1 жовтня відбудеться свято поціновувачів кави у всьому світі. Вперше його почали відзначати у цей день лише 2015 року за погодженням з Міжнародною організацією з кави. Розпочнеться святкування у Мілані, адже саме звідти організація прийняла рішення запустити перший офіційний міжнародний день кави в рамках Expo. Цього дня багато компаній пропонують чашку кави безкоштовно або зі знижкою чи продають вітальні листівки. Деякі заклади поширюють купони та спеціальні пропозиції для користувачів через соцмережі, організовують різноманітні урочисті заходи, присвячені улюбленому напою мільйонів людей. В Україні свято кави найгучніше відзначають у Львові в середині вересня уже багато років поспіль. Фестиваль “На каву до Львова” - це щорічне міське свято кави, на якому відбуваються ярмарки, концерти, конкурси і, звичайно ж, частування смачною кавою. І свято його поціновувачів відбувається у місті Лева не лише тому, що саме тут найсмачніше готують цей тонізуючий напій, а й тому, що історія поширення кавової традиції в Україні почалася саме з жителя Львівщини.

Мова про знаного в Європі і мало знаного на батьківщині та іншій частині світу уродженця Самбірщини (с. Кульчиці) Юрія Кульчицького. Йому судилося не лише відкрити першу в Україні та Австрійській імперії кав’ярню, а й стати героєм–рятівником Відня.

Юрій–Франц Кульчицький народився у 1640 році в шляхтицькій родині в селі Кульчицях на Самбірщині (Львівщина). Служив він у війську короля Речі Посполитої Яна Собеського, котрий спільно із запорозькими козаками боронив східні рубежі країни від турецької навали. Тож встиг повоювати Юрій–Франц і на Буковині, і в Молдавії.

У ролі військового аташе, а заодно й перекладача, опинився в австрійській дипломатичній місії у Стамбулі. Головна його місія під дипломатичним прикриттям полягала у вивченні підготовки турецької армії до планованої війни з Габсбургами (правляча на той час австрійська династія). Після чергового такого рейду до ворожого стану Кульчицький подав у Відень цісарю рапорт про ретельну військову підготовку Туреччини і загрозу скорої війни.

Невдовзі й справді почалася війна. У липні 1683-го стотисячне турецьке військо взяло в облогу Відень, котрий боронило 15 тисяч вояків. За місяці облоги кількість оборонців скоротилася до п’яти тисяч. Сам Відень охопили паніка й хвороби, бракувало харчів. Перелякані жителі, аби переказати листа австрійським полководцям із проханням невідкладної допомоги, вирішили послати кур’єра.

У стан ворога погодився пробиратися лише наш земляк Юрій Кульчицький, бо блискуче володів турецькою мовою і добре знав східні звичаї ще з часів свого балканського перекладацтва. Йому разом із товаришем, одягнутими в турецькі строї, вдалося прослизнути крізь облогу і ворожу варту просто до османського табору. Відчайдухам поталанило: їм вдалося переконати турків у тому, що вони — белградські купці, які випадково потрапили на територію воєнних дій. На руку героям зіграла і злива: турки були в доброму настрої, співали й танцювали під дощем, святкуючи перші перемоги. Тому й запросили промоклих гостей, прийнявши їх за своїх, до свого шатра погрітися і випити кави. Згодом «торговців» відпустили. Коли ж за кілька днів Кульчицький із депешею таки дістався цісарських вояків, то ледь не нарвався на австрійські кулі, бо перевтіленого Кульчицького варта сприйняла за турецького шпигуна. Та все ж місія була виконана.

Згодом Юрій повернувся до Відня, принісши добру вість про невідкладну військову поміч. Допомога місту не забарилась. У вересні того ж року відбулася легендарна Віденська битва, яка зупинила турецький наступ на цивілізовану Європу. Тоді був поранений і сам Кульчицький.

У столиці Австрії Юрій-Франц Кульчицький за той вчинок отримав неформальний статус героя, почесного громадянина Відня, а разом із ним як нагороду — будинок від магістрату, медаль від цісаря та звільнення від усіляких податків. На додаток випросив у австрійських вояків три сотні мішків кави, які ті знайшли після втечі турків. Вони вважали чорні зерна кормом для верблюдів, іменуючи «турецькою пшеницею», тому дивувалися Юрієві, навіщо йому той непотріб. Але підприємливий українець знав, що робить. Коли він перебував у стані ворога, турки дали йому скуштувати незвичний напій з чорних зерен, котрий був гірким, проте дуже бадьорив і додавав сил. Турецькі солдати, випиваючи його, починали співати, танцювати, ніби втоми й не було. А ще подорожуючи країнами сходу, Ю. Кульчицький зауважив, що кава там дуже популярна, тому наважився пригостити нею австрійців, а згодом відкрити у Відні першу кав’ярню. Так і з’явилася всім відома віденська кава.

Спочатку Юрій пригощав приятелів, втаємничених у смак сходу, а також перехожих просто на вулицях міста. Віденцям гіркий напій наразі не дуже смакував. Тоді Кульчицький почав експериментувати — додавати до нього цукор, мед, а згодом і молоко, що покращило смак кави (за переказами вважається, що саме Кульчицький винайшов напій, який згодом дістав італійську назву «капучіно»). Перебравшись у турецький одяг, особисто частував гостей кав’ярні. На той час все це було екзотикою, тому швидко привабило прихильників.

Невдовзі «на каву» до Кульчицького почала заходити місцева аристократія. До кави подавали ще й круасани, за легендою, винайдені сусідом–булочником на прохання Кульчицького. Тоді круасани мали й символічний геополітичний підтекст — у такий спосіб австрійські ласуни споживали імітацію турецького півмісяця (елемент їхнього герба). Зазвичай відвідувачі їх вмочували в каву, що згодом стало навіть певною віденською традицією.

Розкрутивши справу, Ю. Кульчицький відкрив кілька нових кав’ярень, найпопулярнішою з яких була «Під синьою фляшкою». На назву кнайпи, за переказами, вплинуло те, що медсестра Леопольдина, котра виходжувала пораненого на мурах Відня Кульчицького, ліки тримала у синьому бляшаному пуделку. Згодом вона стала дружиною героя.

І хоча кав’ярня Ю. Кульчицького була однією з кількох відкритих у тодішній Європі закладів, де частували екзотичним напоєм, все ж для Австрії в цьому плані він був першовідкривачем. Вишуканим смаком нового напою українець здобув славу знаного на весь світ кавовара. І донині в цій країні кавовий бізнес найприбутковіший і найпоширеніший, а галичанина вважають патроном кавоварів.

Помер Кульчицький у розквіті слави від сухот у лютому 1692 року. Поховали героя-рятівника і кавовара під кафедральним собором cвятого Стефана у Відні.

Ім’я відомого українця Юрія-Франца Кульчицького не забули — воно було увіковічене в пам’ятниках і пам’ятних знаках. У 1862 році його іменем назвали одну з вулиць столиці Австрії, а в 1865-му на її розі встановили пам’ятник. Простого чоловіка із Самбірщини й досі вважають в Австрії патроном кавоварів. В Україні пам’ятники на його честь було встановлено лише недавно — в рідному селі та у Львові.

* * *

Цікавим є той факт, що кавоманія в східній Європі розпочалася раніше, ніж в Австрії. Наприклад, датою появи кави на Русі прийнято вважати 1665 рік. Саме цього року придворний лікар царя Олексія Михайловича прописав йому пити каву від нежиті, головного болю і втоми. Потім його син Петро I приохотився до цього напою, коли частенько бував у Голландії в амстердамського бургомістра, відомого на той час підприємця і торговця кавою. По поверненні до Росії з властивою йому енергією Петро I почав пропагувати каву не як ліки, а як збадьорюючий напій. І хоч піддані царя не одразу оцінили смак гіркого пійла, а тодішні духівники навіть вважали його одурманюючим, проте скоро він став популярним, особливо в елітних колах.

Перші ж згадки про каву в Україні, за переказами, датуються ще 1476 роком, коли частина Європи, у тому числі й сучасної України, були під окупацією Османської імперії. Деякі історики вважають, що саме українці Хотина і Кам’янця-Подільського раніше, ніж західні європейці скуштували цього напою і що саме в Кам'янці-Подільському 1672 року з’явилася перша в Україні кав’ярня.

Львів, хоча нині його вважають столицею української кави, по-справжньому розсмакував цей напій лише у XVIII столітті. З XVII-го ст. в Галичині пили привізну каву, а вже на початку ХХ-го у Львові з’явилася власна кавова фабрика, яка спеціалізувалась не лише на виробництві кави, а й кавових напоїв із модними тоді домішками — цикорієм та злаковими.

Культура споживання кави в Україні набула розмаху лише минулого століття і поширилась саме зі Львова. Цей напій став таким популярним не лише тому, що додавав сил та піднімав настрій. Складові з кавових зерен почали використовувати у фармацевтиці (а деякі дослідники доводять, що помірне споживання кави добре впливає на роботу мозку, серцево-судинної системи, полегшує симптоми проявів хвороб Альцгеймера і Паркенсона).

Отож появі чудодійного і екзотичного напою якоюсь мірою українці завдячують і своєму землякові — Юрію Кульчицькому.