Українців знову запрошують у кіно на нову прем’єру – теплу й сентиментальну комедію Олега Борщевського «Ну, мам». Стрічка складається з шести зворушливих новел про матерів із різними долями, філософією та темпераментом, які переплітаються між собою. Це роздуми про вічну тему – дітей і батьків, подані без надмірного драматизму, з легкістю та певною наївністю. Напередодні широкого прокату фільм презентували в івано-франківському кінотеатрі «Movieland» продюсер і автор сценарію Євген Таллер та актори Олеся Жураківська, Катерина Кузнєцова, Олександра Сорока, Дмитро Павко й Роман Луцький.

Сказати мамі «дякую»

– Цей фільм – можливість сказати «дякую» нашим мамам, які працюють на цій роботі без вихідних та лікарняних, – розповів Є. Таллер під час презентації. – Моєї мами не стало чотири року тому, і мені захотілося також згадати про неї у цьому фільмі. У нас вийшло дуже тепле і зворушливе кіно на усіх етапах: від сценарію до монтажу…

Акторський склад комедії «Ну, мам» – це відомі українські актори, які давно довели, що вміють перевтілюватися в найрізноманітніших персонажів, додаючи їм глибини. Зокрема тут зіграли, крім уже названих вище, також Олена Кравець, Ада Роговцева, Наталія Сумська, Ганна Кузіна, Олександр Ярема, Ахтем Сеітаблаєв, Остап Ступка та інші.

Тож великих претензій до акторської гри немає, адже усі виконавці – професіонали і добре впоралися із поставленими завданнями. Але все ж окремі лицедії виділялися та видавалися більш переконливо. Коли, скажімо, в кадр заходили О. Жураківська та О. Ярема, це була насолода для очей і вух. Їхній неймовірний тандем вражав стовідсотковим перевтіленням у своїх героїв. Ця історія видалася мені однією з найсильніших і правдивих – можливо, тому, що прототипами новели стали батьки Є. Таллера. У ній відчувалася душа, і те наскільки добре вона була виписана і зіграна.

«Це дуже впізнаваний архетип української мами, яка нічого не боїться, ні перед чим не зупиниться: може вдома бігати в простому халатику, а може бути зіркою, – розповідає про свою роль О. Жураківська. – Мами Євгена вже немає в живих, тож це була надзвичайно відповідальна місія. Я дослухалася до нього: він розповідав, як вона розмовляла, якою була. Коли під час зйомок він відбігав від монітора в сльозах і сміху водночас, я зрозуміла, що спіймала правильну інтонацію».

Також абсолютно магнетичними на екрані були герої А. Роговцевої та А. Сеітаблаєва. Це дует надзвичайно талановитих і досвідчених акторів, зіграний на найвищому рівні. Приємно було спостерігати за їхньою взаємодією в кадрі, мені було легко повірити в те, що це мама і син. Деякі їхні діалоги викликали дежавю: ці репліки вже чула від своєї бабусі і мами.

А ось дует Р. Луцького та Н. Сумської вийшов теплим і переконливим – сцени перегукуються з реальним життям, де син і мати доповнюють одне одного з гумором і ніжністю. «З Наталею я вже вдруге знімаюся, і це була така тепла й класна зустріч», – зазначив актор на пресконференції.

Шість історій про найдорожчих

Секрет успіху цього фільму в тому, що тему подали через шість різних новел, і якась з них та й у когось із глядачів таки викличе емоцію, сентимент чи спогад про маму. Те, що фільм розділений історіями про різні архетипи матерів – це водночас його плюс і мінус. Скажімо, розмаїття новел дозволяє розкрити тему не так однобоко і охопити якомога більше глядачів, які в побаченому впізнають свою рідну людину. Але гра в багатосюжетність зробила кіно неоднорідним, є декілька драматургічних ліній, які видаються чеснішими, цікавішими, і зрештою краще зіграними.

Слоган фільму «Кіно, як обійми мами» – дуже добре його характеризує. Адже воно справді тепле, зворушливе, сентиментальне і затишне. Ніби огортає глядача позитивними емоціями, пробиває на сльозу й змушує згадати матір. Це і є секретною зброєю цієї комедії, адже сама тема підкорює, бо не байдужа нікому. Як зазначила О. Жураківська, «ненька», «мама» – найголовніші слова для українців. І це справді так.

Якщо говорити про жанр стрічки, то вона, звісно, весела, проте для мене більше сентиментальна й ностальгійна, ніж суто комедійна. А музична складова стрічки додає їй об’ємності та зворушливих ноток. Слухаючи під час фільму «Ні обіцянок, ні пробачень» Віктора Павліка, «Двоє «Фантому-2» чи «Обійми» Океану Ельзи та інші, зловила себе на думці, що нарешті все стало на свої місця і в українських стрічках звучать пісні українських виконавців українською мовою. А ще ж навіть у недалекому минулому все було трішки по-іншому.

Оригінальна ідея фільму – у його фінальних титрах імена творців кінострічки доповнили світлинами їхніх матерів. Це теплий і зворушливий фінальний акорд. Напевно, кращого завершення такого кіно годі й вигадати.

«Ну, мам» – це приклад теплого кіно, яке нам потрібне сьогодні», – переконаний Роман Луцький. З ним важко не погодитися. У непрості часи хочеться хоча б на півтори години отримати позитивні емоції, посміятися, поплакати, згадати найдорожчу людину, почути її фразу з уст героїні й вкотре переконатися, що матері, хоч різні, але в чомусь таки однакові.

«Ну, мам» – це легке, часом банальне і передбачуване кіно. Втім, воно точно зачепить своєю простотою і теплими спогадами про найріднішу жінку. Після перегляду захочеться зателефонувати своїй мамі.