У повсякденні ми рідко замислюємося над персональним захистом, а коли стикаємося з несподіваними «сюрпризами», починаємо розуміти всю свою вразливість і незахищеність. І тоді, приголомшені, починаємо усвідомлювати, якою необізнаною з багатьма елементарними речами є людина в сучасному інформатизованому техногенному світі, насиченому всіма, здавалось би, благами цивілізації.

…Почалося все ще у вівторок, 15 січня, з поповнення кимось мого мобільного телефону (оператор «Vodafone») на 50 грн. Ввечері перепитала рідних, чи це зробили не вони, але дізналася, що старшому синові теж прийшло дивне, «нізвідки», поповнення на таку саму суму. Якби ми тоді знали, що шахраям, які надсилали нам ці кошти, потрібна квитанція про оплату, аби перевірити, чи активний номер, щоби вже другого дня в офісі «Vodafone» аж міста Кривого Рогу на Дніпропетровщині переоформити на себе мою сім-картку!..

У середу ввечері з номера, який починався на 066-…, зателефонував чоловік і російською мовою попросив повідомити номер пароля, який надіслав нібито він: «Я представітєль компанії «Vodafone», мєня зовут Тімур, ми ізучаєм актівность номєров, я только што переслал вам код. Сообщіте мнє єво». Найгірше, що sms-повідомлення з тим кодом надійшло справді від компанії «Vodafone». Тому я нічого не запідозрила.

Уже пізніше я зрозуміла, що той тип намагався зайти від мого імені в додаток «My Vodafone», і пароль надійшов на мій телефон. Після невеликої суперечки, бо мені було дивно, по-перше, чому він питає про цифри, які сам надіслав, а по-друге, активність мого телефону компанія може бачити не турбуючи мене. Але кожен судить про іншого по собі. Він робить свою роботу, подумала я, і повідомила злощасні цифри.

Це була моя перша помилка, бо в sms-повідомленні після чотиризначного коду, набраного жирним шрифтом, у дужках звичайним шрифтом було застереження, щоб нікому його не повідомляти… Але ж це працівник компанії, була впевнена я.

Коли ж побачила наступне sms із попередженням, що в додаток «My Vodafone» зайшли зі стороннього пристрою, виникла тривога, хоч я ніколи цим додатком не користувалася. І був номер, на який радили зателефонувати, якщо той вхід здійснила не я.

Та, як мовлять, лихо йде й інше за собою веде. Я не одразу зателефонула на вказаний номер… Спершу вирішила заблокувати кредитні картки. І це була моя друга помилка, бо поки я намагалася це робити, мій телефон раптом став неактивним: «мережі немає» – написало на екрані. А якби я його заблокувала швидше за шахраїв, не було б, мабуть, наступних подій. А так довелося з іншого телефону передзвонити на «гарячу лінію» «ПриватБанку» та заблокувати кредитку...

А наступного дня з’ясувалося, що така ж проблеми виникла в моїх сина й дочки, котрі живуть окремо. До речі, їм уже ніхто не телефонував і не надсилав коди, але й без того шахраї змогли позбавити їх права керувати своїми телефонами. Ви уявляєте, що з нами можуть витворяти?!

Отож ми троє з самого ранку звернулися до офісів «Vodafone» – на «стометрівці» ми з сином, а дочка – на розі вул. Грушевського та Незалежності, і там дізналися, що мою сім-картку невідомі особи дистанційно заблокували й оформили на чужий паспорт, поставивши заборону дистанційного блокування. А дітям зробили аналогічно, лише не закріпили за чужими паспортами. Тому їм змогли чи не відразу повернути все, як було, – відновити телефонні номери хвилин за 40.

Мені, до речі, жодного разу у вказаній компанії не пропонували закріпити мій телефонний номер за паспортними даними і не пояснювали ризиків можливого дистанційного блокування сім-картки. Втім, як ми пересвідчилися, співробітники «Vodafone», здебільшого молоді люди, й самі, схоже, не знали ні про можливість таких злочинних дій, ні про наслідки, до яких ті можуть призводити. Бо реагували на наші волання мляво, не давали ніякої гарантії на повернення сім-картки її законному власникові, себто мені, обіцяли, що, можливо, аж через 72 години з’ясується, чи вдасться (!) відібрати в шахраїв те, чим вони незаконно заволоділи.

Як на мене, у «Vodafone» продемонстрували в цій ситуації неспроможність захистити своїх користувачів від шахрайства. Більше того, сама служба безпеки компанії виявилася далеко не на висоті, якщо систему захисту її мережі так легко зламали, що змогли надсилати шахрайські sms-повідомлення від її імені!..

Отож моїм номером ще до кінця дня у четвер користувалися зловмисники: робили спроби брати кредити онлайн – це ми вже пізніше дізналися – і не в одній установі. Дякувати Богу, їм відмовили щодо мене. А на дітей взяли чотири кредити (наразі лише інформацію про них ми змогли відшукати) – у «ПриватБанку» та фінансових установах «Ваша готівочка» (або «Готівочка») й «CreditUp», про існування яких ми взагалі й не підозрювали… Робили це зухвало: без документів, вказуючи навмання місце роботи, контактні телефони. Намагалися збільшувати кредитні ліміти та виводити гроші.

Приміром, синові перевели на картку «ПриватБанку» 5 000 грн., які самі ж позичили на його ім’я у «Moneyveo», і розраховували вивести їх звідти на іншу картку, та не змогли підібрати пін-код… Робили це, як видно з покупок і запитів на кредити в Інтернеті, знову ж таки з того самого Кривого Рогу.

А коли в той період знайомі телефонували на мій номер, то чужим голосом їм, збитим з пантелику, з того боку відповідали, що вони справді потрапили до мене, називали моє ім’я й усіляко видавали себе за мене. Бо ж розуміли, що з контор, які видають кредити онлайн, можуть телефонувати й уточнювати, чи справді я замовляла позику. Розуміючи, що час минає, злочинці орудують, а ми нічого не в змозі зробити, син у четвер увечері зателефонував на «гарячу лінію» «Vodafone» до Києва, і телефон нарешті заблокували. А наступного дня ми – знову в офісі «Vodafone» на вул. Незалежності, де знову знімають копії сторінок паспорта, далі кажуть чекати уже 48 год… Тому знову телефонуємо до Києва, знову намарне минає чимало часу, і, нарешті, мені відновлюють мій номер. Відразу закріпили за паспортом і заборонили таким чином дистанційне блокування, яке використовують шахраї. Раджу всім так убезпечити себе.

Словом, повторюю, почуваєшся геть незахищено у рідній країні, коли нелюди так легко можуть дістатися до усіх твоїх даних, коли працівники компанії «Vodafone» здебільшого не мають поняття ні про можливість дистанційного блокування сторонніми особами сім-карток їхніх клієнтів, ні про ризики для людей від таких шахрайських маніпуляцій, а відповідно не вдаються до негайних адекватних дій, коли до них звертаються по допомогу, не пропонують при купівлі нової сім-картки «прив’язувати» її до паспортних даних.

Нині – вся надія на поліцію, куди ми звернулися. Всі сподівання – що злочинців розшукають і це убезпечить нас від нападок колекторів, яким продають борги фірми-позичальники. Ми ж нічого не зичили ні в кого! Але ті, хто необачно чи зумисне роздає направо й наліво позики, порушуючи чинні в державі правила, які регламентують такі відносини в суспільстві, вже запитують нас, коли ми повертатимемо їхні гроші?!. І не зважають на наші аргументи, що ми не брали в них нічого, що нашими даними скористалися шахраї…

Олена ЛАВРЕНЮК.

ВІД РЕДАКЦІЇ

Під час перевірки цього листа наші журналісти з’ясували зокрема, що і справді протягом кількох останніх тижнів поспіль, саме в розпалі різдвяних свят, мобільні телефони іванофранківців масовано «бомбили» кібер-шахраї зі сходу України.

З’ясували також, що ті позичальники, особливо віртуальні, котрі кредитують в онлайновому режимі, і, як твердить наша дописувачка, зичать направо й наліво гроші, не переймаючись особливо тим, чи законно оформлено заявки на позики, почали плодитися з 2014-го. Нині у віртуальному просторі вже діє понад півсотні таких кредиторів, готових ощасливити кожного готівочкою «до зарплати» чи на купівлю у кредит різних товарів. А засновниками та керівниками тих, з дозволу сказати, фінансово-кредитних установ, є переважно жителі Донеччини та Луганщини, вихідці з інших областей сходу й півдня України.

Власне, для того шахраї, а це можуть бути, як показує практика, і студенти юридичних факультетів, і різного роду крадії, навіть із числа тих, хто вже відбуває покарання в місцях позбавлення волі, й «ламають» телефони, електронні пошти, акаунти й т. п. звичайних громадян, які й не підозрюють, що з ними можуть таке витворяти, щоби спершу отримати доступ до особистих даних жертви, а відтак обікрасти її, віртуально оформивши на неї цілком реальну позику. І нині в Україні всі можливості для такого порівняно легкого і швидкісного «заробку» дають лише ті сумнівні кредитні контори, які загніздились у всесвітній паутині й роблять гроші з повітря. Тож наразі для кібер-шахраїв в Україні – справжній клондайк, своєрідна «золота жила».

Повторимо, цей вид шахрайства особливо небезпечний тим, що злочинці оформляють на своїх жертв порівняно невеликі кредити – від 1,5 тисячі гривень, оскільки, повторимо, згадувані вище чи то ще студенти юрфаків, чи вже ув’язнені, добре обізнані з передбаченим у відповідних кодексах покаранням, яке залежить від обсягу видурених і привласнених сум. Та лихо в тому, що з плином часу ці міні-позики обростають такими відсотками, що стають мега-капіталами. І якщо та чи інша жертва шахрайства не поверне вчасно кредит, на неї фінансові барони насилають шибайголів, яких називають нібито й безневинним словом «колектори» і які теж, до речі, орудують поза правовим полем держави. І вони вже всіма засобами витрясають гроші з потерпілого, котрий насправді нікому нічого не винен, хіба що Богові душу...

Такі українські реалії. Тому передусім пильнуймо самі, щоби не потрапити в пастку до кібер-шахраїв…