Попри велику і страшну війну в Україні не меншає на державному рівні корупційних скандалів, які характеризують її нинішню владу аж ніяк не з найкращого боку. Точніше, за кількістю таких трапунків та їхньою гучністю «місія» шостого глави нашої держави перевершила «здобутки» такого формату чи не кожного з попередніх гарантів.
Власне, серія трагікомічних курйозів, в які потрапляють ті чи інші представники владного Олімпу, розпочалася чи не відразу після 2019-го, коли до президентського керма став згідно з відповідним проєктом олігарха Ігоря Коломойського артист комедійного жанру Володимир Зеленський, а у Верховній Раді запанували його «слуги народу». Але те, що тих оказій-колізій не бракує й тепер, коли в розпочатій «ерефією» бойні на українських землях уже загинуло за різними даними сукупно до чверті мільйона наших цивільних і військових громадян, свідчить про особливий, якийсь саркастичний цинізм, з яким владний режим веде цю нещасну країну казна-куди, бо насправді служить «вірою і правдою» не народові, а собі…
Скажімо, не встигло вщухнути в соціальних мережах суголосся користувачів, обурених чиновницьким розкраданням на Запоріжжі у промислових масштабах гуманітарної допомоги, як нову хвилю закидів на адресу «зелених» викликало те, що у проєкті Держбюджету-2023 уряд передбачив десятки мільярдів гривень знову ж таки на фінансування сумнозвісної програми «Велике будівництво» (з ремонту старих і прокладання нових автошляхів), яку в народі вже перейменували на «велике крадівництво». (І це при тому, що на підтримку родин полеглих захисників України в головному кошторисі держави закладено лише 325 мільйонів).
Ще, наприклад, обговорюють необачну заяву віцепрем’єрки Ірини Верещук, що, мовляв, ліпше було б, якби ті мільйони громадян України, котрі після 24 лютого виїхали за кордон, уже й не поверталися додому, тоді тим, приміром, хто зостався, буде легше пережити зиму... А вже новою поживою для чергового вибуху громадського невдоволення стало те, що в НАК «Нафтогаз Україна» преміювали своїх співробітників за підсумками роботи компанії у третьому кварталі, виділивши на те мільярди гривень.
Уже й не кажемо про страхіття, яке відкрилося суспільству після затримання голови правління «Мотор Січі» Вячеслава Богуслаєва: з’ясувалося, що довший час після 2014-го це підприємство в обхід відповідних заборон, через посередників у різних країнах, а отже, не без сприяння з боку певних «небожителів» України, продавало росії авіаційні двигуни для виробництва бойових вертольотів, які нині завдають ударів по українських військах…
Не згадуватимемо і про 250 мільйонів гривень, виведені за період від 24 лютого з рахунків держпідприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) нібито на закупівлю бронежилетів для ЗСУ. Як з’ясували співробітники Державного бюро розслідувань, недавно ті кошти перевели через волонтерські фонди в готівку, а керівник названої структури виїхав за кордон.
Промовчимо й про інші прецеденти, бо вже стає гидко від того переліку, бо загалом усіх і не перелічити, оскільки «нєсть ім числа», як казали давні слов’яни – наші пращури. Бо, зрештою, й так зрозуміло, що поки одні в Україні відривають від себе і своїх родин останню копійку, щоби допомогти бійцям на передовій, інші в різний спосіб розкрадають державні фінанси, себто використовують для своїх особистих потреб сукупні кошти громадян України – платників податку, а то й приховано чи відкрито прислужуються ворогові.
Такі два світи нашої нації, між якими – непрохідна прірва. В одному світі, як пише зокрема відомий журналіст Юрій Бутусов, «щогодини – біль та кров, гинуть на фронті, йдуть у бій, збирають по 100 гривень на машини і дрони на фронт, на зимову форму, на оптику, на операції, на все. В іншому – керівник Дніпропетровської облдержадміністрації разом із заступником глави Офісу Президента оформляють на фірму подружки голови названої ОДА – фітнес-тренерки за фахом – 1,5 мільярди для ремонту шляхів в одній області під час тотальної війни, тому що з приватної фірми заробляють потрібні люди у владі (йдеться про так звану систему «відкатів» – оборудки з «відмивання» бюджетних коштів і збагачення окремих можновладців за рахунок загалу трудящих – рудимент часів СРСР, який у самостійній Україні розцвів із небаченим тоді розмахом)».
І чи не найдужче підкреслює той трагізм українства у цей чи не найбільш драматичний період нашої історії загалом такий абсурд. Щодня Президент просить у світових лідерів, урядів держав, у міжнародних спільнот допомогу для фронту, для оборони від рашистської агресії. А тим часом держдіячі з його офісу не цураються перехопити з потоку західної допомоги те, на що накинули ласим оком.
Мова – про скандал, у якому фігурує заступник керівника ОП Кирило Тимошенко, котрий використовував для своїх службових і приватних поїздок позашляховик Chevrolet Tahoe, призначений для потреб фронту. Завдяки сюжетові на Bihus.Info народ України аж тепер довідався, що ще півроку тому півсотні таких автомобілів її виробник – американська компанія General Motors (GM) – передав Україні з гуманітарною метою. Як написав зокрема в «Діловій столиці» Юрій Вишневський, прохання до General Motors надійшло від найвищого керівництва нашої держави, про що розповів речник GM Джордж Свігос 22 квітня: «Близько чотирьох тижнів тому лідери України звернулися до General Motors зі спеціальним проханням: потрібні великі автомобілі для перевезення людей із зон бойових дій. GM, не вагаючись, сказала «так».
А як сказала, так і невідкладно зробила. Вже на початку травня до України прибули новенькі Chevrolet Tahoe. Проте, як тепер з’ясувалося, жоден із них так і не потрапив за призначенням. Ось що заявив, приміром, намагаючись відбілити К. Тимошенка, радник керівника офісу Сергій Лещенко на своєму Youtube-каналі: «Цих автомобілів дуже багато їздить по Києву. Якщо ви звернете увагу, то далеко не один Тимошенко їздить на ньому, на ньому їздять чиновники Міністерства оборони, Генерального штабу».
Враження таке, ніби той Лещенко й не знає, з якою метою передала Україні свої транспортні засоби GM, і що, образно кажучи, не під чиновницькі озаддя надійшли на волонтерських засадах ті ошатні джипи. Вдає, що не відає, для чого були призначені авто й сам К. Тимошенко. «Ці Chevrolet Tahoe не є броньовані, це трохи інші автівки, тож я не бачу сенсу в тому, щоб їх передавати саме на фронт», – заявив він у коментарі Bihus.Info. І додав, що не бачить проблеми в тому, що авто, яке Україна просила в General Motors для одних цілей, використовують для інших.
Словом, за версією представників ОП, позашляховики передали чиновникам, бо ті, мовляв, не придатні для військових на передовій. Та що б нині не казали горе-можновладці, вкрай злочинним те видається з огляду на дефіцит транспортних засобів у Силах оборони України, на тлі, скажімо, спалених ворожими градами на шляхах Херсонщини наших автоколон, у яких переважали «копійки», «шістки» й інші моделі старих «жигулів», придбаних коштом самих українських солдатів (на кращі «колеса» в них попросту грошей не вистачає) і втрачених ними під час літнього наступу СОУ на півдні. Нашим бійцям ще би й як згодилися ті «непридатні для фронту» позашляховики, навіть якщо ними й ризиковано вивозити цивільних з-під ворожого вогню.
Але, схоже, розкрадання гуманітарки – це не якісь унікальні випадки, на кшталт згадуваного вище «запорізького феномену», а типове явище. Призначення Chevrolet Tahoe, коли вони потрапили до Україну, раптово змінили, й замість того, щоб вивозити людей із зон бойових дій, вони поповнили чиновницький автопарк (ніби там бракує транспорту) не просто так. Адже згідно з указом Президента В. Зеленського від 2 березня 2022-го, допомогою від урядів іноземних держав і міжнародних організацій управляє Координаційний штаб з гуманітарних та соціальних питань на чолі з керівником ОП Андрієм Єрмаком. Втім, його функція – домагатися регулярного надходження допомоги в Україну. А за її розподіл відповідає член того ж таки штабу, той самий заступник керівника ОП К. Тимошенко. А він, як бачимо, «добре знає», що й куди розподіляти.
Звичайно, в пана Кирила вистачило тями не «прихватизувати» позашляховик від GM, що йому закидають нині в соцмережах, – авто начебто перебуває на балансі Державного управління справами (ДУС). Але після розголосу цієї історії він, схоже, змінив свою думку про «непридатність для війни» джипів із США й заявив, що доручив «дусі» негайно передати на фронт «шевроле», на якому намотав не лише столицею, а й різними регіонами 40 000 км (об’їздив новеньке авто), хоча й так мав на чому возити свою персону…
Але то вже, як мовлять, постфактум. Проте це може послужити уроком і добрим прикладом для решти 49 українських держиморд, до яких ще не дістався Bihus.Info, й котрі досі експлуатують Chevrolet Tahoe, подаровані американцями для послуг біженців від великої війни в Україні.
