Саме Конституцію 1996 року, 25-ту річницю якої ми відзначили 28 червня, вперше визнав світ як Основний Закон незалежної України. Втім, щороку під час святкування річниці головного правового документа держави часто чуємо нарікання, що, мовляв, Конституцію кожна влада намагається змінити під себе, підлаштувати під свої амбіції та бажання, що вона вже неактуальна тощо. Тож чи потрібен Україні саме цей варіант Основного Закону тепер, через чверть століття після його ухвалення? На це й інші запитання відповідає народний депутат від Прикарпаття заслужений юрист України Ігор ФРІС.
– Ігоре Павловичу, як Ви вважаєте, чи виправдала себе Конституція України за 25 років? Чи виконала свою місію?
– Можу впевнено сказати, що виправдала, адже чіткі правила взаємодії між всіма гілками влади в державі має бути десь прописано. Повноваження Президента, Верховної Ради, суду, конституційних органів, зокрема Вищої Рада правосуддя, нотаріату, прокуратури – їх прописано саме в Конституції. Беззаперечно, що діяльність цих державних інституцій регулюють і галузеві закони. Але будь-які закони мають відповідати саме нормам, зазначеним у Конституції. І це не раз доводив своїми рішеннями Конституційний Суд. Він визнавав неконституційними певні закони, які делегували окремі невластиві або неконституційні повноваження відповідним органам державної влади, і скасовував їхню дію.
Отож Основний Закон якраз і регулює головні моменти взаємодії суспільства і держави. Тому його відсутність не те що негативно впливатиме на функціонування держави, а й вноситиме хаос в існування суспільства. Скажу більше, відсутність Конституції могла би спричинити колапс правовідносин.
– А як щодо фактів, коли кожна нова влада намагається підлаштувати її під себе?
– Кожен президент намагався внести відповідні зміни до Основного Закону. Але суспільство давало свою оцінку всім таким прецедентам. І найважливіше, що варто зрозуміти: абсолютна влада, якої вони прагнули, не може базуватися на тому суспільному договорі, який укладено між державою і українським суспільством.
– Чи не застаріли деякі положення Конституції, скажімо, про позаблоковий статус нашої держави з огляду на намагання України стати членом НАТО?
– Ні, не застаріли. Адже наша Конституція дуже мобільна, вона визначає виключний перелік того, що має робити наше суспільство в будь-яких прагненнях, у тому числі і щодо членства в НАТО. Це передбачено у преамбулі до неї. Тут чітко зазначено курс України до Північноатлантичного альянсу, який передбачає відповідний напрям розвитку українського суспільства – рух до кола країн, які мають інший суспільний договір щодо колективної безпеки.
Впевнений, що для України є значно доцільнішим приєднатися до такої спільноти держав, яка гарантує їй безпеку, ніж позаблоковий статус. Саме той «нейтралітет», можна сказати, й «забезпечив» можливість агресії стосовно нашої держави. Тому трапилося так, що країни, які є членами співдружності, колективної безпеки, не змогли надати належну оцінку агресії й виступити єдиним фронтом для гарантування нашої суверенності й територіальної цілісності…
– Що стосується Вашої законотворчості, якими критеріями керуєтесь при написанні законів?
– Усі власні законопроєкти чи своїх колег я завжди оцінюю з позиції відповідності саме Основному Закону. В законопроєктах, що подають на розгляд Верховної Ради України, можуть бути неузгодженості, колізії та конкуренція норм. Можуть бути неактуальність та правова невизначеність. І я, буває, голосую «за», розуміючи, що це можна виправити до другого читання або змінити потім (якщо закон справді потрібен у цілому). Однак якщо норми запропонованого акта суперечать Конституції, я не лише буду категоричним противником цього і ніколи не підтримаю цей проєкт, а й у разі такого прийняття завжди наполягатиму на зверненні до Конституційного Суду щодо його оцінки та скасування.
– Ви є одним із найактивніших законотворців серед депутатів від Прикарпаття. Які саме закони й проєкти законів можете назвати ключовими у своїй роботі?
– За два роки роботи у парламенті став автором чи співавтором 124 законопроєктів, понад 20 з яких уже стали законами. Здебільшого мої законодавчі ініціативи стосуються правової політики держави, галузевого розвитку та економічного зростання. Серед ключових документів, автором чи співавтором яких є я, – антирейдерський закон проти колекторів, правки до закону про ринок земель сільгосппризначення, відстоювання джерел надходження до місцевих бюджетів (мова про акцизний податок з продажу пального), постанови проти підвищення тарифів, законопроєкт про запровадження в Україні суду присяжних, щодо дерадянізації українського законодавства. Минулого тижня у ВРУ зареєстрували мій новий проєкт закону про зброю...
Переконаний, що законотворча робота – це фундамент обов’язків народного депутата. Хоча поряд з цим не забуваю про відповідальність перед людьми, які мене обрали, адже є мажоритарником. Чимало моїх законопроєктів з’являються після того, як мені розповідають про проблему в певній галузі. Коли я розумію, що можу спробувати розв’язати її на законодавчому рівні, то відразу роблю це. Саме так, до речі, було і з законопроєктом про посилення відповідальності за отруєння бджіл та бджолосімей чи з проєктом закону про захист прав на нерухомість, що належать дітям та підопічним особам. У цих питаннях, як і в багатьох інших, українське законодавство має значні прогалини, які я як правник знаю, як усунути.
– Інформація про масовий мор бджіл після використання на полях засобів захисту рослин набула неабиякого резонансу в Україні. Що передбачає на такі випадки ваш законопроєкт?
– Передбачає обмеження волі на строк до трьох років за створення небезпеки для бджіл через застосування препаратів для обробки медоносних рослин та до п’яти років, якщо такі дії спричинили загибель бджіл. Переконаний, що цю проблему треба розв’язувати негайно. Адже в Україні за останні кілька років значно зріс показник загибелі бджолосімей через використання засобів захисту рослин. Пасічники зазнають значних матеріальних збитків, а їхні звернення до правоохоронців не сприяють вирішенню цього питання.
– Проблема рейдерських захоплень актуальна, очевидно, для всієї держави. Які важелі можна застосувати в цій сфері, аби вберегти людей від таких атак?
– Щодо так званого антирейдерського законопроєкту №3774, який ВРУ вже підтримала у першому читанні, то він унеможливлює непомітне рейдерське захоплення активів, а процес реєстрації ФОП робить цілком автоматизованим. Маємо діяти швидко і безкомпромісно, адже рейдерські схеми стають чимраз досконалішими. Нашим проєктом закону ми хочемо їх знищити та унеможливити нові форми оборудок. Зокрема запроваджуємо практику інформування власника компанії про будь-які реєстраційні дії, які відбуваються з його активами. Також ми змінюємо підхід до заміни керівника підприємства. Тепер, аби змінити директора компанії, буде недостатньо підписів на протоколі загальних зборів лише голови та секретаря. Натомість протокол мають підписати всі учасники зборів, які голосували за таке рішення.
І таких моментів чимало. Маємо великі сподівання на те, що наші безкомпромісні дії не залишать «шпарин» для діяльності рейдерів.
– Без нічних дзвінків з погрозами та шантажем Верховна Рада підтримала і ваші правки до антиколекторського закону. Що передбачає він?
– Закон №4241 про роботу колекторів забороняє погрожувати і шантажувати боржників і телефонувати людям, які не мають стосунку до боргу. Борги, звісно, платити потрібно, але на зміну «махновщині» нарешті прийшли цивілізовані методи. Відтепер звернення до родичів чи сусідів боржника – в минулому. Адже все це є порушенням Конституції України, Цивільного та Кримінального кодексів. Закон передбачив створення публічного реєстру колекторських компаній, який вестиме Нацбанк. НБУ контролюватиме діяльність колекторів та зможе штрафувати чи виключати порушників з реєстру, що унеможливить їхню роботу на ринку.
– Дерадянізація українського законодавства. Це вперше наші законотворці беруться до такої роботи? Що саме передбачає цей проєкт закону?
– Він дасть можливість прибрати з українського законодавства норми права, закони, постанови Радянського Союзу і УРСР, які на сьогодні фактично не використовують чи які мають аналоги в українському законодавстві. Йдеться про понад тисячу архаїчних нормативно-правових актів, які обтяжують українське законодавство. Це вперше в історії України прибирають з національного законодавства нормативно-правові акти від початку ХХ століття, які наразі не використовують. Законопроєкт комплексний і великий. Ми ретельно уточнювали, які саме законопроєкти можуть визначатися такими, що не є чинними на території України з моменту набуття чинності Конституції України. Відтак у проєкті закону визначаємо, що вони перестали діяти на території України з моменту набуття чинності Основного Закону України. Щоб усунути можливість двоякого трактування, або можливість зловживань, ми визначили, що вказаний законопроєкт не розповсюджується на будь-які нормативно-правові акти СРСР і УРСР, які стосуються суверенітету, адміністративно-територіального устрою України чи повернення Криму. Насправді цей проєкт закону дуже цікавий та комплексний.
– І насамкінець – про співпрацю з місцевими громадами. Адже ви є депутатом від 84-го округу (Тлумаччина, Тисмениччина, Бурштин та колишній Галицький район), а робота мажоритарника передбачає комунікацію з виборцями.
– Завдяки поліпшенню епідемічної ситуації в Україні ми з командою маємо змогу відвідувати округ. Це і зустрічі з головами тергромад та з людьми. Всюди, куди доводиться приїжджати, йдеться про брак коштів на дороги, школи, дитсадки. Частково можу сприяти у пришвидшенні певних процесів, спрямовую фінансування з Фонду соціально-економічного розвитку ДФРР на розвиток округу. Тут неодмінно радимося з громадами, що їм потрібно насамперед. Робочих питань безліч.
Щодо роботи в Раді, то надважливим для громад став закон про кошти акцизного податку з продажу пального, який ми залишили у бюджетах територіальних громад. Тобто 13,44% акцизного податку від виробленого або завезеного пального автоматично надходить до місцевих бюджетів, відповідно до обсягів реалізованого у конкретній громаді. Тішить, що долучився до реалізації цього кроку. Адже потенційні втрати місцевих бюджетів могли би становити 7,5 млрд грн. А це ресурс, який місцева влада спрямовує на поточний ремонт, утримання доріг та вулиць, а також об’єктів комунальної власності.
