Подією в мистецькому житті Івано-Франківська став виступ Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України в обласній філармонії ім. Іри Маланюк. Цього року Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України, історія якого налічує вже понад століття, здійснює всеукраїнський гастрольний тур обласними центрами – від Сєвєродонецька до Ужгорода, присвячений 30-й річниці Незалежності нашої держави. 8 вересня Івано-Франківськ став дев’ятим містом цієї унікальної акції, що не лише дарує естетичну радість численним шанувальникам музичного мистецтва, а й виступає символом єднання різних регіонів України. В обласній філармонії ім. Іри Маланюк під орудою художнього керівника та диригента цього прославленого колективу, народного артиста України та лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка Володимира Сіренка, ім’я якого відоме далеко за межами України, прославлений колектив виконав твори українських і закордонних композиторів різних епох та стилів, репрезентуючи багатство й розмаїття духовних надбань класичної музики. У святковому дійстві взяв участь і наш краянин – Олександр СЕМЧУК, котрий продемонстрував свій феноменальний талант як соліст-скрипаль.
Концерт розпочався виконанням Симфонії до мажор Максима Березовського – видатного композитора середини ХVІІІ століття, одного з яскравих представників «золотої доби» в українському мистецтві. Він відомий передусім як фундатор жанру духовного хорового концерту, проте у творчому доробку митця трапляються й інструментальні композиції. Час від часу музикознавці знаходять їх у різних європейських архівах. Саме таким відкриттям й став цей твір М. Березовського, що поєднав стильові риси епохи бароко та раннього класицизму. У виконанні музичного колективу під керівництвом В. Сіренка симфонію сповнював «моцартівський дух», вона зачарувала слухачів бадьорим, світлим характером, гармонійним поєднанням оркестрових голосів.
Якщо музика М. Березовського оспівує красу навколишнього світу, то наступний твір, який прозвучав того дня, привертає увагу своїм щирим ліризмом, прагненням осягнути трагічну суть буття. Мова – про «Концерт-сюїту в стилі ретро для скрипки з оркестром» Євгена Станковича. Це один із провідних українських композиторів сучасності, адже кожен його новий твір – значна подія в культурному житті країни.
Органічне поєднання традицій і новаторства, глибокий філософський зміст і актуальність проблематики, опора на фольклорні джерела і використання сучасних засобів музичної виразності, висока композиторська майстерність, звернення до різних жанрів – ось основні риси творчого доробку Є. Станковича. В «Концерті-сюїті» автор конкретизує образний зміст завдяки програмним назвам – «Арія», «Осінній ноктюрн, або Коли падає листя», «Інтермецо. Гра гуцула», «Елегія». Попри значну роль оркестрової партії композиторський задум твору здійснює насамперед соліст-скрипаль.
Уже згаданий О. Семчук, котрий, повторимо, теж виступив того незабутнього вечора на своїй рідній івано-франківській сцені, вкотре довів: його гра завжди дивує, захоплює, зачаровує кожного шанувальника високого мистецтва. Музика у виконанні скрипаля сприймалася як «сповідь душі», нагадувала «тиху розмову з Богом», сповнену глибокої тривоги за долю окремої людини та всього людства…
Феноменальний талант Олександра – не лише в багатстві тембрової палітри його скрипки, виготовленої в середині ХІХ століття італійським майстром Бернарделем, та досконалому володінні її виразовими можливостями, а й у глибокому осягненні митцем ідейного змісту того чи іншого твору. Перед нами постає не просто віртуоз, а зрілий майстер, який поєднав національний дух і характер виконання з блискучою європейською освітою.
Київська середня спеціалізована музична школа ім. М. Лисенка, Київська національна музична академія ім. П. Чайковського, Міжнародна музична академія І. Менухіна (м. Гштаад, Швейцарія), консерваторія в Сіднеї (Австралія), Ліонська національна консерваторія та Міжнародна академія мистецтв (м. Тур, Франція), Міжнародна музична академія у Флоренції (Італія) – чи є ще скрипалі, які можуть похвалитись таким «послужним списком» у навчанні? Серед викладачів О. Семчука – провідні спеціалісти у цій сфері, зокрема І. Пилатюк, В. Третьяков, Т. Варга, М. Вайман, А. Лисий, М. Чумаченко, Б. Которович.
Олександр став лауреатом численних міжнародних конкурсів у Німеччині, Великобританії, Чехії, Росії, Італії, Україні. Концертну діяльність по всьому світу він поєднує з викладацькою роботою в академіях, консерваторіях, школах Відня, Флоренції, Риму, Мантуї. А з 2011 року завідує кафедрою струнно-смичкових інструментів Міжнародної музичної академії «Зустрічі з Маестро» в м. Імоли (Італія), почесним президентом якої є всесвітньо відомий піаніст і диригент Володимир Ашкеназі. Тому й не випадково, що за вагомий внесок у розвиток національної та світової музичної культури О. Семчуку надано почесне звання «Заслужений артист України».
А розпочинав «Скрипковий принц» у школі педагогічної практики при Івано-Франківському музичному училищі ім. Д. Січинського, де працювали його батьки. Як згадує викладач Лідія Грабар, «маленький Лесик та його старша сестра Святослава разом зі своєю люблячою та відданою мамою ціною неймовірних зусиль і страждань долали труднощі, щоб взяти участь у перших у своєму житті міжнародних конкурсах скрипалів, що відбувалися в Німеччині та Англії. У вишитій бабцею сорочці малий Лесик здобував звання лауреата…».
До речі, у родинній вишитій сорочці Олександр виступав і цього разу на сцені Івано-Франківської філармонії. А після твору Є. Станковича разом зі Святославою – солісткою оркестру, доцентом кафедри скрипки Національної музичної академії ім. П. Чайковського – виконав дует для двох скрипок польського композитора Генріка Венявського. І цей жест брата і сестри розчулив багатьох присутніх до сліз…
А після концерту в короткому інтерв’ю авторові цих рядків О. Семчук визнав, що попри сотні виступів у багатьох країнах світу він цього разу внутрішньо хвилювався й переживав. Адже бачив перед собою знайомі, рідні обличчя та відчував особливу відповідальність перед краянами.
Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України також виконав один із найпопулярніших зразків музики романтичної доби – Дев’яту симфонію чеського композитора Антоніна Дворжака. Програмна назва «З Нового Світу» вказує, що у цьому творі віддзеркалено особисті враження автора під час перебування в США. Спираючись на досягнення європейської культури, А. Дворжак водночас використав і мотиви, притаманні афроамериканському та індіанському фольклорам. Щодо самого виконання, то воно було бездоганне й засвідчило високий професійний рівень учасників музичного колективу. Наприкінці концерту на біс прозвучала славнозвісна «Мелодія» Мирослава Скорика – ніжна й сердечна, пристрасна і щемлива… Вдячні слухачі щирими й гарячими оваціями та квітами дякували учасникам концерту, який став важливою віхою у мистецькому житті Прикарпаття.
