В інтерв’ю для газети «Галичина» доктор політичних наук, професор ПНУ ім. В. Стефаника Іван МОНОЛАТІЙ проаналізував перспективи нового парламенту та уряду, дав поради монобільшості, а також охарактеризував 100 днів президентства Володимира Зеленського…

– Пане Іване, в Україні стартував новий політичний сезон. Уперше в історії українського парламентаризму сформовано монобільшість. Як оцінюєте перспективи нового парламенту?

– З огляду на масову політичну глухоту і сліпоту адептів нового політичного режиму – вони успішні, але неефективні. «Парламент поспіху» або «Все можемо!», я би так сказав. Монобільшість шкодитиме принципам політичної конкуренції, а відтак – можливості ухвалення важливих рішень і документів. «Незріла», «зелена» напівдемократія – лише початок демонтажу парламентаризму як такого й узурпації влади Президентом В. Зеленським. Верховна Рада України дев’ятого скликання має всі ознаки недієвого інституту політики, позбавленого не так законодавчої ініціативи, як ознак політичного і громадського барометра суспільства.

– Що показав стиль роботи перших днів Верховної Ради, зокрема пропрезидентської більшості?

– Цілковите ігнорування принципів демократії і парламентаризму, бруталізацію політичного процесу, нерозуміння національного державотворення, брак політичної культури. Перші дні роботи Верховної Ради – це постановний трюк пропрезидентської більшости, і ніщо більше. Хліба і видовищ – це не тепер придумали. Тож ця «продуктивність» є нічим іншим, як фейком і токсичністю, спрямованою проти самої держави та її інститутів. Наприклад, ухвалення законопроекту про скасування депутатської недоторканності у першому читанні – не більше, ніж пропагандистський крок теперішньої влади, що немає ані політичних, ані моральних підстав. Тож парламентські баталії ще попереду.

– Які поради Ви, можливо, дали би парламентській більшості?

– Більше читати Конституцію України і Регламент Верховної Ради. Пам’ятати, що їхні повноваження можуть так само швидко закінчитися, як карколомно почалися. Бути відповідальними за свої дії і в українському парламенті, і поза ним. Надто великий, я би сказав, мегакредит довіри до них у значної частини громадян України. Тож розчарування і відповідальність за помилки будуть величезними і такими, що виборці їх не пробачатимуть.

– Чого очікувати від нового уряду і чи варто вірити О. Гончаруку, котрий уже декларує як прем’єр економічне зростання України?

– Прогнозую для нового складу Кабміну не більше року наполегливої роботи, після цього – конфлікт з Офісом Президента України, за умови, що прем’єр зможе стати самостійною фігурою національної політики. Хоча певне зростання ймовірне й за умови злагодженої праці міністрів і очолюваних ними відомств та беззастережної підтримки Президента.

– Чому, на Вашу думку, в новому уряді залишилися старі міністри?

– Старі фахівці потрібні для балансу інтересів і кооптації нової провладної команди. Їхня роль буде вже не першорядною, однак вони не погодяться на другорядні, зокрема у питанні державних фінансів. Або ж на ці ключові посади – міністрів фінансів і внутрішніх справ – у нової команди немає кандидатів, більш-менш лояльних до Президента України В. Зеленського і професійних у своїх царинах. Але це триватиме недовго – пошуки нових міністрів уже розпочалися.

– Чи можлива зміна зовнішньополітичного курсу України у теперішніх політичних умовах?

– Цього не можна відкидати. Хоча буде складно – з огляду на вже підписані Україною міжнародні угоди і зобов’язання. Ймовірно, відбуватиметься «повзуча» зміна курсу – з риторикою замирення з агресором – Російською Федерацією – будь-якою ціною. Перші кроки наших псевдодержавців вже про це свідчать. У цьому новій владі підіграватиме промосковська, антиукраїнська колона у парламенті.

– Як Ви вважаєте, чи свідчить висока підтримка «Слуги народу» про те, що партії вдалося об’єднати Україну?

– Цілком ні. Вона свідчить, що попередня влада не зробила висновків зі своїх внутрішньополітичних помилок, що вона не діяла активніше проти внутрішнього ворога у самій країні, а всі потуги спрямовувала в зовнішньополітичному напрямі. Насправді «Слуга…» – політична сила зі сталінським і тоталітарним духом – стала великим спекулянтом на риториці простого обивателя, змученого важким соціально-економічним становищем, і байдужою до національних інтересів та цінностей демократичної країни. Тому «об’єднання» України стало віртуальним, а не реальним; мультиплікаційним і карнавальним. А мультфільм і карнавал швидко закінчуються, залишаючи глядача – виборця і громадянина – наодинці із собою… Чи буде нагода нової серії – оце питання…

– Як оцінюєте 100 днів президентства Володимира Зеленського?

– Ефект того, що більшість українських громадян проголосувала за фейк, картинку, голограму – все те, що не має нічого спільного з реальністю політичної культури, професійного досвіду, національних цінностей і запобіжників проти демонтажу держави як інституту, відкритого діалогу влади і громадян. Марні сподівання на карколомні зміни ситуації, в якій нині перебуває наша держава, котра боронить свою державність проти російського агресора, обожнювання нового Зе-лідера нації, що може закінчитися фатальним провалом реформ від Зе-команди, які залишатимуться гарною обгорткою давно спліснявілої Зе-цукерки.

100 днів бруталізації державної політики і маргіналізації інститутів держави. Сором і лють, які обернуться бумерангом проти «нової» влади та її ініціятив. Варто отямитися, щоб не було запізно.