Про успіхи і невдачі, тенденції 2020-го та перспективи, політичну подію року, падіння рейтингу Президента і його політичної сили, а також про те, що може допомогти Зеленському, чи будуть дострокові парламентські вибори і протести, читайте у політичних підсумках року від газети «Галичина».
Олександр ПАЛІЙ, політичний експерт:
– Головним провалом України в 2020-му є боротьба з пандемією коронавірусу. В України були всі шанси пройти її набагато легше, ніж більшість європейських країн, з огляду на структуру нашої економіки, представлену переважно реальним сектором, який не передбачає великих потоків туристів і мігрантів. Але влада допустила безліч помилок і злочинів. Зокрема було вкрадено запас масок із держрезерву – близько 200 мільйонів штук. Це величезна кількість, надто ж як на часи, коли було необхідно забезпечити ними хоча б лікарів і коли, приміром, президент Франції звітував про отримання в сотні разів менших обсягів масок як про великі свої досягнення.
На початковому етапі влада фактично не боролася з поширенням коронавірусу московською церквою і «куршавельськими туристами». При поверненні трудових мігрантів влада фактично не контролювала їхньої самоізоляції і переміщення. Хоча це неважко було зробити, запровадивши великі штрафи для тих, хто не міг висидіти 14 діб після повернення, і доручивши контроль за цим МВС.
Також влада не змогла забезпечити тестування та медичну допомогу, яка мінімізувала би контакти хворих на коронавірус громадян з іншими пацієнтами лікарень та поліклінік, що викликало безліч заражень у лікувальних установах. Черги в таких закладах перетворювалися на біологічні бомби. Крім того, використання «коронавірусного фонду» було вкрай неефективним з точки зору боротьби з пандемією. Влада виявилася неспроможною передбачити необхідність закупівлі великої кількості кисневих концентраторів, хоча якщо проаналізувати досвід країн, які потерпіли від COVID-19 першими (Іспанія, Італія, США), така потреба була цілком очевидною.
Нарешті, як з'ясувалося, Україна вчасно не подала заявку на закупівлю вакцини у компаній-виробників, що її мають. Хоча, голосуючи за шоумена, який прямо казав українцям, що він їм нічого не винен, хіба можна було чекати чогось іншого? Іншою колосальною проблемою України стало посилення корупції. Судова система України – це фактично мафія у ключовій своїй частині. І «плівки Вовка», і нещодавні «плівки Тупицького» це підтверджують. Проросійські олігархи через навмисне потурання та некомпетентність влади швидко відновили вплив на корумповані суди.
Хаотична політика влади та обслуговування судами інтересів проросійських олігархів швидко призвели до ухвалення лобістських рішень на шкоду державі та до значного зменшення інвестицій. У результаті економіка перейшла до падіння. Особливо воно прискорилося під час пандемії коронавірусу, що висвітлило велику безвідповідальність і некомпетентність багатьох можновладців.
Певним успіхом України є те, що наразі вдалося не накоїти необоротних помилок у врегулюванні конфлікту на Донбасі. Цьому дуже допомогли протести українців проти зради і постійні вимоги до влади не ступати за «червоні лінії». Хоча рік починався дуже небезпечно: згадаймо таємну поїздку Зеленського до Оману, його привітання Путіна з Новим роком, розмови про подачу води до Криму тощо. Крім того, українська економіка впала не так глибоко, як можна було очікувати навесні.
Ще у 2014 році в Україні почали реформу з децентралізації, яка передбачала поступову передачу фінансів, прав та обов'язків зі столиці до місцевих громад. Завдяки цьому в період війни й економічної кризи істотно поліпшилися адміністрування в багатьох містах і селах України, як і їхнє впорядкування. Однак 2020-й для децентралізації фактично минув намарне – більшу частину фондів місцева влада змушена була витрачати на медицину, оскільки централізованого фінансування бракувало, а уряд за гроші з «коронавірусного фонду» будував дороги. І власне через цю реформу (делегування управління фінансами місцевим громадам) місцеві вибори 25 жовтня відбулися в умовах досить високої конкуренції…
Ключова річ, яка може допомогти Зеленському в нинішній ситуації в державі, – якщо він справді за заохоченням МВФ почне назрілу судову реформу. Допускаю, що він схоче презентувати себе як реформатора і може згодитися на реальні зміни в судовій системі. Для країни це був би великий крок уперед, тому що тепер мафія із кількасот суддів і їхніх господарів-олігархів завдає надзвичайної шкоди країні.
Василь КЛИМОНЧУК, доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології ПНУ ім. В. Стефаника:
– Україна, як і весь світ, зіткнулася 2020 року з глобальним викликом пандемії коронавірусу, що призвело до переосмислення та перебудови соціально-економічного розвитку й міжлюдських стосунків. Країни із врахуванням індивідуальних можливостей у плані економічному, стану та рівня медичного обслуговування, самоорганізації населення і досі долають цю проблему. Аналізуючи аналогічний процес у нашій країні, я розділив би його на дві частини – період невдач та досягнення певної стабільності.
Звісно, як для мене, так і, напевно, для більшості громадян держави, головною невдачею є продовження війни на Донбасі. Пам’ятаємо, як у грудні 2019 року під час Нормандської зустрічі Президент Зеленський озвучив, що війну на Донбасі буде закінчено протягом року. На жаль, цього не сталося.
Щодо інших невдач, можна назвати економічні чинники, які впливають і на рейтинг Президента та рівень довіри до інститутів влади. Зростання тарифів на комунальні послуги, неможливість підвищення заробітної плати працівникам бюджетної сфери, неврегульованість правил гри з представниками малого і середнього бізнесу, які переросли у протестні акції, – це все в комплексі створило соціальну напругу в суспільстві та сприяє хаосу й недовірі до державних інститутів, про що свідчать соціологічні дослідження, проведені авторитетними фаховими структурами.
Ще одним потрясінням для суспільства було рішення Конституційного Суду про скасування антикорупційних законів. Не знайшло в суспільстві одностайної думки й ухвалення закону про ринок земель сільськогосподарського призначення.
Політичною подією року можемо вважати місцеві вибори, які завершили реформу децентралізації та розставили акценти щодо конфігурації впливів політичних сил в регіонах України і вибудували платформу для майбутніх виборчих процесів. Слід зазначити, що партія влади отримала достатню кількість депутатських мандатів, але вони не є вагомими щодо критеріїв кількості голів міст, громад, голів обласних і районних рад. Можемо спостерігати падіння рейтингу як Президента, так і його політичної сили.
Прогнозуючи динаміку розвитку наступного 2021-го політичного року, можна припускати, що визначальними чинниками стануть соціально-економічна ситуація в країні, спроможність влади реагувати на виклики пандемії коронавірусу (зокрема щодо вакцинації населення) та ефективне завершення реформи децентралізації. Малою є імовірність дострокових парламентських виборів та високого рівня протестної активності громадян України.