Українці старшого покоління, либонь, не забули, як щодня вистоювали у довжелезних чергах за хлібом, ковбасою та маслом, що було чи не найхарактернішою ознакою досягнень спочилої в Бозі комуно-радянської імперії (за Хрущова, Брежнєва, Горбачова). Сьогодні в незалежній державі такого дефіциту немає. Була би лишень надійна робота, належна зарплата чи спроможна пенсія – жури б ніякої не знали щодо купівлі найрізноманітніших або й найвибагливіших продуктів харчування, причому у сучасних міні- та супермаркетах. Тут хіба що біля каси буває черга, однак не надокучлива, як та радянська, розтягнута, нервозна від недосипання, бо гнала до себе людину із самого досвітку.

Тепер запитують «хто крайній?» уже за продуктами нафтогазової промисловості. Ажіотаж навколо блакитного палива в Івано-Франківську особливо розгорівся рік тому, коли у зв’язку з банкрутством ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» міська влада закликала мешканців близько ста багатоповерхівок, яких обслуговувала ця компанія, переходити на індивідуальне опалення – газове або електричне. Обміркувавши, котре з них вигідніше, здебільшого вони й стали паломниками за газом.

Яких лишень нарікань, навіть у брутальній формі, можна наслухатись у щоденній, окрім вихідних, безперервній черзі під стінами приміщення з вишуканою вивіскою «Клієнтський простір», де обслуговують відвідувачів газконтори (так спрощено називають у народі АТ «Івано-Франківськгаз», адміністрація якого через дорогу, на Ленкавського, 20)!

– То я не маю іншої роботи, як навідуватися сюди і доказувати їм, що я не верблюд, тобто боржник? – вголос нарікав хтось із чоловічої половини черги. – Мене задовбали платіжками з плановими нарахуваннями, хоч моє помешкання ще влітку відключили від мережі, бо я знайшов дешевшого постачальника блакитного палива. Тут, видно, багатьом насолили, якщо ошуканий люд змушений годинами простоювати в черзі до них день у день…

Стихійний монолог не без обурення продовжила жіночка пенсійного віку:

– Наді мною теж збиткуються у цій конторі. Стаціонарним телефоном до них не додзвонишся: замість живого спілкування включають музику, хоч я правильно натискала на ґудзик із номером, продиктованим автовідповідачем. Нервуючись, думаю, що ж робити? Згадую нарешті про службу оперативного реагування міськвиконкому і скаржуся на недоступних газовиків, що мене обрахували. Через деякий час отримую нахабну відписку: мовляв, укралася помилка, вибачте…

– Краще, аби вони помилялися, не завищуючи, а занижуючи плату як за доставку, так і за спожитий газ, тоді не доводилось би вибачатися, – додає перцю вже інша пенсіонерка. – Для таких, як я, ощадливих в усьому, а тим більше щодо використання газу, ці мудрагелі придумали якесь «планове нарахування» за кожен місяць. Ото з другого півріччя й накручують довільно-планово більш як удвоє за обидва види послуг, що ніяк не збігається з моїми розрахунками за показниками квартирного лічильника, до речі, переданих їм вчасно онлайн…

«О-о-о! Та це ж і я в такій ситуації з газовими нарахуваннями», – подумав я, очікуючи у неспокійній черзі, яка ніяк не розсмоктувалась, аж поки «прочани» не розділились на дві черги: тих, хто «за розрахунками», і тих, хто «з документами» на індивідуальне опалення чи з інших причин. Власне, через останніх, на обслуговування яких потрібно більше часу, й потерпали обкрадені споживачі на холодному осінньому повітрі.

І от нарешті я всередині «Клієнтського простору» і спілкуюся з працівницею, що у віконечку №11. Прошу її пояснити, чому, починаючи з липня, мене, грубо висловлюючись, обраховують, завищуючи плату за обидва види послуг більш як удвоє. Вона реагує по-своєму: мовчки звіряється з комп’ютерними даними і за моїм особовим рахунком справді виявляє переплату в розмірі 16,69 та 23,08 грн. Ці суми записує на клаптику паперу, передає його мені й обіцяє, що переплата буде зарахована в наступному місяці – жовтні. А на прощання заспокійливо порадила: «Вчасно надсилайте нам на вайбер фотографію показників лічильника, зазнимкованих смартфоном, – якщо не самі, то з допомогою дітей чи внуків, – і не треба буде ходити до нас».

До речі, ні «Водоекотехпром», ні обленерго не затуркують споживачів плановими нарахуваннями. У них проста мужицька арифметика, як «два рази по два = чотири»: є використані кубометри води чи кіловати, множимо їх відповідно на 11,59, 13,66 грн та на 1,44 або 1,68 грн – і отриманий підсумок оплачуємо через пошту, онлайн чи інакше. Причому тут довіряють показникам наших лічильників без мобільних фотографій, вдаючись лише до контрольних перевірок. Тим-то до водників та енергетиків аналогічних претензій у нас немає.

А до газовиків є, і не лише в мене одного. Ось чому, маючи вагомий аргумент, – сумарно еквівалентну літню переплату (40 грн), я вирішив поквитатися з ними, проігнорувавши вкотре завищений удвоє вересневий платіжний транш – 16,69 та 75,55 грн. Між іншим, самотужки розгадати цей «феномен» неможливо, бо тих, хто в літні місяці споживав, приміром, удесятеро більше газу, такими ж накрутками в оплаті не тероризували.

Мій же спонтанний виклик був, так би мовити, доповненням до загальноміського протесту іванофранківців проти підвищення газових тарифів, що відбувся на території поряд із газконторою. Аж після цього дещо, як мовиться, скресла крига – у платіжках за вересень з’явилося довгоочікуване (пів року) тлумачення: «Рядок «ДО СПЛАТИ, у т. ч. ПДВ 20%» не враховує заборгованості, що виникла у Ваших особових рахунках» за попередні 2015 – 2018 роки. А мені за жовтень виставили більш-менш справедливу плату – 112,41 грн за обома видами послуг. І це при тому, що я використав більшу, ніж зазвичай, кубатуру голубого палива, обігріваючи помешкання в дні дошкульного похолодання. Котельні ж в Івано-Франківську запрацювали з деяким запізненням.

Чергова газова новація, щоб не сказати афера (попередня – утворення «Газ Збуту», додаткової споживацької структури, заслуговує окремого висвітлення, щоб не кортіло доповнити «Збутами» й енергетичне та водне господарства міста), виплодилася навесні. Починаючи з березня, у платіжках з’явилися суперечливі роз’яснення, одне з яких – квітневе – звучало так: «З 1 травня з ініціативи уряду та НКРЕКП усі побутові споживачі автоматично переведені на базовий річний тариф «Твій Газ Річний». Базова річна пропозиція діє з 01.05.2021 по 30.04.2022 за ціною 7.99 грн/м3. Різниця в об’ємах спожитого газу в стандартних та робочих умовах за вашим особовим рахунком за період з 1 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 р., що не виставлялась в рахунках через рішення органів влади, становить 1,83 куб. м. Ми з розумінням ставимось до ситуації та сподіваємось, що найближчим часом урядом будуть розроблені механізми врегулювання цієї заборгованості».

Можна лише здогадуватися, чому уряд долучився до цієї ризикованої з огляду на майданівські настрої в суспільстві для нього новації й поступився газовикам, імовірно, після того, як вони переглянули завищену «різницю в об’ємах спожитого газу», причому давним-давно спожитого. В березні була в рази більша кубатура – 14,29. Бодай частково, та все ж таки здоровий глузд переміг. Крім того, вслід за протестами із розрахунків вилучено задавнену заборгованість...

Прикро, що в нашій буцімто незалежній державі політику уряду та поведінку провладних нардепів диктують олігархи неукраїнського світогляду. Якщо це не так, то чому парламентська більшість нагло гальмує розгляд газотарифного законопроєкту, підготовленого опозиційною меншістю? Ймовірно, бояться, що їм та родичам їхнім урветься шикарне життя за державний рахунок.

Яким іще терпінням слід запасатися пересічному електоратові, щоб йому частіше й веселіше співалося дещо призабуте українське віншування: «І у вас, і в нас нехай буде гаразд, щоб ви і ми здорові [й щасливі] були»?!