Україна подала заявку на вступ до НАТО за пришвидшеною процедурою. Що це означає для України? І чи наблизить такий крок завершення російсько-української війни? На ці запитання газети «Галичина» ексклюзивно відповів політичний аналітик, виконавчий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Петро БУРКОВСЬКИЙ:
– Зрозуміло, що подання Україною заявки на вступ в НАТО не є особливою новиною. Адже розпочинаючи з 2014 року вступ у НАТО був для України стратегічною ціллю, і відповідно з цього питання проводили належну підготовку. Бо історичний досвід показав, що для країн, які колись були колоніями росії, тобто належали до складу російської імперії чи були членами Варшавського договору (колишній так званий радянський соціалістичний табір), вступ у НАТО гарантував незалежність і суверенітет, захищав їх від політичного впливу і агресивного тиску з боку росії. Тому зрозуміло, що коли росія захопила Крим, почала війну у 2014 році, ми рухалися в бік НАТО і вели інтенсивні переговори. Що ж змінилося цього року? Прийшло нарешті розуміння Заходу, що переговорами з росією нічого не можна змінити, й що вона на Україні не зупиниться. І що росію можна зупинити тільки силою або погрозою колективної відповіді, у тому числі погрозою відповісти на агресію ядерною зброєю. Такий інструментарій є лише в НАТО. Тому коли росія оголосила про загарбання наших окупованих територій на Півдні і Сході, то цілком логічним і правильним було рішення Президента подати заявку на вступ до НАТО за пришвидшеною процедурою.
Звісно, у нинішній ситуації нашим головним захистом є Збройні Сили України. Водночас за ці сім місяців війни ми побачили, яку важливу роль у підготовці та здобутті перемоги грає об’єднання оборонних та економічних потенціалів і потужностей союзників. Яку важливу роль у нашій успішній обороні відіграла допомога наших сусідів: Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Словаччини, Чехії, багатьох інших. А також рішучість Великобританії та США. Тому день подання Україною заявки на вступ в НАТО – історичний. Також він історичний для Заходу. Західна цивілізація має визначитись, чи здатна вона вижити у цих складних умовах, а чи вона, справді, як колись пророкували Освальд Шпенглер і Арнольд Тойнбі, хилиться до занепаду. Європа має визначитись, чи готова вона справді боротися за цінності свободи, демократії, миру рішучим шляхом. Прийняття України в НАТО засвідчить, що у західної цивілізації є ще шанс на виживання. Це справді перетворить Європу на геополітичний центр, яким вона не була уже дуже багато років.
Щодо пришвидшеної процедури вступу в НАТО. Тут треба зрозуміти одне, що коли нам багато років розповідали про певні процедури на шляху до вступу, то насправді все це політичні рішення. І треба згадати 1949 рік, коли створювали НАТО і було підписано Вашингтонський договір. Тоді одномоментно до Альянсу вступила низка держав Західної Європи. І США взяли на себе зобов’язання захищати Європу від радянського впливу. Те саме може статися і з Україною, тобто це може бути шлях навіть не такий як у Швеції і Фінляндії. Нині багато залежатиме від рішення ключових ядерних держав – США, Великобританії і Франції. Україна буде працювати з ними щодо гарантій захисту від ядерної атаки за схожою процедурою, яка зараз працює стосовно Фінляндії і Швеції. Далі буде робота з підготовки саміту НАТО на рівні глав держав і урядів, ухвалити рішення і передати його на ратифікацію у національні парламенти. Насправді, станом на сьогодні 28 із 30 держав вже ратифікували вступ Швеції та Фінляндії. Це зайняло всього три місяці. Думаю, нині йдуть інтенсивні переговори з чотирма столицями – Брюсселем, де розміщена штаб-квартира НАТО, та Вашингтоном, Лондоном і Парижем, які мають своє вагоме слово для того, щоб зібрати цей надзвичайний саміт НАТО, коли заявку буде схвалено на політичному рівні.
