До відроджених давніх національних славнів української героїки «Плине кача», «Ой у лузі червона калина», що ожили теперішньою борнею на зламі віків за незалежність України, нестримно увірвалася й «Гуцулка Ксеня» – пісня, з якою вмирали кіборги.

Січень воскрешав і знекровлював Україну. Історичний маятник часу погорджує наші серця соборністю Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, «величавістю», за означенням Української Повстанської Армії, героїчного бою під Крутами з пам’ятної минувшини. Патріотична тяглість українців цього зимового місяця увічнилася захистом Донецького аеропорту, густо скропленим кров’ю, впродовж 242 днів – із 26 травня 2014 року до 22 січня 2015-го. «Кіборги витримали, не витримав бетон», – вислів, що вразив світ незламністю духу та увійшов до літопису слави рідної землі з її споконвічною нескореністю перед ворогом.

Коли в передсмертному пориві за захист Донецького аеропорту під звуки в такт спорожнілих бляшанок на столі розривала простір синяви легендарна пісня Ярослава Барнича «Гуцулка Ксеня», то, здавалося, вона своєю тужливістю, отою високістю, що крає небо, сягала заокеанського Клівленда в штаті Огайо у США, де похований автор магічної пісні. Мабуть, вона й вібрувала Карпатами ліричністю духовного злету до села Балинців неподалік Коломиї, де народився талановитий галичанин.

Я. Барнич – епоха української культури в сув’язі з розвитком європейської. І американської також. «Золота батута», що є найвагомішою нагородою, – підтвердження цього. Ім’я нашого славного краянина назавжди вкарбоване в історію Гуцульського ансамблю пісні й танцю з Івано-Франківська, який він створив 1940 року. Ярослав Барнич – жива легенда для Українського хору імені Тараса Шевченка (Клівленд) за своїми імпрезами. Перші українські оперети його авторства, зокрема «Гуцулка Ксеня» та «Шаріка», увічнили унікальний талант композитора й диригента у світовому мистецтві. Але найкраще знають Я. Барнича за піснею «Гуцулка Ксеня», яку він створив 1932 року. За її магнетизм, магію, отой широкий діапазон для розкрилення душі й щему серця, що не можна пояснити словами, бо душа й серце промовляють своїми з покликанням небесного та земного. Це як дотик до оголеного нерва, як блискавиця на розсічення, як струм, що пробиває серця закоханих... Власне «Гуцулка Ксеня» й писалася з любові. Лише так народжуються шедеври!

Ця пісня тривалий час була заборонена. Ні, в ній немає слів, які споганювали б радянський лад. Переляк ішов від її мелодії, від того єднання людей, якого боялася влада. Будь-яка: польська, австрійська, угорська, московитська... Бо була чужинською, загарбницькою, україноненависною! У пісні вчувався високий дух українського січового стрілецтва! Я. Барнич усотав у себе його відвагу, звитягу й непереможність. Усотав у себе й у пісню, що стала народною на віки.

«Гуцулка Ксеня», як і багато інших українських культових творів, заодно їхні автори, пережили гоніння влади та цькування бездарних заздрісників. Щоб знеславити Ярослава Барнича і посіяти розбрат між українцями, пустили в хід найогидніше, притаманне ворогам, – сварку між двома талановитими творцями пісень: начебто «Гуцулку Ксеню» написав не Я. Барнич, а Роман Савицький. Прикро, що й дотепер тривають спровоковані чвари.

Я довіряю глибоким історичним дослідженням Степана Пушика, його спеціальним зустрічам у США з родиною композитора. Відомий письменник і знавець давнини України однозначно ствердив: пісню «Гуцулка Ксеня» створив Ярослав Барнич. Згодом на її основі він написав однойменну оперету, якою гучно заявив у мистецькій Європі про модерну українську культуру.

Перша демократична газета в Україні, наша обласна «Галичина», в якій і я працювала з часу її створення 13 травня 1990 року, просвітлила правдою й справедливістю пісню гір. Саме в «Галичині» С. Пушик опублікував статтю «Хто написав «Гуцулку Ксеню»?». Це була віхова доба національного відродження. Окремі вирізки з газети «Галичина» люди ставили над святими образами, бо в них світилася одвічна мрія свободи, сакральне очищення від ворожої чужинської захланності на наше рідне й споконвічне.

Пізніше однойменна стаття Степана Пушика з’явилась у всеукраїнській газеті «Молодь України». Вона й спонукала Любомира Філоненка, кандидата педагогічних наук, доцента музично-педагогічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка ґрунтовно досліджувати творчість композитора, диригента й педагога Ярослава Барнича. Завдяки Степанові Пушику, Любомирові Філоненку, іншим науковцям і музикознавцям, зокрема Осипові Гайському, Петрові Медведику, Валер’янові Ревуцькому, Степанові Стельмащуку, Орестові Яцківу, вдалося успішно дослідити багатий творчий доробок Я. Барнича.

Особливо заслуговують старання Л. Філоненка. Його перу належать праці про заборонених українських композиторів Михайла Вербицького, Василя Барвінського, Сидора Воробкевича, Михайла Гайворонського, Нестора Нижанківського. Наукового дослідника творчості талановитого учня В. Барвінського, яким був Ярослав Барнич, вразили факти з листа Галини Сеньківської до Степана Пушика. Про це він розповідає в розлогому інтерв’ю Юрієві Атаманюку («Справжнього автора «Гуцулки Ксені» повернуто із забуття», 30 вересня 2011 року, UC Family Magazine). Зацікавила листовна розповідь про героїню пісні подруги-семінаристки Ксенію Клиновську, дочку священника із села Небилова на Рожнятівщині, з якою навчалася в учительській семінарії сестер-василіянок у Станиславові. Дівчина віртуозно грала на скрипці й фортепіано. Учителем співів і музики був Ярослав Барнич. Він закохався в Ксенію Клиновську і написав для неї танго «Гуцулка Ксеня».

Сьогодні пісню виконує багато солістів і колективів. Збереглися також давні записи. Мені подобається, як співає її український соловейко Василь Зінкевич. Ніжно, з отою генетичною українськістю, що перехоплює дух. Гарно, осучаснено й захопливо вона звучить у виконанні гурту «Randevu». Але у фільмі «Кіборги. Герої не вмирають» режисера Ахтема Сеїтаблаєва «Гуцулка Ксеня» – це надрив, це та височінь надлюдських почуттів і відчуттів, від яких ридаєш ридма...

Фрагмент фільму з піснею "Гуцулка Ксеня" на https://youtu.be/vYptRIqkOrU

Завжди стараюся подавати факти, здобуті за матеріалами українських та закордонних ЗМІ. Відсіваю весь інтернетівський мотлох. Окрім розмов віч-на-віч, віддаю перевагу здебільшого не текстовим повідомленням, а відео, щоб бачити тих, хто розповідає, і чути їх наживо, без можливих технологічних переінакшень.

Як пісня «Гуцулка Ксеня» потрапила до повнометражної воєнної драми «Кіборги. Герої не вмирають», що вийшла на широкий екран у грудні 2017 року? У тексті талановитої сценаристки Наталії Ворожбит її не було. Запропонував «Гуцулку Ксеню» виконавець ролі одного з головних героїв художньої стрічки київський актор театру й кіно В'ячеслав Довженко із Дніпра. А. Сеїтаблаєв визначив його на роль командира роти кіборгів «Серпня» на Різдво, що знаково для артиста, за його ж словами.

В'ячеслав Довженко – один із активних захисників колишнього політичного в’язня москви Олега Сенцова, чий голос звучав вагомо й наполегливо аж до звільнення бранця з рашистської неволі. Він безмежно вдячний Ахтемові Сеїтаблаєву за можливість акторам співпрацювати, давати творчу свободу. Ось чому, на його думку, фільм «Кіборги» – живий, без зайвої патетики і повчань. За його переконаннями, «Мистецтво має ставити питання, а не давати відповіді, бо воно покликане змушувати людей думати».

Розмова з режисером про «Гуцулку Ксеню», залучення її до художнього відтворення героїчного захисту Донецького аеропорту, наближеного до реальних подій, була короткою і переконливою. Після декількох варіантів пісні, що логічно вмонтовувалася в кадри, А. Сеїтаблаєв не вагався. О третій годині ночі (у творчих людей – що ніч що день, аби думка народжувалася) він зателефонував акторові про схвалення його пропозиції щодо пісні. «Гуцулці Ксені» бути у фільмі!

Актор не сумнівався, що так і буде. «Знаю точно, що він (прототип героя – О. Р.) співав її в Донецькому аеропорті, – ділився думками в одному з численних інтерв’ю. – Ця пісня нас споріднює. «Гуцулка Ксеня» дуже сильна. Мій персонаж із Західної України, з Тернопілля. Тож виконанням цієї пісні потрапили в десятку».

Знана в мистецькому колі сценаристка Наталія Ворожбит теж прихильно поставилася до доповнення стрічки «Гуцулкою Ксенею». Вона знала прототипа «Серпня» із розмов з ним, що посутньо лягли в основу написання тексту для фільму «Кіборги».

В'ячеславові Довженку було легко грати роль «Серпня». Фільмовий персонаж списаний з його друга, також актора, з яким приятелювали. «На зйомках виконував «Гуцулку Ксеню» так, як ми співали з Андрієм Шараскіним у студентському гуртожитку, – розповідає В’ячеслав Довженко. – Пили самогон малими чарочками, спілкувалися про мистецтво і затягували «Гуцулку Ксеню». Це його улюблена пісня. Якщо Андрій – прототип героя-кіборга «Серпня», роль якого я граю, то було святою справою додати її».

Ми жили в зоні чужої культури. «Кіборги» – це чудовий фільм, який тепер потрібен нашим людям, переконаний актор. В окопах, звідки гатять по ворогові, в хвилини можливої тиші наші безстрашні захисники дивляться його чотири-п’ять разів. Нехай не весь, а фрагментами. «Кіно – малюнок на полотні, – каже він. – «Кіборги» – це поле бою з ворогом».

Українські захисники люблять «Серпня» за його справжність. Доходить до того, за словами актора, що під час зустрічей з ними просять не грати інших ролей: «Серпень» назавжди. Навіть не Довженко, а лише «Серпень», кіборг, що співає передсмертної хвилини «Гуцулку Ксеню»... А він дорожить тим, що після перегляду фільму бійці кажуть про сильну мотивацію краще знати українську мову. Після розмов з ними переконується, що всі імперії зазнають краху. Росія, яка напала на нас, – не виняток.

Фільм «Кіборги. Герої не вмирають» на Міжнародному фестивалі у Верховині 2017 року удостоївся нагороди «Скіфський олень». Він має престижні професійні відзнаки – «Золоту дзиґу» за найкращу чоловічу роль («Серпень» – В'ячеслав Довженко), премію Національної спілки кінокритиків України «Кіноколо». «Кіборги» ввійшли до списку «100 найкращих фільмів в історії українського кіно», де посіли 82 позицію, побили всі касові рекорди.

Чи знають про фільм у світі? Бачили. Погоджуюся з думкою В. Довженка, що Захід заколисаний на побутових сценках серіалів. У його глядачів немає загостреного вболівання за долю країни. У нас же під боком ворог зі звіриною пащею, що прагне проковтнути не лише Україну.

...Драматизм мелодії «Гуцулки Ксені», яка звучить у момент загибелі кіборгів, викочує сльози рікою. Ось у чому непереборна сила безсмертного твору Ярослава Барнича!

Прототип «Серпня» кіборг Андрій Шараскін разом з іншими воєнними еспертами консультував творців фільму. Він захищав Донецький аеропорт під позивним «Богема»… Дуже вдало «Гуцулка Ксеня» зріднилася з кінотвором. А. Шараскін, отже й «Серпень», прагнули об'єднати бійців. І допомогла саме ця пісня, яку В'ячеслав Довженко майстерно вкорінив до сюжету й виконав її на регістрі з небес.

Андрій Шараскін, Ахтем Сеїтаблаєв і В'ячеслав Довженко відзначені державними нагородами: відповідно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та званням «Заслужений артист України». Торік у грудні А. Сеїтаблаєв нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест» за участь у теробороні Києва під час вторгнення рашистів.

Жива історія кіборгів А. Шараскін, як й інші захисники Донецького аеропорту, котрим судилося вийти з вогняного пекла, завжди попереду. Він був учасником Революції Гідності, воював на східному фронті з 2014 року, захищав Донецький аеропорт, де взяв на себе відповідальність і став командиром роти ДУК «Правий сектор». Трудова книжка зафіксувала також посаду помічника-консультанта депутата Верховної Ради Дмитра Яроша. Тепер Андрій Шараскін народний депутат України. До сесійної зали українського парламенту зайшов наприкінці 2020-го від політсили «Голос» замість Святослава Вакарчука, котрий, як відомо, склав свої депутатські повноваження. Йому болять проблеми України. Як і всі ми, хоче якнайшвидшого закінчення війни з рашистами нашою перемогою. Вважає, що «війна – не привід узурпувати владу», тож, за його словами, «потрібен діалог усередині країни», бо «не можна народ, який бореться й молиться, упосліджувати». Вірить у Боже Провидіння, що Господь на боці України, бо Україна в нелюдській війні з росією – з Господом.