30-річчя своєї краєзнавчої, наукової і громадської праці відзначає цього року, попри те, що 20 грудня йому сповниться лише 45, Іван Монолатій – професор кафедри політології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, доктор філософії (здобув цей науковий ступінь, коли навчався в Українському вільному університеті в Мюнхені), кандидат історичних і доктор політичних наук, академік Академії наук вищої школи України, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, член НСКУ. А днями і приймальна комісія НСПУ підтримала таємним голосуванням його кандидатуру для вступу до цього творчого об’єднання, розглянувши відповідні рекомендації, що надійшли з Івано-Франківської обласної письменницької організації, і, певна річ, поданий ним творчий доробок у царині дослідження історії української літератури.
Саме так, І. Монолатій, знаний історик й етнополітолог, окрім цих напрямів наукової діяльності, останніми роками активно студіює явища красного письменства і серйозно заявив про себе як літературознавець нешаблонного способу мислення й оригінального стилю своїх розвідок. І результати праці вченого у новій для нього іпостасі вже знайшли фахове визнання. І. Монолатію під час недавнього святкування 150-річного ювілею геніального новеліста Василя Стефаника в Русові вручили відзнаки лавреата обласної премії його імені в галузі літератури у номінації «Проза» за книжку «Від Донецька до Перемишля. Про те, як сучасна література «пам’ятає» українські міста». Дослідник показав їхню роль у сучасному романі, проаналізувавши твори цього жанру 13 авторів – 12 українських і одного польського, – у яких виразно окреслено топоси пам’яті міст, де вони народилися чи живуть.
А за книжку «Переможене горе. Мнемонічні фігури (без)державної літератури» І. Монолатію присуджено Івано-Франківську міську премію ім. І. Франка. Нагадаємо, що поняття «мнемоніка» означає, як пояснює тлумачний словник, сукупність правил і прийомів, які полегшують запам’ятовування великої кількості фактів, відомостей за допомогою створення штучних асоціацій. Орбіта дослідження вченого охопила літературні тексти, написані 22-ма українськими письменниками в період від 1920 р. до Чорнобильської катастрофи, і він обрав із авторів тих текстів мнемонічні пари – наприклад, «Сліпці»/«Вершники» (Микола Бажан – Юрій Яновський), «Меч Арея»/«Черлені щити» (Іван Білик – Володимир Малик). Сформувавши у своїй книжці українські символічні фігури пам’яті, дослідник дійшов висновку, що українці як нація впродовж загалом трагічного для них ХХ століття пройшли шлях від «сліпців» в окупованій, як кажуть галичани старших поколінь, совітами й дезорієнтованій країні до «збирачів каміння» – будівничих підвалин нової української державності. «Переможене горе», за версією ПЕН-клубу, ввійшло до списку найкращих українських книжок 2020-го в номінації «Гуманітаристика».
Отож на підході до свого 45-річчя Іван Монолатій уже має не один привід, – з огляду на високі фахові оцінки зробленого ним у різних сферах наукової творчості, зокрема і в галузі літературознавства, – для особистого морального задоволення і на втіху шанувальникам його багатогранного таланту.
