Минулої суботи на околиці Івано-Франківська у Чорному лісі за участю духовенства, представників українських та польських владних структур і громадських організацій, а також представників польської та української інтелігенції нашого краю відбулось скорботне дійство – вшанування пам’яті розстріляних на цьому місці 80 років тому священників, банкірів, лікарів, вчителів тощо. Організували це дійство активісти Івано-Франківського товариства польської культури «Пшиязнь» на чолі з її чільником Віталієм Чащиним за підтримки та співучасті архієпископа-митрополита Львівського Римо-католицької церкви Мечислава Мокшицького, канцелярії голови Ради міністрів Польщі в рамках конкурсу «Польонія і поляки за кордоном 2021», фундацій «Допомога полякам на Сході» і «Вольность і демократія», Центру польської культури і європейського діалогу в Івано-Франківську, Федерації польських організацій в Україні тощо.
До речі, саме завдяки активістам «Пшиязні» й зокрема дружині В. Чащина, нині, на жаль, покійній пані Ірені, ще далекого 1992-го в Чорному лісі почалися пошуки останків жертв цього страшного злочину, скоєного гестапівцями на чолі з їхнім керівником Гансом Крюгером, руки якого були заплямовані кров’ю польських інтелектуалів у Львові…
Розпочалося траурне дійство з молитви за упокій душ понад 700 безневинно убієнних представників станиславівської інтелігенції, вся вина яких, за словами пароха римо-католицького костелу Христа Царя в Івано-Франківську отця Владислава, «полягала лише в тому, що вони були поляками…». Принагідно він також зазначив, що це масове людиновбивство, як і людиновбивство у сусідньому Дем’яновому лазі, скоєне енкаведистами, стали можливими лише тому, що в ідеологіях Гітлера і Сталіна людина нібито була на першому місці, але в їхніх душах, як і у душах підпорядкованих їм катів, не було Бога. «Ми ж, – завершив він свою думку, – зібралися тут для того, аби вчитися бути добрими до інших людей. У цьому і полягає справжній сенс цього дійства…».
Ділилися своїми думками з цього приводу й інші учасники скорботного заходу. Зокрема священник УГКЦ отець Богдан, консул Республіки Польща у Львові Рафал Коцота, представник польського уряду Єжи Плятайст, голова Центру польської культури і європейського діалогу в Івано-Франківську Марія Осідач, начальник управління культури, національностей та релігій ОДА Володимир Федорак, науковець із Польщі Адам Останко та інші.
Є. Плятайст зокрема зазначив, що «вбивство гітлерівцями у ніч із 14 на 15 серпня 1941-го польських інтелігентів у Чорному лісі було далеко не єдиною акцією. У такий спосіб у 1941–1943 роках вони вбивали представників цієї провідної верстви на всіх колишніх польських теренах». Cвоєю чергою, В. Федорак констатував, що «тільки тоді, коли українці та поляки воювали разом проти спільного ворога, вони були непереможними». Резюмував сказане попередніми промовцями професор А. Останко: «У ті страшні часи поляків і українців гестапівці та енкаведисти мордували та вбивали разом, прагнучи перетворити їх на рабів. Та й наші гроби поховані зовсім поряд – у Чорному лісі та Дем’яновому лазі».
На завершення скорботного дійства у Чорному лісі, де навіть не співають птахи, В. Чащин згадав тих, хто протягом трьох десятиліть української Незалежності допомагав польській громаді нашого краю зберегти для нащадків місце поховання представників польської інтелігенції Станиславова, замордованих у перші місяці німецько-радянської війни. Серед них – нині, на жаль, покійного ексголову ОДА Михайла Вишиванюка та ексмера Івано-Франківська Зіновія Шкутяка.
