сформувати новий з урахуванням того, що частина людей повернеться в Україну, а решта ні, потрібно після нашої перемоги дати час для повернення українських громадян з-за кордону.

Наступне: свобода слова й свобода медіа. Нині в Україні вона обмежена, зрозуміло, воєнною цензурою. Майже всі телеканали об’єднано в національний марафон. Яким чином забезпечити рівний доступ до медіа всім учасникам виборчого процесу під час воєнного стану – не зрозуміло!

І на завершення. Ми по-різному можемо ставитися до чинної влади, але проводити вибори в сучасних воєнних умовах, на мою думку, неможливо.