Останніми роками в Україні через фінансову скруту та брак підтримки з боку влади скоротилася кількість періодичних літературних видань. Тож поява кожного нового числа тих, котрі ще дихають, стає помітною подією для шанувальників красного письменства, краєзнавства, української історії…
На обкладинці №9 краєзнавчого і літературно-мистецького альманаху «Хмелліт», назва якого пов’язана з невеличким селом Хмелівкою на Богородчанщині, – світлина ошатної місцевої школи, точніше, гімназії – відповідно до нових віянь в освіті. Нинішнього року вона зустрічає свій 100-літній ювілей. І хмелівська церква Введення в храм Божої Матері, фото якої теж прикрашає свіже число «Хмелліту», відзначає круглу дату – їй 90. Про це дізнаємося з коротенької, кажучи добре знайомою журналістам старшого покоління лексемою, «передовиці» під заголовком «Дати: історія і пам’ять». Написав її редактор альманаху Василь БАБІЙ – письменник, краєзнавець та ще й донині вчитель історії хмелівського освітнього закладу, а був він 13 років і його директором. Але, звичайно ж, найголовніша для нас із усіх знакових дат 2021-го – 30-річчя незалежності України. Бо, як образно визначив автор статті, «це суттєвий зсув у часі, в якому відбувалися найважливіші віхи становлення вільної України. І це підсумок зробленого і втраченого, того, що було і чого могло не бути».
Власне, на відкриття нового випуску альманаху В. Бабій подає краєзнавче дослідження «Історія Хмелівської школи» разом зі списками кадрового складу її педколективу – теперішнього і в попередні історичні періоди, зокрема й усіх директорів закладу. А в есеї «Причетники Хмелівської школи» письменник і водночас учитель, керівник гуртка історичного краєзнавства розповідає про патріотичне виховання учнів саме через ознайомлення їх з минувшиною, визначними персоналіями свого села. Надруковано також його спогад «Юрій Канака – композитор» – про викладача Богородчанської дитячої музичної школи, котрий за життя створив низку мелодійних пісень, що їх співали знані вокальні гурти не лише Богородчан, а й Івано-Франківська.
Альманах знайомить читачів із творчістю як сучасних авторів – скажімо, поеток Лесі Геник, Наталії Лудчак, Любові Душі, Ірини Фотуйми, так і відомих попередників прикарпатських письменників. У тому ж розділі «Поезія» подано добірку віршів шкільної тематики «Для Вкраїни вірно жиймо!» української поетеси і вчительки Марійки Підгірянки (1881–1963). В наступному розділі видання увазі читачів запропоновано публікації лавреатів обласної літературної премії ім. В. Стефаника різних років. Зокрема надруковано жарт Василя Бабія «Відпускник» та його ж есей «Євген, син Михайла і Михайлини», приурочений до 60-річчя письменника Євгена Барана. А сам ювіляр, який теж був відзначений премією ім. В. Стефаника, публікує свої літературознавчі дослідження, присвячені 150-річчю геніального новеліста Василя Стефаника, – «З-під маминих грудий я ніколи не падав...» та «Василь Стефаник – Леся Українка: незавершений діалог». Представлено в цьому розділі і поетичну творчість Івана Війтенка та Ярослава Ткачівського, заступника голови НСПУ, – добірками віршів відповідно «У саду шкільному шепотіли трави» та «Крилатий вік», есеї Василя Нагірняка «Лесь Мартович – літописець життя і сумління нації» та Михайла Батога «Літературний музей Прикарпаття – духовне осердя краю».
Минуле і сьогодення цього закладу культури, який недавно зустрів свою 35-ту річницю, проблеми нинішнього його існування – така тема опублікованого в розділі «Плин життя» інтерв’ю «Література як музейний артефакт» із завідувачем музею Володимиром Смирновим веде розмову член НСЖУ і НСПУ Іван Гаврилович. Надруковано і його розповіді «Поет, який творив весну...» (про відзначення в селищі Богородчанах прикарпатськими літераторами і краєзнавцями 210-річчя від дня народження українського поета-романтика, громадського діяча, священника о. Антіна Могильницького) та «Не втратити б слави давнього Галича» (про актуальну в контексті 30-річчя незалежності України розмову на тему 880-ліття утворення Галицького князівства, яка відбулася в Івано-Франківському історико-меморіальному музеї Олекси Довбуша).
Серед інших публікацій розділу – рецензії Ольги Бойчук «Микола Євшан. Критика: покликання чи пристрасть?» на книгу цього письменника «Вибране. Літературна критика. Публіцистика. Листи», упорядковану Є. Бараном, О. Баганом, М. Комарицею, та Марії Грицюк «Живе слово Євгена Барана» – на його збірку «З «Книги живих». Щоденникові медитації, афоризми». Подано також літературознавчу статтю цієї авторки «Юрій Стефаник: крізь час і простір». А есеї «У горах перед Великоднем» та «На Зелені свята у Горганах» Василя Мойсишина, письменника і вченого – доктора технічних наук, професора, завідувача кафедри вищої математики ІФНТУНГ, містять щоденникові записи про його із друзями пізнавальні туристичні мандрівки й походи Карпатами.
Зацікавить читачів й інтерв’ю «Іван Краснецький: Моєю мрією було виступати у київському «Динамо», яке свого часу спортивний журналіст Ігор Костюк взяв у відомого футболіста, воротаря за своїм ігровим амплуа, а згодом тренера івано-франківської команди «Прикарпаття», нині, на жаль, уже покійного. А в публікації «Початок великого сходження» він розповідає, як восени 1969 р. івано-франківський «Спартак» удруге став чемпіоном України. На завершення розділу подано під заголовком «Хліборобський гурток» спогад уродженця Хмелівки Євгена Паранюка (1923–2015) – краєзнавця, етнографа, літератора, мецената, дослідника української еміграції, який проживав у США, про свою діяльність у молоді роки на Богородчанщині як активіста громадської організації «Сільський господар».
В останньому розділі альманаху – «Інша проза» – вміщено есеї Лариси Колесник «Павичка», «Равлики» та «Антонаш», новелу Галини Мельник «Торкаються тучі руками». Євген Баран подає у виданні автобіографію письменника, культурно-освітнього діяча, батька письменниці Ірини Вільде Дмитра Макогона (1881–1961). Доповнено цю публікацію статтею Романа Горака «Дмитро Макогон і його спогад про Івана Франка (нові матеріали до біографії Д. Макогона)» та оповіданням батька майбутньої видатної письменниці «Щаслива дорога». А згадуваний В. Смирнов пропонує увазі читачів альманаху свою літературознавчу розвідку «Великої правди учитель» – про поверненого із забуття письменника, педагога, засновника осередків товариств «Січ» і «Просвіта» в покутських селах Івана Федорака (1890–1954), який підписував свої літературні твори псевдонімом Іван Садовий. Уявлення про його творчість читачам дадуть надруковані у свіжому числі «Хмелліту» одноактна п’єса-комедія «Депутати до Відня» та уривок із повісті цього автора «Безіменні плугатарі».
Завершує цей випуск альманаху розповідь Михайла Посічанського «Перші медалі «Берегиня роду» отримали хмелівчанки» – про презентацію в с. Хмелівці відзнаки, заснованої Товариством письменників і журналістів ім. І. Франка, відкриття того ж дня пам’ятної таблиці відомому українському народознавцю й письменнику Василеві Скуратівському, який 1993 р. записував у цьому селі фольклор, та про вручення в сільському клубі дипломів і нагрудних знаків цьогорічним лавреатам обласної краєзнавчої премїі ім. Є. Паранюка. Будні і свята Хмелівки, як і події минулого й сьогодення в житті прикарпатських письменників, краєзнавців та івано-франківських бібліотек і музеїв, проілюстровано кольоровими світлинами.
Під час недавньої презентації альманаху в ОУНБ ім. І. Франка, до підготовки й проведення якої долучилися працівники її краєзнавчого відділу, автори його нового числа – Я. Ткачівський, І. Гаврилович, В. Мойсишин, В. Смирнов, І. Костюк та Г. Мельник наголосили на значенні такого видання як трибуни для прикарпатських письменників, журналістів, краєзнавців. Отож велика вдячність рідним Євгена Паранюка – сестрі Палагні і племінниці Любі – за те, що профінансували випуск і цього числа «Хмелліту», як і попередніх його випусків.
