Історично значущим назвали у світі звернення лідера США Джо Байдена до американців, виголошене 19 жовтня, в якому він зрівняв терористів ХАМАС, які напали на Ізраїль 7 жовтня, і рашистів путіна, й заявив, що США не допустять їхньої перемоги – відповідно ні на Близькому Сході, ні в Україні. За майже три роки президентства це лише друге його звернення з Овального кабінету Білого дому (перше він виголосив у червні 2023-го, коли американські законодавці обох партій дружно підтримали законопроєкт про підвищення верхньої межі державного боргу США задля уникнення дефолту).
У цій же промові Байден, як пише New York Times, «навів чіткі аргументи на користь того, чому американці та весь світ мають об’єднатися навколо чотириєдиної мети». По-перше, щоб забезпечити допомогу Україні, аби кремль не зміг «перечекати» Захід, тобто поки той втомиться від війни на її території, й підкорити нашу державу. По-друге, щоби знищити ХАМАС. По-третє, щоби запобігти розширенню обох воєн через втручання в них певних зовнішніх сил-чинників. І, врешті, щоб «досягти цього всього, не додавши ще більше смертей і страждань цивільним у світі, знову охопленому вогнем».
Наскрізною думкою 15-хвилинного спічу Байдена став його чільний аргумент: якщо Америка не встоїть у протистоянні обом конфліктам, то на Землі побільшає «смертей і руйнувань». Як пише та ж NYT, «відчуття місії, продемонстроване Байденом, пояснює, чому у 80 років він за останні вісім місяців відвідав дві країни, які перебувають у розпалі активних воєн. Та водночас він поєднав свою публічну підтримку України та Ізраїлю з приватними застереженнями для американських союзників – ретельно утримувати війська США наразі якнайдалі від обох театрів бойових дій. Здається, він сповнений рішучості довести, що попри всю критику Штатів як нібито розділеної держави, що занепадає, вони залишаються єдиною нацією, яка може формувати події у світі непередбачуваного хаосу».
Байден звернувся до своїх співвітчизників напередодні 20 жовтня, коли Білий дім передав на розгляд Конгресу «екстрений бюджетний запит на фінансування потреб США у сфері національної безпеки», який передбачає 105 мільярдів доларів для допомоги Україні, Ізраїлю, Тайваню й убезпечення кордону США з Мексикою. Причому в розподілі цих коштів між «їхніми адресатами» частка нашої держави сягає половини тієї суми: за різними даними, від 40 до 60 млрд.
Президент Володимир Зеленський подякував Джо Байдену за «потужну промову», за «непохитну віру в те, що гуманізм, свобода й міжнародний порядок, заснований на правилах, мають завжди перемагати». А в коментарях із соцмереж ідею Байдена «об’єднати дві війни в одну геополітичну стратегію Вашингтона», тобто захистити Україну, яка «обороняється від ядерного загарбника, й помогти Ізраїлеві знищити ХАМАС», уже одягли і в такий перифраз відомого ленінського вислову: коли кажемо «Ізраїль», то маємо на оці «Україна», й навпаки. Та чи можна справді вважати ту ініціативу господаря Білого дому волею гегемона на майбутнє зближення двох його васалів попри теперішнє відчуження між ними (чого варта, скажімо, лише відмова офіційного Тель-Авіва В. Зеленському в його намірах взяти участь в ініційованому ним же візиті підтримки до Ізраїлю лідерів європейських країн)?
Ще далі пішли в конспірологічних колах українського й міжнародного політикуму, де слова президента США, що «підтримка наших ключових партнерів, у тому числі Ізраїлю й України, – це розумна інвестиція, котра впродовж поколінь даватиме дивіденди», спровокували нову хвилю розмов про Небесний Єрусалим, який нібито має постати на південних землях України – від Дніпра до Одеси й куди переселятимуться з Палестини ізраїльтяни.
Цей задум, нагадаємо, озвучив ще в першому десятилітті «нульових» знаний своїм радикалізмом активіст єврейського руху в Україні Ігор Бер Кут. Зрештою, поживу для чергового дискурсу навколо того дав і сам В. Зеленський, коли в одному зі своїх недавніх інтерв’ю доволі неоковирно висловився, що після перемоги над рф «ми не зможемо відбудувати саме таку Україну, про яку мріяли на початку», але, мовляв, «станемо великим Ізраїлем».
