Реєстрація на національний мультипредметний тест (НМТ) офіційно стартувала, і для сотень тисяч випускників – це перший крок до омріяного студентства. Про тонкощі цьогорічної кампанії, «гуманітарну допомогу» від шкіл та боротьбу за чесність результатів говоримо із заступником директора Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти (ІФРЦОЯО) Іваном ЛЮБІНЦЕМ. Також читайте в нашому інтерв’ю про те, чому важливо не перекладати відповідальність за реєстрацію на вчителів, які помилки найчастіше стають причиною відмови та навіщо в екзаменаційних центрах збирають чернетки.

– Іване Любомировичу, розпочалася реєстрація на НМТ-2026. Які її терміни та особливості?

– Реєстрація стартувала 5 березня і триватиме до 2 квітня. Очікуємо, що впродовж цього періоду до нас звернеться понад 35 тисяч учасників із чотирьох областей, які обслуговує ІФРЦОЯО: Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької та Закарпатської. Це випускники поточного року, а також минулих років.

Щодо особливостей, то радикальних змін у процедурі немає. Втім, те, що є звичним для нас, для абітурієнта, який реєструється вперше, – завжди стрес і випробування. Технічно процедура майже аналогічна торішній. Якщо заздалегідь підготувати копії документів або скористатися застосунком «Дія», процес триватиме не більше п’яти хвилин. Тільки за першу добу отримали майже дві тисячі заявок, а на ранок 10 березня до регіонального центру надійшло вже 8 300 заяв, з них вже опрацювали 4 300.

Хочу звернутися до всіх учасників: після реєстрації відповідь надійде у ваш персональний кабінет упродовж десяти календарних днів. Саме такий термін маємо на опрацювання заявок. Як правило, будемо робити це швидше, але якщо ви відправили заяву сьогодні, немає потреби вже завтра телефонувати на «гарячу лінію». Перші 8-9 днів можете бути абсолютно спокійними.

Якщо під час опрацювання виникнуть неточності, у персональному кабінеті з’явиться інформація про необхідність доопрацювання реєстраційних документів із зазначенням причини. Усунути її просто: достатньо завантажити нову, правильну версію файлів. Як правило, зауваження стосуються технічних помилок або завантаження документів, що не відповідають вимогам. Усі неточності, пов’язані із документами потрібно виправити до 7 квітня 2026 року. Після цієї дати зробити це буде неможливо. Якщо неточності залишаться, будемо змушені відмовити таким учасникам у реєстрації.

– Які найпоширеніші помилки під час реєстрації на НМТ допускають потенційні учасники?

– Найпоширеніша помилка у випускників минулих років, коли жінки, які вийшли заміж, мають документ про освіту на одне прізвище, а паспорт – на інше. У такому разі необхідно надати копію документа, що підтверджує зміну прізвища: свідоцтво про шлюб або про розірвання шлюбу. Також невелика частина вступників замість документа про повну загальну середню освіту завантажує документ про базову середню освіту. Тобто замість «одинадцятирічного» атестата надають «дев’ятирічне» свідоцтво. Це дві найтиповіші помилки для цієї категорії учасників.

У студентів 3-4 курсів коледжів, які здобули повну загальну середню освіту ще на другому курсі, найбільша помилка – відсутність копії відповідного документа. Після другого курсу їм видають свідоцтво про повну загальну середню освіту, проте іноді дирекція коледжу зберігає його в себе, навіть не показуючи студентам. У результаті нам надсилають будь-що, тільки не той документ, який потрібен для реєстрації.

У студентів 2 курсів коледжів, які цього року завершують здобуття повної загальної середньої освіти, проблема в іншому: чимало закладів видає їм довідки не про факт випуску, а про те, що такий-то учень дійсно в них навчається.

У випускників шкіл найбільші проблеми також пов'язані з довідками. Часто це помилка дирекції закладів, проте й учасник має перевірити, чи вказані дата видачі, реєстраційний номер та чи правильний текст у документі. Нас не задовольняє формулювання, що учень «навчається в 11 класі». Потрібна довідка, де чітко зазначено, що у 2026 році такий-то учень чи учениця завершує здобуття повної загальної середньої освіти.

Трапляються й поодинокі випадки, коли подають документи іноземною мовою, вони обов’язково мають бути нотаріально перекладені українською. Таких звернень небагато, буквально мізерний відсоток.

– Зауважили, що очікуєте по центру понад 35 тисяч учасників НМТ. А скільки з них буде вступників з Прикарпаття?

– Приблизно 13-14 тисяч. Це стандартний показник, який залишається незмінним із року в рік. Припускали, що ці цифри корелюватимуться із кількістю внутрішньо переміщених осіб, проте фактично останні два-три роки статистика стабільна й без урахування ВПО. Тобто орієнтуємося саме на таку кількість.

– Що варто знати цьогорічним вступникам про реєстрацію, щоб все у них пройшло як треба?

– Найперше, хочу нагадати, що реєстрація – це особиста відповідальність вступника. Не школи чи батьків, а саме його. На жаль, чимало навчальних закладів досі реєструють школярів централізовано. Коли вчитель інформатики чи хтось інший реєструє 30-40 осіб поспіль, виникають помилки, наприклад, під прізвищем дівчини завантажено документ її однокласника. Людина може банально помилитися.

Моя позиція така, що заклади освіти не повинні надавати таку «гуманітарну допомогу». Дирекція школи має видати довідки або провести ознайомче заняття, але не робити все за учня. Інколи стає смішно, коли на гарячу лінію телефонують і кажуть: «Мене реєструвала вчителька і припустилася помилки в моєму імені». Вибачте, але це ваша відповідальність. Школа надає освітні послуги, а не послуги з реєстрації. Програма дуже проста, вона не складніша за додатки, якими молодь користується щодня.

Також наголошую, що вказане учасником місце проживання не гарантує, що пункт тестування буде саме в цьому населеному пункті. Адреса потрібна, щоб розподілити його до найближчого доступного екзаменаційного центру. Якщо учасників у якомусь місті замало, доведеться їхати до сусіднього. Втім, області, які ми обслуговуємо, невеликі, навряд чи комусь доведеться долати понад 60-70 кілометрів до пункту тестування.

Намагаємося організувати все якомога ближче, проте дотримуємося простого правила: учасник не повинен складати НМТ у рідній школі. Якщо в місті створено більше ніж два пункти, ми обов'язково розподіляємо учнів у «чужі» заклади. Певною проблемою це залишається лише для міст, де діє тільки один екзаменаційний центр.

– Якщо говорити про сам НМТ, яких найбільших змін він зазнав цього року?

– Радикальних нововведень немає. Зберігся традиційний четвертий предмет на вибір. Перелік дисциплін такий самий, як і торік. Лідерами за кількістю заявок залишаються англійська мова, географія та біологія.

Основна сесія НМТ розпочнеться 20 травня і триватиме до 25 червня. Одразу хочу заспокоїти одинадцятикласників, що у травні вони не будуть проходити тестування. Цей місяць виділено для випускників минулих років. Школярі спокійно завершують навчання, а вже з червня ми розпочнемо їхнє тестування, разом із тими випускниками минулих років, які не потрапили у травневі сесії. Певні зміни є лише для нас як організаторів, і стосуються вони технологій. Програмне забезпечення для опрацювання заяв та проведення тестів щороку оновлюється. Воно стає зручнішим, що дозволяє нам швидше та точніше опрацьовувати документи.

– Торік було чимало нарікань і пропозицій щодо того, аби розділити НМТ на два дні. Проте цього року все залишилося без змін: чотири тести в один день. Чому?

– Проведення тестування у два дні створює надто багато організаційних ризиків. По-перше, подвоюється кількість сесій. Якщо сьогодні нам потрібно 17 днів, то за такої умови знадобилося б 34. Працювати понад місяць у такому режимі нереально: виникнуть проблеми із залученим персоналом, адже влітку у педагогів законні відпустки.

По-друге, якщо проводити дві сесії в один день, наприклад, першу о 10:00, а другу о 15:00, то впираємося в загрози повітряних тривог. Якщо ранкова зміна не встигне завершити роботу через тривогу, то будемо мати дуже багато звернень на додаткову сесію. Один із найбільш серйозних викликів – це стан нашої енергосистеми. Розподіляючи іспит на два дні, множимо ці всі ризики на два.

Крім того, є логістичне питання, актуальне для прифронтових територій. Дітям звідти й так непросто добиратися до екзаменаційних центрів, а необхідність приїжджати двічі з інтервалом у 10-15 днів стала б для них додатковим тягарем. Тому організаційні складнощі переважили потенційні плюси. Хоча, безперечно, найідеальніший варіант – це ЗНО, коли один предмет складали в один день.

– Чи реально провести тестування у форматі ЗНО сьогодні, в умовах війни та постійних повітряних тривог?

– ЗНО в паперовому форматі – нереально. Це колосальні логістичні витрати, складне транспортування та необхідність чотири рази організовувати процес. По-перше, виникне проблема з пошуком достатньої кількості закладів, обладнаних надійними сховищами. Під час НМТ середня наповненість пункту становить 40-50 осіб. НМТ саме тому й з’явилося, як реакція системи ЗНО на виклики війни. Настануть мирні часи, тоді повернемося до ЗНО. Хоча, вважаю, що швидше за все паперового варіанта вже не буде. Втім, це буде залежати від політичних рішень та стратегії Міністерства освіти і науки на той момент. Електронне тестування швидше, простіше, зручніше та економічно вигідніше. У цифрового формату занадто багато переваг, щоб від них відмовлятися.

Наприклад, під час електронної реєстрації ми як Центр витрачаємо значно менше коштів, ніж тоді, коли учасники надсилали паперові документи. По-перше, усе відбувається значно швидше. Зараз у нас 10 залучених осіб в одну зміну, тривалістю шість годин, виконують ту саму роботу, яку колись робили 30-40 працівників у дві зміни. Я завжди кажу, що комп’ютери – для тих, хто лінується працювати. Але спочатку треба все придумати й удосконалити, а вже потім починати «лінуватися».

– Цього року учасники НМТ мають залишати чернетки своїх робіт у тимчасових екзаменаційних пунктах. Що спонукало до такого кроку та яку проблему він має вирішити?

– Це не нововведення, ми робимо так щороку. Рішення пов’язане з безпековим питанням – запобіганням винесенню тестових завдань із тимчасового екзаменаційного пункту. Кожне з них коштує державі чималих грошей: це оплата праці авторів, кількох рецензентів тощо. Якщо тест не потрапив до мережі, то його можна використовувати наступного року. Але якщо завдання переписали на чернетку, винесли й оприлюднили, то воно втрачене для подальшого використання. В такому разі держава зазнає значних збитків.

Наприклад, раніше для іспиту з історії України готували 180 завдань. Сьогодні ж, коли тестування триватиме, наприклад, 17 днів, потрібно вже 510. На жаль, трапляються учасники, які публікують ці завдання. Серед них є і педагоги, як правило репетитори, які реєструються спеціально для того, щоб оприлюднити тести. Різноманітні освітні центри та структури йдуть на це, аби згодом зробити розбір завдань і «набити» собі перегляди. Це серйозна проблема, що завдає державі великих збитків. Але що таке державні інтереси, коли «хайп» важливіший?!

– Чи будуть застосовувати цього року в тимчасових екзаменаційних пунктах металодетектори, як це було раніше?

– Так, цього року збережемо всі заходи, спрямовані на забезпечення прозорості та «чистоти» процесу. Будуть і металодетектори, і відеомоніторинг, під час якого здійснюємо нагляд в аудиторіях та загалом у пунктах тестування. Усе, що практикували раніше, залишається в силі.

– Аналізуючи попередні роки, чи збільшилася кількість учасників, які вдаються до нестатутної поведінки: намагаються списувати чи проносити ґаджети?

– Ні, відсоток залишається незмінним. За сесію маємо приблизно до 20 випадків вилучення учасників із пунктів тестування. Половину порушень виявляємо завдяки відеоспостереженню, іншу половину фіксує персонал безпосередньо в аудиторіях.

– Чому все ж таки важливо застосовувати ці засоби безпеки на пунктах тестування?

– Ми ж не хочемо, щоб усі 35 тисяч учасників отримали по 200 балів (усміхається). Інакше тестування просто втратить сенс. Застосування технічних засобів має ще й важливу соціальну складову. Не всі батьки можуть дозволити собі купити дитині дорогий смартфон, який дозволив би непомітно сфотографувати завдання чи списати. Тож контроль – це насамперед забезпечення рівних умов для всіх.

Скажу чесно, що ми свідомі того, що людей, які міркують, як не списати, значно менше, ніж тих, хто думає, як це зробити. Але намагаємося мінімізувати кількість таких спроб. Тут багато що залежить і від персоналу в аудиторіях, і від внутрішніх налаштувань самих учасників.