На 2020 рік було заплановано чимало знакових прем’єр вітчизняних стрічок, проте пандемія COVID-19 сплутала усі карти і змусила кінотворців перенести дати сеансів на невизначений час. «Толока», «Пульс», «Інший Франко», «Довбуш», «Антлантида», «Безславні кріпаки» – не повний перелік тих фільмів, котрі цього року мали вийти у широкий прокат. Тож пропоную вашій увазі огляд найочікуваніших стрічок українського виробництва, котрі рано чи пізно можна буде подивитися у кінотеатрах міста.
«Толока»: екранізація балади Шевченка
Загальнонаціональна прем’єра романтичної балади Михайла Іллєнка «Толока» мала відбутися 12 березня, та саме того дня в Україні оголосили загальнонаціональний карантин, тож вихід стрічки довелося перенести. Проте чимало кіноманів уже встигли переглянути нову роботу культового режисера, над якою він працював понад пів століття, адже в багатьох містах вже відбулися допрем’єрні покази, зокрема і в Івано-Франківську.
В основі сюжету стрічки, в який вплетено 400 років української історії, – балада Тараса Шевченка «У тієї Катерини хата на помості». Центрального персонажа картини Катерину майстерно зіграла Іванна Іллєнко. Також у фільмі знялися Дмитро Лінартович, Богдан Бенюк, Олег Примогенов, Сергій Романюк, Дмитро Рибалевський та інші.
Картина повною мірою репрезентує і підносить на найвищий щабель жанр українського поетичного кіно. Це фільм-подорож, у якому герої мандрують часом від однієї події до іншої, розкриваючи весь трагізм і циклічність нашої історії впродовж століть – аж до наших днів. Як на мене, саме «Толока» має бути тим фільмом, який українці мають побачити насамперед після відновлення роботи кінотеатрів. Наразі дата прем’єри стрічки невідома.
«Пульс»: перша спортивна драма
Прем’єра першої вітчизняної спортивної драми «Пульс» мала відбутися 19 березня. Наразі дата старту показів невідома. Режисер стрічки – Сергій Чеботаренко. Він не приховує, що дуже довго шукав історію для екранізації, аж поки не натрапив на статтю про Оксану Ботурчук у вікіпедії. В основі сюжету – реальна історія цієї української легкоатлетки, параолімпійської чемпіонки 2008 року, п'ятикратної срібної та бронзової призерки літніх Параолімпійських ігор 2008, 2012 і 2016 рр. Це супермотиваційна стрічка про молоду українську спортсменку, яка внаслідок жахливої автомобільної аварії зазнала важких травм та майже втратила зір, проте не здалася і після тривалої реабілітації та повернення до виснажливих тренувань здобула золото на Параолімпіаді у Пекіні. І це ще раз доводить, що на шляху до справжньої мрії не існує перешкод.
У фільмі знялися Наталія Бабенко, Вікторія Левченко, Наталія Доля, Олександр Кобзар, Станіслав Боклан, Лілія Ребрик, Ахтем Сеітаблаєв, Роман Ясіновський, Максим Самчик, Сергій Лузановський.
Оксана Ботурчук брала активну участь у роботі над стрічкою, консультувала її авторів під час написання сценарію, працювала з акторами та знімальною групою, щоб максимально точно відтворити реальні тренування професійних спортсменів, а також нюанси, пов’язані з моторикою та поведінкою людини, яка частково втратила зір. Виконавиця головної ролі Наталія Бабенко пів року тренувалася за програмою професійних спортсменів, щоб якомога краще вжитися у свого персонажа.
«Антлантида»: антиутопія про омріяний мир
За попередніми даними, прем’єру фільму-антиутопії Валентина Васяновича запланували на 5 листопада. Сюжет стрічки перенесе глядача в майбутнє – у 2025-й. Минув рік, як Україна перемогла у війні з Росією, і настав довгоочікуваний мир. Окуповані території знову під контролем нашої держави, проте за роки бойових дій вони стали непридатними до життя. Війна залишила по собі не лише зруйновані долі, розруху, спустошення, а й екологічну катастрофу. Цікаво, що в стрічці зіграли непрофесійні актори. Для колишнього розвідника Андрія Римарука, котрий зіграв на екрані центрального персонажа, це перша роль у кіно, проте що таке війна, він знає не з чуток. У фільмі також знялися парамедик Людмила Білека та доброволець Василь Антоняк.
Зйомки картини здебільшого відбувалися в Маріуполі в січні–березні 2018 року. Міжнародна прем'єра вітчизняної антиутопії про наслідки війни відбулася 4 вересня 2019-го на одній із найпрестижніших світових кіноподій – 76-му Венеційському кінофестивалі. Саме тут «Атлантида» отримала гранпрі в секції «Горизонти». Історична подія для українського кінематографу, адже це перша вітчизняна стрічка – призер Венеційського кінофестивалю. Проте це не єдиний міжнародний здобуток картини, що посилює бажання українців якнайшвидше побачити кіно.
«Безславні кріпаки»: незвичне амплуа Кобзаря
Чи могли ви коли-небудь уявити Тараса Шевченка в образі самурая? 8 жовтня, коли на широкі екрани вийде мультижанровий фільм Романа Перфільєва «Безславні кріпаки», матимете таку можливість. До речі, спочатку стрічка називалася «Тарас Шевченко: перший самурай», теперішнє її найменування дещо перегукується з відомою картиною Квентіна Тарантіно «Безславні виродки». Крім того, під час перегляду трилера виникають асоціації й з іншими фільмами цього голлівудського режисера.
Шевченка у стрічці зіграв івано-франківський актор Роман Луцький, у якого чимало яскравих та успішних ролей як у кіно, так і в театрі. Також тут знялися Сергій Стрельников, Яків Ткаченко, Андрій Малінович, Катерина Слюсар, Ген Сато, Андрій Борис та інші.
Дія стрічки відбувається 1844 року. Рятуючись від переслідування імператора Японії, на територію України потрапляє самурай. Випадково він знайомиться з молодим Тарасом, якого вирішує навчити прийомів традиційних японських бойових мистецтв. Разом герої починають боротися за свободу українського народу.
В інтерв’ю «Кінокритиці» режисер картини Роман Перфільєв розповів, що ідея виникла у нього під час Революції гідності, коли він побачив, у яких незвичних іпостасях постає Шевченко на плакатах українських художників. Тож йому захотілося розповісти свою історію, в якій Шевченко-самурай буде карати поганців, рятувати кохану, а в перервах між сутичками, звісно, читати власну поезію. Також режисер зазначив, що в «Безславних кріпаках» Кобзар постане у найнезвичнішому для себе амплуа, буде майже супергероєм. Тож у сучасної молоді вже незабаром може з’явитися новий кумир, і це не Людина-Павук, Бетмен чи Залізна Людина, а Тарас Шевченко. Адже «Безславні кріпаки» – це ще одна спроба осучаснити образ великого митця і зробити його зрозумілішим для молодого покоління, котре фанатіє від супергероїв, коміксів та не уявляє свого життя без ґаджетів.
«Інший Франко»: історична драма про сина Каменяра
Історична драма «Інший Франко» познайомить глядачів з молодшим сином Каменяра – фундатором української авіації, засновником Пласту, письменником, педагогом, перекладачем, хіміком-винахідником Петром. У його біографії є чимало білих плям, адже згадки про нього зникають 1941 року. Творці картини зауважують, що біографія Петра Франка – це авантюрний роман з купою загадок і таємниць. Тож не дивно, що ця постать привернула увагу кінотворців.
Для Ігоря Висневського це режисерський дебют. А актори – впізнавані й досвідчені. Зокрема, Франка-молодшого зіграли В’ячеслав Довженко – у більш зрілому віці та Роман Куліш – в юності, Ахтем Сеітаблаєв – друга Петра Андрія Грищука. А фанати молодіжного серіалу «Школа» одразу ж упізнають у доньці центрального персонажа Ірину Кудашову. Роль відомої кулінарки та дружини Петра Франка дісталася івано-франківській акторці Надії Левченко.
Прем’єру «Іншого Франка» заплановано на цей рік, точніша дата не відома.
«Тарас. Повернення»: спроба показати Шевченка справжнім
У національний прокат драматично-романтична сага Олександра Денисенка «Тарас. Повернення» мала вийти 2 квітня. У центрі сюжету – період заслання Шевченка в Казахстані, точніше, останні три місяці перебування на півострові Мангистау в Новопетровській фортеці на Каспії, 1857 року.
За словами творців картини, це спроба показати Тараса Шевченка таким, як він був у житті: жартівливим, ексцентричним, непокірним, романтичним і водночас величним. Ми побачимо не монументального Кобзаря, не ікону, а живу людину, близьку й рідну кожному українцю. Цей фільм про небесне й земне, про кохання й страждання, про незламність духу й крихкість душі.
У стрічці знялися Борис Орлов, Роман Луцький, Богдан Бенюк, Олександр Пожарський, Олег Волощенко, Ганна Топчій та інші. Композитор – легендарний світлої пам’яті Мирослав Скорик. Бюджет картини – понад 44 мільйони гривень.
«Довбуш»: найдорожче кіно про легендарного героя
Тим, хто найбільше чекав прем’єри нового фільму Олеся Саніна «Довбуш», котра мала відбутися 10 листопада цього року, доведеться запастися терпінням, адже її перенесли аж на 2021-й. Кошторис стрічки – майже 87 мільйонів гривень робить її однією з найдорожчих картин українського кінематографа.
Історико-пригодницька драма розповість про легендарного ватажка опришків Олексу Довбуша. Акторський склад обіцяє майстерну гру та стовідсоткове перевтілення у персонажів. Головного опришка, невловимого Довбуша, зіграв Сергій Стрельников, його брата Івана – іванофранківець Олексій Гнатковський, Марічку – Даша Плахтій, а роль Правиці дісталася директорові Івано-Франківського драмтеатру Ростиславу Держипільському.
Події стрічки розгортаються у першій половині XVIII ст. у містичних Карпатських горах та розкривають драму життя Олекси Довбуша, його непростого кохання й боротьби за гідну долю свого народу. Зйомки картини розпочалися у 2018-му, у кадрі – наймальовничніші місця Карпат – Буковець, Стіг, Писаний Камінь та інші.
В українському кінематографі образ Довбуша не новий, кінотворці зверталися до нього неодноразово, один з останніх фільмів – «Легенда Карпат» (2018 р.), у якому центральних персонажів зіграли музичні зірки Валерій Харчишин та Марічка Яремчук. Якщо бути чесною, то цю стрічку не назвеш вдалою чи геніальною. А от «Довбуш» Саніна з його бюджетом, професійним акторським складом, складнішим задумом має усі шанси перевершити свого попередника і стати гідним фільмом про безсмертного героя. Правда, потрібно дочекатися 2021-го.
…Звісно, це не всі фільми made in Ukraine, які можна буде побачити найближчим часом, їх значно більше. Також я з нетерпінням чекаю прем’єр таких стрічок, як «Із зав’язаними очима» Тараса Дроня, «Помилка у діагнозі» Романа Балаяна, «Погані дороги» Наталії Ворожбит, «Забуті» Дарії Онищенко, «Я працюю на цвинтарі» Олексія Тараненко, «Сторонній» Дмитра Томашпольського. Тішить те, що картини, котрі нині продукує вітчизняний кінематограф, дуже різнопланові та різножанрові. Кінотворці шукають нові сюжети, не зациклюються на одній стилістиці та не експлуатують одних і тих самих героїв чи історії. А ще я щиро радію, що в багатьох з них знімаються прикарпатські актори.
