Ще наприкінці літа в рамках задекларованої «зеленою» владою адміністративно-територіальної реформи на світ Божий з’явилася народжена в кулуарах президентського офісу карта майбутніх регіонів України, на якій чомусь не виявилось Галицького району, що отримав цю назву від княжого Галича – столиці колись могутньої Галицько-Волинської держави.
Жителів не лише Галича й Галицького району, а й трьох західноукраїнських областей – Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської, розташованих на землях історичної Галичини, така зневага можновладців до їхньої славної минувшини глибоко обурила і викликала відповідну реакцію. Депутати Верховної Ради України першого демократичного скликання від Івано-Франківщини, депутати обласної та Галицької районної рад, а також представники творчої інтелігенції Прикарпаття звернулися до Кабінету Міністрів із вимогою виправити таку історичну несправедливість та повернути на карту України Галицький район. У відповідь на це уряд 19 серпня ухвалив постанову про перейменування Івано-Франківського району на Галицький та скерував її до парламенту на розгляд і затвердження, про що було повідомлено у ЗМІ. Однак законодавці, більшість із яких, нагадую, становлять представники пропрезидентської фракції «Слуга народу», впродовж двох місяців постанову не розглянули і не затвердили. Тим самим розписались у власному невігластві та неповазі до українських святинь, однією з яких є, безперечно, і княжий Галич.
У цьому контексті дозволимо собі невеличкий екскурс у нашу галицьку минувшину. У XIV ст. внаслідок міжусобиць та татарських набігів Галицько-Волинська держава ослабла, чим не забарився скористатися її західний сусід. Польща окупувала наш край разом із Галичем, що, образно кажучи, муляв око полякам своєю державницькою поставою. Тому вони робили все, щоби галицькі русини-українці раз і назавжди забули про це овіяне славою княже місто.
1772 року внаслідок першого поділу Польщі Галичину було приєднано до Австрійської імперії, а разом з тим русинам-українцям, що проживали на цих теренах, було повернуто їхню минувшину. Імператриця Габсбургської імперії Марія-Терезія розпорядилась виділити територію Галичини в окрему адміністративну одиницю, назвавши її «Королівство Галичини і Володимирії», за що отримала титул «королева Галичини». Галич став центром одного із шести округів королівства нарівні зі Львовом, Холмом та іншими галицькими містами і мав під собою сім дистріктів (районів). Ось так цивілізована Австрія відновила історичну справедливість.
Після Першої світової війни Польща знову захопила Галичину, зробивши центром округу (воєводства) зі зрозумілих причин Станиславів, залишивши за Галичем статус центру повіту (району), який проіснував і за часів комуно-московської окупації, і за незалежної України. Ось тільки нині, за «зеленої» влади, він чомусь припинив своє існування в тому статусі. Сподіваємось, не надовго…
