Цей економіст і політик – далеко не новачок у високих владних кабінетах. Він обіймав посади й експерта з питань економіки cлужби віцепрем’єра ще у 1998 р., і першого заступника міністра фінансів у 2008–2010 рр., і в. о. міністра фінансів. Нарешті, уже за нинішньої влади, Ігор Уманський був тим міністром фінансів уряду Дениса Шмигаля, котрий протримався на посаді навіть не повний місяць – з 5 по 30 березня цього року, – пішов зі скандалом, заявивши про багатомільярдні махінації із податком на додану вартість, котрі не дають наповнювати бюджет. Він навіть звинуватив колишнє керівництво податкової в ігноруванні цієї проблеми і в можливій «фінансовій зацікавленості» в таких оборудках.

Пояснимо трохи для наших читачів: податкові «скрутки» – це зменшення податкового зобов’язання зі сплати ПДВ, нарахованого із продажу бізнесом одного товару, завдяки податковому кредиту, отриманому при купівлі іншого. Для цього між структурами – учасницями схеми відбувається віртуальний обмін податковими зобов’язаннями та кредитами. Точніше, документами, що їх підтверджують. У таких оборудках йдеться про цілковито різну продукцію, причому одну з них, як правило, реалізовують за готівку. Тобто для того, аби платити менший податок, потрібно було «скрутити» різні товарні групи. Звідси й назва махінації.

Зауважимо, що новий міністр фінансів нині хвалиться тим, що надходження від ПДВ останнім часом значно зросли. В тому числі за рахунок ліквідації можливостей для так званих податкових «скруток». Принаймні на початку липня Сергій Марченко розповідав, що за останні два місяці вдалося зламати схеми «скруток» та розв’язати інші проблеми з фіктивним податковим кредитом. І, мовляв, червневого перевиконання плану бюджету в 6,4 млрд гривень досягли саме завдяки цьому.

Втім, наша розповідь не про ці економічні махінації, а про традиційну уже для України специфічну «любов» чиновників до бюджетних коштів.

Після відставки з посади міністра Ігор Уманський став радником керівника Офісу Президента. Однак днями він заявив, що йде і з цієї посади. Причому причиною такого вчинку назвав безпрецедентний рівень зростання корупції та втрату владою адекватного сприйняття реальності.

Експосадовець при цьому зазначив, що за останні два роки бюджетні витрати на будівництво доріг зросли втроє і наступного року перевищуватимуть бюджет Міноборони та можуть зрівнятися із витратами на всю медичну систему.

У своєму дописі у фейсбуці Ігор Уманський написав: «Війна та пандемія скінчилися? Навіть на оборону такого карколомного зростання не було з початку бойових дій. Тож де «собака порилася», яка мотивація? Тепер «слідкуймо за руками»:

1. З початком «Великого будівництва» почалися зміни у вимогах до тендерної документації. За дивним «збігом обставин», новим вимогам відповідають лише шість компаній – улюбленці «долі», або «картель», як їх називають колеги.

Вигравати «смачні» тендери можуть лише вони. Але якщо придивитись – ці компанії не завжди будують дороги безпосередньо, а перепродають підряди субпідрядникам із дисконтом 30-40%.

2. Якщо скласти всі тендери цієї «мерзенної шістки» та вирахувати оці «дисконти» – маємо (хтось має!) близько 36 мільярдів грн – саме таку суму отримав додатково «Автодор» із «ковідного» фонду на «Велике будівництво». Магія цифр, чи не так?

Тобто без цих «пустотливих ручок» можна було б збудувати ту саму протяжність доріг та (увага!) не чіпати «брудними руками» «ковідний» фонд, позбавляючи ресурсу хворих людей та хвору економіку. Але є факт: «ковідний» фонд штучно витратили. Кошти зникли. Але десь з’явилися?

3. «Якщо мед, то... звідусіль». Ейфорія почала захоплювати. «Стопи, повороти» – втрачено. Майже кожного місяця уряд почав шукати, в кого ще можна відібрати та спрямувати на «благу мету» – «ручки» тремтять від можливостей. То 2 млрд чергові додадуть, то держбанки нахилять видати чергові мільярди. «Їх не зупинити» – у жерло апетиту йде все. Знімають із будівництва онкоцентру (!) більше 100 млн. Ну, дрібнички для них, але не для онкохворих. Кого турбують онкохворі?!

Дурнів не так багато. МВФ вимагає аудит як «ковідного» фонду, так і «Укравтодору». Уряду його робити лячно.

Країна наближається до економічного армагеддону».

…От такі висновки людини, котра, як ми уже переконались, щось знає про вітчизняну економіку, та своєю поведінкою уже довела, що готова говорити правду, не тримаючись за те чи інше владне крісло.

У принципі, про неадекватність використання коштів з «ковідного» фонду говорить чимало опозиційних політиків. Наразі ще жодного разу не вдалося почути якоїсь адекватної відповіді на запитання: чому виділені на боротьбу з пандемією кошти не пішли за призначенням – лікарям та хворим, і навіть не стали підтримкою для бізнесу, котрий нині має найбільші збитки через весняний локдаун та ще матиме через «карантин вихідного дня». Єдине, що було відразу зрозуміло, – спеціальний фонд передбачає і спрощену процедуру використання коштів. Бо це, мовляв, для подолання кризи. Однак, як видно зі слів Ігоря Уманського, долання кризи у високих владних кабінетах розуміють по-своєму.