29 жовтня – Всесвітній День боротьби з інсультом. Це підступне захворювання потенційно може вразити кожного четвертого українця. Україна посідає одне з перших місць у Європі за показниками цереброваскулярної (мозковосудинної) патології та смертності від інсульту, який ще називають інфарктом мозку. Про його перебіг, лікування та профілактику, про колектив однодумців та його потреби, про власний погляд на медичну реформу і про класичну музику розповість нашим читачам відомий у нашому краї медик – завідувачка відділом неврології Центральної міської клінічної лікарні Івано-Франківська Ірина Кобець. Нагадаємо, що Ірина Теодозіївна – лікар-невролог вищої кваліфікаційної категорії. Протягом останніх 20 років вона є головним неврологом Івано-Франківська і її за її працю не раз нагороджували грамотами й подяками зокрема й МОЗ України.
– Пані Ірино, який стан справ на фронті боротьби з інсультом сьогодні в Україні?
– Серцево-судинні недуги займають перше місце у світі за числом осіб, які потерпають від них, невпинно зростають і цереброваскулярні захворювання, зокрема більшає випадків інсульту, який ще називають інфарктом мозку. Наша держава в числі перших країн, у яких ця тенденція набирає загрозливих обертів, відповідно до чого збільшується й рівень смертності. І якщо порівняно недавно діагноз «інсульт» загрожував людям похилого віку, то тепер ця хвороба переслідує й молодих людей. За останні 10 років захворюваність на мозковий інсульт в Україні зросла на 10 відсотків. А 37,5% мозкових інсультів сталося у людей працездатного віку, що становить серйозну проблему державного рівня. Підступність інсульту – у його раптовості й несподіваності. Головним чинником розвитку інсульту вважають неліковану артеріальну гіпертензію, на яку хворіють в Україні більше 11 млн. громадян, а багато наших людей навіть не знають рівня свого артеріального тиску.
І хоч на заході Україні стається менше інсультів, аніж на сході, а до 2014 р. ми перебували за цим показником на рівні країн Східної Європи, але у зв’язку з російсько-українською війною, економічною нестабільністю держави, зубожінням населення й відповідно супутніми чинниками негативного впливу на здоров’я громадян, тепер маємо і в нас істотне зростання захворювання на інсульти. Не є винятком і обласний центр Прикарпаття. Торік я готувала відповідну доповідь для управління здоров’я міськвиконкому, тож можу підтвердити аналіз ситуації за ці останніми роками у графічній діаграмі показав доволі стрімку криву.
– Розкажіть детальніше про інсульт, як його лікують, чи можна йому запобігти та знизити рівень цього захворювання?
– Інфаркт головного мозку – закупорення та стеноз головних артерій – це клінічний синдром швидкого розвитку часткової чи загальної втрати мозкових функцій організму людини, які тривають 24 години й більше або призводять до смерті при відсутності інших причин. Інсульт належить до невідкладних станів і вимагає екстреної допомоги та термінової госпіталізації до лікарень, що надають високоспеціалізовану ургентну допомогу на вторинному рівні. 2018-го в лікарнях обласного центру було проліковано 4000 осіб з неврологічними захворюваннями, з яких 1600 чоловік – з мозковосудинними, в тому числі з інсультом – 650 осіб. Це приблизно те число пацієнтів, яким необхідна ургентна діагностика у вигляді комп’ютерної томограми та агіографічної діагностики судин головного мозку, внутрішньосудинні операції, проведення відповідного лікування. До прикладу, на своєчасне проведення тромболітичної терапії в лікуванні пацієнтів з ішемічним інсультом орієнтовно необхідно забезпечення лікарні медичним препаратом «Актилізе» мінімальною кількістю в 60 доз. Коли цей препарат вчасно ввести внутрішньовенно, це розчинить тромб і пацієнт не потребуватиме дорогого оперативного втручання. Зазначу, що наше неврологічне відділення ЦМКЛ має успішний досвід проведення тромболітичної терапії протягом останніх п’яти років. Це щодо лікування.
Щодо первинної профілактики та своєчасного виявлення гострих мозково-судинних захворювань – насамперед потрібно про них системно інформувати через ЗМІ населення Івано-Франківська та Прикарпаття як і пропагувати здоровий спосіб життя, необхідно також пропагувати й покращувати своєчасну ранню діагностику цих захворювань та забезпечувати відповідне лікування хворих у спеціалізованих лікувальних закладах. І саме такою лікарнею є ЦМКЛ, яка є однією з найкращих в Україні. Це відзначає і мер Івано-Франківська Руслан Марцінків.
– Питання потреби ангіографу для ЦМКЛ, за умови висококласних фахівців вашої клінічної лікарні, які роками займають перші позиції за кількістю успішних операцій на серці в Україні, набило усім оскомину. Це медичне обладнання також вкрай необхідне і при сучасному діагностуванні й лікуванні цереброваскулярних захворювань. «Галичина» не раз писала, як ангіограф в одному районному центрі довго «мовчки» припадав пилюкою. На цьому тлі, що необхідно для розвитку вашого відділення?
– Завдяки голові Івано-Франківської ОДА Денисові Шмигалю сподіваємося отримати ангіограф. А про відповідну кількість препарату «Актилізе», про що ми говоримо не один рік, питання залишається відкритим. Минулими роками ми отримували від держави в межах 10 –15 доз тромболітику на рік. А цього року, на жаль, тільки п’ять доз, хоча відділ судинної неврології ЦМКЛ забирає на себе левову частку ургенцій по місту й у всій області, адже практично 80% пацієнтів, які поступають до нас – з ургентною патологією і їм потрібно рятувати життя. Я не раз писала про це доповідні й відповідні клопотання в міський відділ охорони здоров’я десь так три-п’ять разів на рік протягом останніх п’яти років. І тут нам без державної підтримки не обійтися, бо ціна одного тромболітика коштує близько 30 тис. грн. Щодо іншого, то керівництво нашої лікарні в скорому часі планує провести поточні ремонтні роботи й створити додаткові ліжка в палаті інтенсивної терапії для хворих з порушенням мозкового кровообігу й придбати необхідну кількість кардіомоніторів. Нам також вкрай необхідно оснастити рентген-нейрохірургічний операційний зал відповідним медичним обладнанням: рентгенівською хірургічною пересувною установкою, операційним столом для ангіографії, хірургічною універсальною системою зі швидким бором та електротрепаном й апаратом штучної вентиляції легень. Не можу не згадати й за витратні матеріали при операціях: катетори, стенти, рентгеноконтрастний препарат, які часто не по кишені нашим людям. Ми також сподіваємося на мiську пpoгpaму «Stop-інсульт», яка розрахована нa 2019–2023 pоки, як і на розуміння та активну підтримку міської влади, бо всі розуміємо, що здоров’я наших громадян має залишатися завжди одним з головних пріоритетів розвитку як місцевого самоврядування, так і держави.
– Останнім часом серед ваших пацієнтів побільшало учасників сучасної російсько-української війни та членів їхніх родин. Знаю, що лишень цього року ви пролікували велику кількість добровольців з «ДУК»у, Бтро «Прикарпаття», «Легіону «Галичина», родин полеглих воїнів в АТО, які з вдячністю часто згадують вас добрим словом. Це чергові свідчення успішної праці ваших колег?
– В постатях фронтовиків маємо особливий контингент, який потребує особливого нагляду й лікування. І повірте, що кожний наш медичний працівник радіє, коли бачимо позитивні зміни в здоров’ї наших воїнів. Так, старі рани і задавнені хвороби ще не раз будуть боляче нагадувати їм про себе, тому надзвичайно важливим для нас, лікарів, залишатиметься постійне спостереження за їхнім станом здоров’я. Хоч, як я згадувала, останніми роками й спостерігається динаміка зростання, але ми успішно справляємось з викликами. Мої колеги – лікарі за покликанням. І даруйте за таке порівняння, в нашому відділі неврології лікарняна летальність в межах провідних країн світу. Чому сьогодні ми маємо такі високі шанси виживання наших краян? Тому, що завдяки головному лікарю ЦМКЛ Таросові Масляку, також учасникові АТО, маємо абсолютно підготовлений і реформований відділ на 50 ліжок, в якому функціонує прекрасна палата інтенсивної терапії на сім ліжок, тобто повноцінне реанімаційне відділення. Тобто, фактично, маємо два повноцінних відділи в одному. Звісно, що відділ, як ми говорили, ще потребує відповідних капіталовкладень, але наш колектив професіоналів й однодумців готовий до другого етапу медичної реформи, яка почнеться незабаром з початком наступного року.
– ЦМКЛ, власне, і вирізняє з поміж інших лікарень згуртований колектив фахівців європейського рівня на чолі з харизматичним керівником…
– За останніх десять років ми вийшли на якісно вищий рівень серйозної конкурентоздатності як за професійними кадрами, так і матеріально-технічним забезпеченням. Похвалюся здобутками колег: в ЦМКЛ відкриті нові відділи, зокрема, відділ екстреної допомоги, який наразі єдиний в області й успішно працює вже чотири роки за європейськими стандартами; поліклінічно-консультативне відділення вирізняється рівнем добрих фахівців; подібно до нашого відділу є палати інтенсивної терапії у відділах з гострими хворими – це відділ малоінвазивної хірургії, відділ кардіології; для пацієнтів міста в Центральній відкрили відділ штучної нирки й діалізу; тут окремо згадаю про 128-зрізовий томограф в модерному рентген-відділенні, який нам потужно допомагає проводити цілодобову ургенцію і надавати цілодобову допомогу пацієнтам з серцево-судинними патологіями, зокрема, й інсультами. Коли ж додамо сюди ще й ряд додаткових сучасних методів обстеження, а загалом – їх повну відповідність як республіканським, так і європейським протоколам обстеження й лікування пацієнта – то такий стан викликає щире захоплення. Цей прорив зауважують навіть лікарі, які працюють в ЦМКЛ віддавна. Як на мене, розвиток будь-якого солідного закладу залежить від першого керівника. Так як Тарас Романович є клініцистом і кращим комбустіологом в області та працював заввідділом, то в нього сильно розвинене клінічне вміння охопити в загальному проблему і знайти швидкі шляхи її вирішення. В поєднанні з організаторськими здібностями й талантом менеджера це й дало нашому колективу щасливу нагоду отримати потужного керівника, який обрав надзвичайно вдалу стратегію розвитку нашої лікарні. Ми постійно перебуваємо в пошуку нових знань і технологій, – лікарі відвідують численні симпозіуми, конференції, семінари, вебінари як в Україні, так і у світі, подібні заходи республіканського й міжнародного рівня успішно проводять і в ЦМКЛ, про що свідчать часті візити закордонних колег, які їдуть до нас переймати досвід.
– Які ваші міркування щодо реформування медицини?
– Говоритиму про непопулярні речі. До мене дуже часто потрапляють пацієнти, яким лікарі з районів радять звертатись до нас, мовляв, вас тільки там врятують. Не знаю, чи вони в такий спосіб знімають з себе відповідальність за лікування хворої людини, але моєму колективові доводиться працювати з повною віддачею і з великим потоком таких пацієнтів, які часто лежать на коридорах, бо фізично не вистачає місць, як і не має відбою від охочих полікуватися у нас в стаціонарі. При цьому, як ЦМКЛ, так і вільні від пацієнтів лікарні, отримують однакове фінансування. Це, принаймні, не логічно, бо кошти витрачаються на утримання нерентабельних установ. Коли поглянемо на проблеми реформування, то вони нагадують мені перетягання ковдри у поганому водевілі, – хто зумів перетягнути на себе більшу частку, той і зігрівся. Але на державному рівні повинні бути прописані чіткі стратегія, пріоритети і напрямки роботи, особливо механізми реформування, способи взаємодії та рівні відповідальності що були би зрозумілі усім. А все разом має бути чітко пораховане в коштах, супутніх втратах, ризиках і людських ресурсах. Без чітких і зрозумілих правил, подібних до медичного протоколу, лікарі полишені на самовиживання. Зауважимо, що наші урядові мужі сором’язливо замовчують, що ще детально не прописані в медичній реформі права пацієнтів в юридичній площині, тобто наших громадян. Зрештою, як і лікарів також.
– Ви відомі своєю лікарською практикою на культурному полі Івано-Франківська. Тут згадаю не раз врятованого вами керівника Івано-Франківського камерного оркестру «Гармонія Нобіле» Олега Герету…
– Нам вдалося врятувати уражену праву руку Герети. Він мені часто говорив з цього приводу: «Ви мені повернули багато щасливих років повноцінного творчого життя». А одного разу йому стало так погано, що ми з колегами його реанімували прямо на концерті: викликали швидку і нам вдалося фактично витягнути його з того світу. Він завжди мені відкладав чергове запрошення, ніколи не забував подзвонити й захоплено розповісти про новий репертуар свого колективу. Втім, я ніколи не скористалася запрошеннями маестро. Вважаю, що в змозі підтримати свій улюблений колектив «Гармонію Нобіле», – нехай краще скористаються такою пропозицією ті поціновувачі класичної музики, які не завжди мають нагоду купити контрамарку. Тепер, коли не стало маестро, я часто згадую цього обдарованого Богом талантами й великою людяністю майстра. Це непоправна втрата і для творчого колективу, яким він керував майже 20 років, і для музичної культури України.
– Вам вистачає часу на класичну музику?
– Очевидно, ви запитуєте про правильне його планування. Хоч в мене робота забирає багато годин і її пильную і вдень, і вночі, а ще є сімейні обов’язки і щоденні життєві клопоти, я завжди знаходжу час на музичні твори в доброму виконанні. Це захоплення сформувалося ще в дитинстві, коли ходила до музичної школи за класом «фортепіано», і з тих пір не відпускає… Світ музики розвиває людину духовно й ушляхетнює її серце, відкриває нові горизонти у праці, приносить позитивні стимули і додає снаги до осмисленого життя.
