В Івано-Франківську, у підземному переході «Ваґабундо», відбулася знакова зустріч-презентація з видатними постатями українського документального кіно – зокрема із заслуженим діячем мистецтв України, лауреатом Шевченківської премії Валентином СПЕРКАЧЕМ та кінорежисером, журналістом і сценаристом Андрієм Михайликом. Захід, організований Івано-Франківським осередком Національної спілки кінематографістів України (НСКУ), зібрав поціновувачів українського кіно і продемонстрував історичну тяглість української документалістики з 1990-х і досі.
Під час зустрічі глядачі переглянули документальні стрічки В. Сперкача, а саме: «Христос Воскрес» 1991-го року та уривки з фільму «Кубанські козаки. А вже літ двісті» 1992-го. Ці роботи є невіддільною частиною української кінематографічної спадщини. Також було представлено фільм А. Михайлика «Мандруючи Гуцульщиною. Косівщина».
Голова Івано-Франківського осередку НСКУ Ольга Терешкун підкреслила важливість такої презентації. «Це для нас надзвичайно унікальна подія – кіно-зустріч з відомими режисерами, документалістами, кіномитцями, які започатковували вітчизняну кінодокументалістику в часи становлення незалежності України. Такі заходи формують ту історичну канву для нашого майбутнього інтелектуального покоління», – наголосила вона.
О. Терешкун відзначила, що хоча сучасне українське кіно вже здобуло світове визнання, його успіх був би неможливим без міцного фундаменту, закладеного документальними та ігровими фільмами видатних українських режисерів минулого. Вона з радістю констатувала, що багато з цих митців і досі активні, і є можливість запрошувати їх на Прикарпаття для плідного спілкування.
У розмові з журналістами В. Сперкач поділився своїми враженнями від Івано-Франківська, назвавши його одним із найкрасивіших міст Європи. Він також згадав, що з Прикарпаттям пов’язано багато його спогадів і значна частина його фільмів, зокрема «Керманичі», «Гуцульське весілля» та, звичайно, «Христос Воскрес». Особливо зворушливою для режисера є історія створення фільму «Христос Воскрес». «Цей фільм для мене дуже дорогий, – констатував пан Валентин перед його показом. – Я їхав знімати інше кіно, але в Косові мені порадили податися до Космача, до Михайла Дідишина. Ми приїхали туди, і біля хати приватного музею Олекси Довбуша нас зустрів чоловік у неймовірному вбранні. Знайомство з Михайлом справило на мене надзвичайне враження. Коли ми вже від’їхали кілометрів 50 від Космача, і я кажу до оператора Ігоря Писанка: «Зупини машину. Куди ми їдемо? Ми знайшли потрясаючого героя!».
Режисер зізнається, що був щиро захоплений Михайлом, який, маючи лише два класи освіти, створив унікальний приватний музей Олекси Довбуша попри тиск КДБ. «Це унікальна особистість, справжній скарб. Я працюю в документальному кіно з 1965 року, зняв багато фільмів, і завжди переконуюсь, що головне у фільмі – це людина, про яку ти знімаєш кіно. Треба бути чесним із героєм, а він має бути відкритим до тебе. То ціле мистецтво – розговорити людину, налаштувати її на контакт. З Михайлом Ільковичем у нас усе чудово склалося. Краса тих місць і людей справді захоплює».
Серед почесних гостей заходу був громадський та політичний діяч, депутат Верховної Ради п’яти скликань Іван Заєць. Він відзначив, що фільми В. Сперкача, зокрема «Тарас» та «Кубанські козаки. А вже літ двісті», «Христос Воскрес» мають величезне значення для зміцнення національного духу, особливо у найважчі для України часи. «У фільмі «Тарас» цей режисер глибоко проник у саму природу нашого пророка, вималював картину його життя, поневіряння, місії, – прокоментував політик. – Чи, наприклад, фільм «Кубанські козаки…» – це своєрідна модель остаточного вирішення українського питання російською імперією, тобто модель знищення української нації. Під час перегляду цієї стрічки стає зрозуміло, що може статися з нашою нацією, якщо ми розслабимося й піддамося ворогові. Або ж фільм про Космач «Христос воскрес». Кожна нація має своїх героїв і свої столиці. Коли ми говоримо про героїв, то маємо на увазі людей, які ще тоді розуміли, як важливо популяризувати нашу героїчну історію. З іншого боку, Космач – це столиця УПА, символ збройної боротьби за українську державу. Нам вдалося створити державу мирними засобами, але ми добре усвідомлюємо, що підготували це історичне вікно можливостей саме воїни УПА».
Ольга Терешкун висловила глибоке переконання, що сьогодні український кінематограф є потужним символом національного духу. Вона наголосила, що кіно як синтетичне мистецтво поєднує не лише національну, а й ідеологічну складову. «В часи війни, коли наші захисники боронять кордони в окопах, ми також маємо бути в «окопах» культури й мистецтва», – підкреслила вона. На її думку, саме українське кіно здатне гідно протистояти тероризмові російської федерації на культурному фронті.
