Під час майже двомісячного карантину вибрати фільм для спільного перегляду разом з родиною стало ще складніше, адже вже стільки всього встигли передивитися. А якщо у вас є діти, то зробити цей вибір майже нереально, адже стрічка має об’єднати смаки усіх членів родини: від найменших до найстарших. Завдання – не з легких. «Галичина» вирішила допомогти у цій непростій справі і зібрала добірку з п’яти вітчизняних фільмів, які сподобаються, як невгамовній дітворі, так і вибагливим підліткам та заклопотаним дорослим. Тож поки кінотеатри на карантині, а прем’єри фільмів «заморожені» до кращих часів, вмощуйтесь зручніше і дивіться вдома якісне українське кіно.

«Викрадена принцеса: Руслан і Людмила»

Розпочну з анімаційної стрічки, яка точно припаде до душі найменшим кіноманам, та й дорослих не залишить байдужими. Прем’єра «Викраденої принцеси: Руслан і Людмила» відбулася 2018 року. Ця героїчна історія, яка заснована на казках Олександра Пушкіна, підкорила глядачів різного віку не лише в Україні, а й по всьому світу. Цьому підтвердження – вражаючі, як для української стрічки, касові збори як у вітчизняному, так і в міжнародному прокаті. Тут є все, що потрібно для класного мультику: класний сюжет, харизматичні герої, високоякісна анімація, «смачна» мова і влучні жарти. У «Викраденій принцесі…» чимало класних, смішних і зворушливих моментів. Мій улюблений пов’язаний з тістечками-монстрами і тортами-вбивцями. Тепер я знаю, як треба боротися із зайвими калоріями. Впевнена, що після перегляду цього анімаційного фільму для багатьох дівчаток принцеса Міла стане справжнім кумиром. І це прекрасно, бо вже досить рівнятися на «диснеївських» принцес, адже тепер маємо своїх.

На широкі екрани кінотеатрів фантастичний сімейний фільм «Фокстер і Макс» вийшов у вересні 2019-го року. Зізнаюся, його прем’єру – пропустила. Тому дивилася його вже цього року, вмостившись на зручному дивані свого дому, повністю поринувши у вир пригод з головними героями картини, 12-ти річним підлітком Максом і нано-псом Фокстером. А їх на їхні голови випаде чимало. Цікавий сюжет, майстерна графіка і добра гра акторів забезпечить гарні враження від перегляду. Впевнена, що фентезі сподобається дітям, особливо підліткам, і не залишить байдужими дорослих. Особисто мені було цікаво занурюватися у світ пригод разом з Максом та його новим високотехнологічним другом. Крім того, фільм продукує правильні меседжі, які так важливо почути підліткам. Втім, є одне «але», якщо ваші дітлахи вже довго вмовляють вас на те, щоб завести собаку, то після перегляду «Фокстера і Макса» їхні прохання можуть відновитися і стати настирливішими.

Для сімейного перегляду ідеально підійде стрічка «Іван Сила» 2013-го року. Фільм знятий за книгою Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу». Неймовірно естетичне, атмосферне, добре і захоплююче кіно з яскравим акторським складом. У ролях: Дмитро Халаджі, Василь Вірастюк, Віктор Андрієнко, який за сумісництвом посів і режисерське крісло, Ігор Письменний, В’ячеслав Гіндін, Ольга Сумська, Іванна Сахно та інші. Після кіносеансу може з’явитися непереборне бажання прочитати книжку і більше дізнатися про історію життя силача Івана Фірцака. Крім того, цю стрічку цікаво подивитися ще й з тієї причини, щоб порівняти, яким було українське кіно сім років тому і яким є тепер. Ледь не забула, у фільмі присутня справжня магія, тобто це саме та стрічка після перегляду якої на душі стає тепло, а в серці зароджується віра в казку.

«Сторожова застава»

Якщо ви ще не бачили «Сторожової застави», то варто це зробити негайно. На думку багатьох, саме з цієї стрічки, яка вийшла в прокат 2017-го року, почала топитися крига між українським глядачем та вітчизняним кіно. Ця пригодницька стрічка-фентезі, знята за мотивами однойменного роману Володимира Рутківського, перенесе глядачів на тисячу років назад, у героїчні часи Київської Русі і познайомить їх з легендарними руськими богатирями – Олешком, Ільком та Добринею. Пригадую, яка окрилена вийшла після перегляду цієї стрічки з кінотеатру. 111 хвилин в кіно пролетіли, як одна мить і подарували широку палітру емоцій, серед яких гордість за український кінематограф. Незаїжджена історія, логічний виклад сюжету, багато влучного і дотепного гумору, добрі спецефекти, переконлива гра акторів, миловидні пейзажі Скель Довбуша. Образи богатирів заслуговують окремої уваги, вони вийшли живими, не тривіальними, а найголовніше, українськими. Окремо хочеться виділити «казкового богатиря» Олешку Поповича, якого зіграв іванофранківець Роман Луцький. Він вдихнув в легендарного богатиря життя. Гра актора неперевершена, як і його персонаж. Можна довго писати і читати доброго чи поганого про «Сторожову заставу», але її, насамперед, треба бачити.

Перша екранізація повісті Івана-Франка «Захар Беркут» вийшла у світ 1971 року. Вдруге до цієї історії кінотворці звернулися майже через півстоліття, у 2019-му. Цього разу «оживляти» літературну повість Каменяра мовою кіно взялися не лише українці, а й американці. Режисерське крісло розділили між собою Ахтем Сеітаблаєв та Джон Вінн. У головних ролях іноземці, українським акторам дісталися хіба-що другорядні персонажі. Краще було б навпаки. Захара Беркута зіграв Роберт Патрік. Цей американський актор багатьом запам’ятався своєю роллю головного антагоніста – рідкометалічного робота T-1000 у другому «Термінаторі». Стрічка не є буквальною екранізацією повісті Франка, адже інтерпретує її по-своєму. У фільмі є свої недоліки, які складно не помітити, але є й плюси. Чого більше: недоліків чи переваг, вирішувати вам. Але, щоб зробити такі висновки його, насамперед, потрібно подивитися, тому запрошую до перегляду.