Схід і Захід України об’єднав художнім словом започаткований на Прикарпатті Перший всеукраїнський літературний конкурс малих прозових форм ім. В. Стефаника, проведений під егідою Національної спілки письменників України, громадської організації «Імпресія» та Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка за підтримки міської влади в особі мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа та його заступниці Вікторії Дротянко.
У цьому творчому змаганні взяли участь наділені літературними талантами і здібностями люди, як ще зовсім молоді, так і вже зрілого віку не лише із західних теренів нашої держави, а й із Києва, Одеси, Полтави, Сум, Харкова, Донеччини, Луганщини, навіть ті українці, котрі нині живуть і працюють за кордоном. Певна річ, з огляду на великі відстані і пандемію далеко не всі з 10 лавреатів і 15 дипломантів конкурсу змогли приїхати на церемонію нагородження до обласного центру Прикарпаття, але їм поштою надішлють відзнаки – диплом та альманах малої прози «Імпресія-2021», який вийшов в івано-франківському видавництві «Місто НВ». У цій книжці вміщено твори переможців конкурсу малих прозових форм – їх обсяг було обмежено до трьох тисяч знаків. Тож задля перемоги в ньому автори творів мали цим невеликим словесним ресурсом сказати так багато…
Оцінювало кожен із загалом чотирьох з половиною десятків надісланих на конкурс новел, оповідань, замальовок, образків, шкіців, бувальщин фахове журі. Голова НСПУ Михайло Сидоржевський через хворобу не зміг приїхати на вручення нагород переможцям конкурсу, але на відкриття альманаху подано його (як і інших членів журі) міркування про літературний рівень тих творів: «Мені було цікаво читати ці короткі тексти. Зрозуміло, що не всі з них вартісні, але є доволі цікаві і добре написані. Особливо ті, в яких – підтекст, конфлікт, несподівана розв’язка… Водночас дехто приділяє забагато уваги кучерявій орнаментальності чи діалектизмам, ще хтось намагається ускладнити текст, від чого його просто важко читати і думка ковзає поверхнею, не заглиблюючись, бо глибини нема… Хтось нанизує пустопорожні діалоги – без сенсів і без смислового наповнення… Ця дорога до храму не веде. Лише внутрішня напруга і туга інтрига, а ще виразні образи, лише, якщо хочете, драйв, котрий проступає крізь, здавалося б, звичні і знайомі слова («огонь в одежі слова») – ось напрям, в якому треба рухатися, аби досягти вершин».
Вручали відзнаки переможцям ті члени журі, які змогли прибути на нагородження. За словами літературознавчині й авторки післямови до альманаху Марти Хороб, переважно твори учасників Першого всеукраїнського літературного конкурсу малих прозових форм, присвяченого 150-річчю унікального новеліста Василя Стефаника, принесли їй «особливе естетичне задоволення». Науковицю «приємно вразили твори, в яких відчувається знання малої прози письменника»: за проблематикою чи за художнім новелістичним мисленням автора, як і загалом за природою новелістики.
На думку голови ТОПІЖ, науковця, літературного критика Євгена Барана, «конкурс малої прози, означений іменем Василя Стефаника, дасть змогу авторам виявити свій новелістичний талант і розкрити свою майстерність, «у краплині води побачити цілий світ». Мене вже здивували окремі автори чіткістю, структурованістю і мовним багатством. Гадаю, конкурс відкриє багатьох майстрів художнього слова».
«Це конкурс, про який я мріяла не один рік, – мовила його натхненниця письменниця, кінодраматургиня, перекладачка Марія Вайно. – Сама пишу в малому прозовому жанрі. Прагну, аби цей жанр розвивався і процвітав в Україні. Малі епічні форми: новели, образки, шкіци, оповідання – це можливість акцентувати на дрібному, яке виявляється далеко не дрібним у житті, а натомість таким потрібним для розуміння!..». Вона привітала всіх лавреатів, дипломантів і ще трьох учасників конкурсу, яких нагороджено спеціальними відзнаками окремих членів журі і твори яких теж надруковано в упорядкованому чільницею ГО «Імпресія» альманасі.
А ще дев’ятьом буде надіслано додому Подячний лист за участь у конкурсі та цікаву творчу роботу.
Отож десятка лавреатів конкурсу така (журі вирішило не присуджувати місць, а подало їх список за алфавітом): Тарас Ващук (родом із Калуша, нині працює в Об'єднаних Арабських Еміратах), Михайло Верес (Івано-Франківськ), Любов Грушковська (м. Мар’їнка Донецької обл.), Галина Дичковська (Івано-Франківськ), Андрій Кириченко (кадровий військовий, колишній учасник АТО, м. Біла Церква на Київщині), Олександр Козинець (Київ), Володимир Кондур (с. Цінева тепер Калуського району), Галина Лицур-Щадей (с. Мала Тур’я нині Калуського району), Валентина Семеняк (Тернопіль), Олена Скуловатова (Київ). Дипломантами конкурсу стали: Оксана Бурега (Тернопілля), Леся Геник (Івано-Франківськ), Віктор Гребенюк (Луцьк), Ірина Гром’як (Рівне), Дмитро Зозуля (Київ), Олег Калашніков (пресофіцер 26-ї артилерійської бригади, учасник бойових дій), Олена Климовських (Київ), Галина Коризма (родом з Коломийщини, нині живе в Іспанії), Алла Лотоцька (військовослужбовець ЗСУ), Галина Мельник (Івано-Франківськ), Василь Рогів (Івано-Франківськ), Надія Садовська (Київ), Світлана Ткаченко (Київ), Людмила Ясна (Київ), Галина Яценко (Львів). Спеціальними відзнаками окремих членів журі нагороджено Ігоря Михайлишина (смт Кути Косівського району, служив у добровольчому батальйоні «Донбас»), Настусю Літаш (м. Старобільськ Луганської обл.) та Аллу Мойсіяку (Львівщина).
Я попросив поділитися враженнями від конкурсі Валентину Семеняк – тернополянку, яка народилася на Черкащині, недалеко від рідного села Тараса Шевченка Моринців. Вона поєднує журналістику з активною літературною творчістю (видала вже 17 книжок), прессекретарка Тернопільської обласної організації НСПУ.
«Я брала участь у багатьох творчих змаганнях, двічі була серед переможців відомого конкурсу «Коронація слова» в номінаціях «Мала проза» та «Terra інклюзія», – сказала пані Валентина. – А ще одного разу отримала його спеціальну відзнаку «Вибір Генерального продюсера» за написаний у співавторстві з Богданом Мельничуком кіносценарій, в якому, до речі, розповідається про вашого земляка – єпископа катакомбної УГКЦ Павла Василика. На моє переконання, кожен літератор має постійно тримати себе в належній творчій формі. Отож, прочитавши на сайті НСПУ оголошення про конкурс малих прозових форм імені Василя Стефаника, вирішила, що маю взяти участь у ньому з новелою, в чомусь співзвучною з мотивами творчості цього славетного письменника. І в основу свого твору на моральну тему «Божий суд» поклала реальну життєву історію, що трапилася в передмісті, де я живу».
«Мене теж назвали одним із переможців конкурсу, і від того я відчув – може, звучить дещо пафосно, але це насправді так, – неабияке духовне піднесення, – поділився зі мною своєю радістю член Рожнятівського літературного об'єднання «Ґоргани» Володимир Кондур. – Окрім малої прози, дотепер я писав ліричні і гумористичні поезії, поки що побачила світ лише одна моя книжка – «Босоногі вірші». Для мене мають особливу цінність почуті з уст іменитих літературознавців, критиків, письменників фахові оцінки поданих на конкурс творів, у тому числі і моєї новели «Memento mori!», за яку став його лауреатом. Члени журі акцентували як на цінностях, так і на недоліках нашого письма. Гадаю, ці акценти на все життя запам'ятаються кожному з нас, незалежно від того, хто якого віку і чи він є літературним початківцем, чи має вже певний досвід творення малої прози. Але особисто мене конкурс налаштує удосконалюватись і як творцю художнього слова, і загалом як особистості. Тому що процес самовдосконалення людини має тривати все життя».
