Інтернет-ресурс газети

Понеділок, 21 січня 2019 -5° Передплата

Історичний бойовик “Король Данило” перетворять у серіал

На екрани українських кінотеатрів вийшов історичний бойовик «Король Данило». З цієї нагоди в театрі кіно «Люм’єр» міста Івано-Франківська відбулася зустріч представників ЗМІ з творчою командою стрічки – режисером Тарасом Химичем, продюсеркою Олесею Галкановою-Лань, акторами Сергієм Ярмошенко (Король Данило), Юрієм Вихованцем (Василько Романович), Альбіною Сотниковою (Боракчин-хатун), стилістом Яніною Фаяд. Вони з радістю розповіли журналістам та глядачам про те, як створювали український блокбастер про Данила Галицького, та поділилися своїми сміливими планами.

На початку спілкування в режисера стрічки Тараса Химича одразу ж запитали про те, чому він вирішив зафільмувати саме Данила Галицького. «Інші частини нашої історії так чи інакше вже розкриті і навіть подекуди стали кліше, а Король Данило – це пам’ятник на коні, насправді ми нічого не знаємо про цю постать. Ну Львів заснував, і більше нічого, – прокоментував режисер. – Тому я почав читати про нього і зрозумів, що це класний персонаж, з яким можна працювати не просто в документальному руслі, а в художньому. Беремо його характер і розпрацьовуємо, бачимо того героя, який класний для України тепер, не просто герой, який воює і гине, а герой, який перемагає. Хитрий, розумний, цікавий, європейський персонаж».

Спеціально для фільму під Львовом збудували ціле середньовічне містечко. Також стрічку знімали в Галичі, Карпатах та на Хортиці. Фільм переносить глядачів у далеке XIII століття, втім, без паралелей із сьогоденням не обійшлося. Хронологічні рамки стрічки охоплюють 1238–1254 роки. За словами режисера, фільм різножанровий, поєднує в собі драму, бойовик та комедію. Тарас Химич наголошує, що це насамперед художній фільм, а не історичний підручник, який подає достовірні факти та має на меті задокументувати ті чи інші події, і звертає увагу, що у стрічці використано чимало історичних моментів, особливо в реконструкції замку, в діалогах, давніх приказках, проте сюжети вигадані: «Історичний контекст прочитується, але це художній фільм, який розрахований на те, щоб ви прийшли в кінотеатр і забули про сьогодення, розслабилися, побачили кіно, занурилися в атмосферу, яку створено для зручності, а не для того, щоб документувати історію».

Під час роботи творці фільму, зрозуміло, використовували історичні джерела. Зокрема праці доктора історичних наук Леонтія Войтовича, який, за словами продюсерки фільму Олесі Галканової-Лань, є найбільшим дослідником Данила Галицького в Україні. А історик Сергій Козловський консультував творчу групу на тему Монголії, і навіть змінив їхнє бачення монгольської цивілізації як іншого етносу, який перетинався з українцями в ті часи.

Головну роль короля Данила зіграв актор фольклорно-етнографічного кінного театру «Запорозькі козаки» Сергій Ярмошенко, який, за словами режисера, має досвід справжнього середньовічного лицаря, бо вміє їздити верхи, вправно битися на мечах, зможе вижити в лісі, гідно носити корону і керувати країною. Варто сказати, що він впорався із завданням та зумів створити на екрані образ справедливого, мужнього та харизматичного правителя. «Я займався реконструкцією історичних боїв, досліджував історію, зброю, був поглинутий тим часом, тому мені не дуже важко було влитися у Середньовіччя, – розповідає С. Ярмошенко. – Образ короля Данила на екрані войовничий, твердий та виважений. Це людина, яка приймала дуже складні рішення, що давалися йому дуже великою ціною».

Серед акторів історичного бойовика є й іванофранківці. Яскрава роль придворного лікаря-алхіміка Орбана дісталася Оресту Пастуху, а брата Данила Галицького Василька Романовича зіграв Юрій Вихованець. «Робота в середньовічному фільмі – це круто і в кайф, – розповідає Юрій Вихованець. – Щодо образу мого героя, то Василько – це молодший брат, і старшому постійно потрібно «вигрібати» і замітати його сліди. Отакий хуліган: любить алкоголь, дівчат і війну, а ще краще все разом і одночасно».

Творці фільму не збираються зупинятися на досягнутому і планують знімати на цю ж тему серіал. Тож, за словами Тараса Химича, повнометражна картина є своєрідною промоцією серіалу і саме від реакції глядачів на фільм, його персонажів та ті чи інші сюжетні ходи залежатиме, яким буде його багатосерійний варіант і хто з героїв перекочує туди з повного метру. «Цей фільм запускає ідею цілого середовища короля Данила, яке ми плануємо створювати наступні п’ять років, – розповідає режисер. – Дуже важливою є підтримка людей, якщо вони підуть в кінотеатри і проголосують за наш проект своєю присутністю, виявлять емоції, тобто почнуть писати відгуки. Це стимулюватиме і покаже, яким чином робити серіал. Хочу максимального діалогу з глядачами, тому що кіно має відображати інтереси людей».

І справді, стрічка зав’язує дуже багато вузликів, котрі автори можуть ще довго «розв’язувати» у серіальному форматі. Зізнаюся, я щиро радію, що нарешті у телепросторі з’явиться історичний серіал, котрий розповість про часи Київської Русі та харизматичних князів, і, зважаючи на благодатну тему, він має всі шанси стати українською «Грою престолів». Але для цього потрібно дуже постаратися.

Враження від фільму «Король Данило» дуже різні та неоднозначні. Насамперед немає відчуття цілісності, фільм у мене асоціюється з покривалом, пошитим із різних клаптиків. Інколи здавалося, що дивлюся музичний кліп, де акцентують на красі кадру, а не на сюжеті, але, мабуть, таким є творчий почерк Тараса Химича. Адже схожі думки у мене виникали під час перегляду його ж картини «Жива». Також не покидало відчуття, що дивлюся серіал, з якого вирішили зробити велике кіно. Та сила фільму в тому, що його творцям вдалося на екрані збудувати цілий середньовічний світ з плеядою персонажів, зі своїми правилами та звичаями. Декорації, костюми вдало передають епоху і водночас створюють на екрані класну та яскраву картинку. Гра акторів неперевершена. Творці фільму з огляду на майбутній серіал створили аж 27 героїв навколо центрального персонажа – короля Данила та його оточення. Впевнена, що у серіальному форматі вони ще більше розкриються і отримають своїх прихильників серед глядачів.

Сцени боїв, якими пронизана уся стрічка, захоплюють, а подекуди вражають. А от до діалогів персонажів потрібно звикнути: вони розмовляють, немов цитують збірник крилатих висловів. Така фразеологічна мова додає стрічці штучності, втім, мабуть, такою була задумка творців, котрі хотіли через діалоги перенести глядачів у світ князів.

Дуже важливо, що нарешті українська історія активно оживає в кіно. Ця стрічка популяризує її, додає життя та барв, і найважливіше – показує та возвеличує не чужих королів чи султанів, а наших князів. І це справді велика перемога. Адже ще донедавна можна було лише мріяти, що про Данила Галицького чи іншого з героїв давніх літописів знімуть фільм, або сподіватися, що ця тема зацікавить когось із голлівудських режисерів.

Редактор відділу газети “Галичина”
Сподобалась публікація? Поширте її на Facebook