Наша владна «еліта» постійно підкидає народові якісь ляпи, мабуть, щоб відволікти від питань насущних, щоб посміялися, пожартували – може, менше перейматимуться низькими заробітками, коронавірусом, погодними катаклізмами... А народ наш чим Господь справді не обділив, то це почуттям гумору. Щоразу соцмережі вибухають анекдотами й фотожабами. Хоча, мабуть, сміх той крізь сльози, бо й справді було б смішно, якби не було так сумно…

Ми вже «перетравили» інформацію одного високопосадовця про те, що забагато їмо, але на озброєння взяли: рядок за рядком щось викреслюємо зі щоденного меню – і поласувати б, скажімо, полуницями чи черешнями, та нині вони «золоті». Обговорили «робочу бабу» на ім’я «Корабельна сосна» разом із Корнієнком і Арахамією, з гарантом посварили «засранців»-далекобійників. А що далі? Не нудьгуйте, українці, ось вам нова тема: як народити якісних дітей. Неякісні нам не потрібні, яка з них державі користь – годувати їх, допомагати, лікувати. Потрібні такі, щоб своєю працею утримували, і то добре, так звану владну еліту, котра і не еліта зовсім, а так собі – просто ляп…

Ідеться про висловлювання голови Комітету ВР з питань соцполітики та захисту ветеранів Галини Третьякової під час публічної зустрічі в Київській школі економіки. Нардепка від «Слуги народу» заявила, що в сім’ях, які потребують матеріальної допомоги, народжуються діти «дуже низької якості». Мова про ті сім’ї, які живуть за дитячі кошти замість того, щоб використовувати їх на освіту. У майбутньому, на думку п. Третьякової, такі діти теж сідають на державні гроші. Вона посилається на слова Маргарет Тетчер, а також наводить пропозицію одного лорда, заступника міністра соцполітики Великобританії стерилізувати тих, хто претендує на допомогу держави. У Сінгапурі, розмірковує Третьякова, вживали ще жорсткіших заходів – стерилізували жінок без вищої освіти. Викорчовували елементи, які не є захисниками й годувальниками. Пісню треба співати тим, хто щодня стає на захист своєї Батьківщини, своєї домівки, годує своїх дітей, резюмує нардепка.

Слова ці викликали шквал критики в мережі: «треш із запахом нацизму» – лейтмотив таких відгуків. У Раді Федерації профспілок вимагають відкликати її з посади за антисоціальну позицію.

Із дуже емоційною офіційною заявою звернулася до влади українка Лілія Вірьовкіна, донька людей з освітою на рівні технікуму, родом із села:

«Я отримала освіту, але ж я з бідної сім’ї, то інколи, коли в мене не було можливості працювати, стояла в центрі зайнятості, ніколи не вважала це поганим, але виявляється, що це доказ другорядності та неякісності мене…

Я отримувала допомогу як ТПО, ніколи не думала, що це погано, тепер розумію що я, другорядна та неякісна, обжирала цю державу.

Мої батьки отримують пенсію, маленьку, мама – ще й допомогу як ТПО. Ще раз доказ, що вони неякісні та другорядні – вони об’їдають країну. Пофіг, скільки вони зробили для неї.

Мій дідусь, голова села, яке за його часів було мільйонником за прибутками, теж отримував малу пенсію. Неякісний, просто об’їдав цю державу. Вже помер. Не можу йому це передати.

Інші мої неякісні пращури вмерли ще не дуже старими – зекономили державні кошти. Молодці!

Наразі я ФОП, юрист, є головою громадської організації та спілки, але мій рівень доходу нестабільний та грошей навіть не вистачає на проживання в квартирі в Києві, яку я винаймаю.

Дітей у мене нема. Видно, Бог, чи в кого ви там вірите, вберіг цю країну від народження нової другорядної дитини.

Я офіційно прошу вас мене стерилізувати.

Бидло (а це я вже чула від влади) не може плодитись (це вже від вас).

Я прошу пробачення у моїх вчителів, які щиро вірили в мене, дали мені медаль, возили по олімпіадах, казали, що з такими, як я, прийдуть зміни в державі…

…Стерилізуйте мене, бо інакше мої діти, неякісні, прийдуть до влади та виженуть таких як ви із країни назавжди. Я в них це вкладу».

Емоції зашкалюють. Насамперед образа. Образа на державу. За зневагу, за власне почуття другосортності… А якщо без емоцій…

У будь-якому суспільстві, в будь-якій країні є ті, кому варто, за словами нардепки, співати пісню, хто захищає і годує. Але є й ті, хто не захищає, не будує, не годує – через різні причини й обставини. Звісно, є серед них хворі й каліки, та є й цілком здорові фізично люди. Хтось зневірився, когось обдурили, хтось упав і піднятися не зміг, когось просто задовольняє жити на допомогу держави і ні до чого не прагнути. Мабуть, так влаштований світ. Біле – чорне, добро – зло, завзяття – лінощі. Має бути рівновага. Напевне, якби всі наполегливо трудилися, дерзали, змінювали, Земля давно вже полетіла б у безвість. Звісно, тим, хто не захищає і не годує, пісню не співають. Їх десь не поважають, десь жаліють, хтось відверто зневажає… Але щоб викорчовувати… Це ж не бур’ян, це ж люди, живі, яких також щось болить…

Розумію, що мала на увазі нардепка, говорячи про сім’ї, які народжують дітей не заради самих дітей, а заради коштів, які виділяє держава. Це так звані багатодітні сім’ї (не плутати зі справжніми) – 5-7-8 і більше дітей. Старших уже вилучили, виховують їх прийомні батьки або інтернати. Жінка ж народжує нових, від різних чоловіків або від одного, не узаконюючи стосунки, – мати-одиначка, якщо її можна назвати цим словом, отримує додаткові кошти. Так і живуть. П’ють, родять, віддають – кругообіг дітей у природі. А потім та горе-матір, спита, зістарена передчасно, навіть не може точно сказати, скількох народила, як назвала, коли вже дорослі діти, яким вона дала життя, знаходять її.

Так, проблема така є, її вирішувати треба. Але не тому, що діти тих так званих батьків неякісні, а тому, що кожна дитина має мати право на нормальне дитинство.

Знаю дівчину, вихованку школи-інтернату. Вчилася вона добре, але, як трапляється нерідко в таких закладах, завагітніла. Нею заопікувалися монашки. Допомагали глядіти сина, поки вона ходила на лекції до університету. Згодом познайомилася з хлопцем, зустрічалися, одружилися. Народила донечку. Але життя не склалося. Розлучилися. Якийсь час трималася, далі на допомогу прийшла… пляшка. Звісно, хто ще, коли немає мами, котра б пожаліла, розрадила, нема батька, котрий підставив би міцне чоловіче плече. Хоча вони живі – і батько її, і мати. Якось існують собі, для себе, не переймаються. Знову виручили монашки.

Був у тієї дівчини ще брат, після інтернату пішов у ПТУ. Далі – ні житла, ні роботи. Він помер. Звісно, якийсь там діагноз мусили написати, але лікар тоді сказав, що фактично дитина загинула від виснаження, від голоду… Красти не навчився, просити не вмів, та й чи дали б добрі люди?

Ось вам «неякісні» діти. Неякісні? Ні, просто нещасні без материнської і батьківської ласки й турботи, без будь-якої допомоги в цьому жорстокому світі. І це знову ж таки проблема, яку має мудро вирішувати держава, – дати вудку, а не рибу.

А з приводу горе-батьків хочу розповісти ось що. Днями моя вихованка Лакі (собака породи хаскі) народила щенят. Роди почалися пізно ввечері, я напоїла її, ще порцію води залишила біля її «пологового». Вранці посудина була повна, а породілля лежала з висолопленим язиком, важко дихаючи. Коли я піднесла їй воду, вона пила й пила... Але воду треба було подати – мучачись од спраги, тварина не могла залишити ні на секунду дітей.

Серед щенят було і мертвонароджене. Коли я спробувала його забрати, собака наздогнала мене, вхопила своє дитя, віднесла в зубах назад і довго-довго вилизувала. Це її дитина. Ось який материнський інстинкт. Чому ж деякі люди втратили його?

Задовго до XX–XXI століть з їхніми тоталітарними державами існувала країна, де окрема людина була гвинтиком політичної системи, – стародавня Спарта. Спартанця виховували з думкою, що він живе лише для свого міста-держави, зміст його життя – служіння Спарті. Він у разі потреби мав захистити свою землю і продовжити рід, щоб було кому захистити Спарту в майбутньому. Громадянин, що дожив до старості, брав участь у війнах з ворогами Спарти і сплодив нащадків, цілковито виконав свій обов’язок перед полісом (чи не виникає у вас аналогія зі «співати пісню…»). Євгенічна програма дозволяла залишати лише сильних дітей.

Хоча євгенічна програма існувала ще в стародавній Спарті, сам цей термін запропонував у 1883 р. англійський вчений Френсіс Гальтон. Євгеніка – від грецького «хорошого роду, знатний» – учення про селекцію стосовно людини, а також про шляхи покращення її спадкових рис. У першій половині XX ст. в рамках досліджень євгеніки в деяких країнах здійснювали програму примусової стерилізації з метою запобігання розмноженню людей, котрих вважали носіями дефектних генів. Примусову стерилізацію було визнано злочином проти людяності, якщо її застосовувати масштабно і систематично. Такі дії підпадають під юрисдикцію міжнародного кримінального суду.

Селекцію щодо людини активно застосовували у фашистській Німеччині. «Перемога належить сильним, слабкі мають програвати» – кредо Адольфа Гітлера. Це знайшло своє відображення у системі цінностей фашизму, коли добро асоціювалось із силою, а слабкість проголошували злом. Тому в соціал-демократичній Німеччині було прийнято закони, спрямовані на вилучення із суспільства фізично та розумово неповносправних, примусову стерилізацію та відправлення до концтаборів. Засади расової євгеніки найповнішою мірою було застосовано до євреїв, яких з 1941 р. методично знищували, циганів та слов’ян.

Всі ми різні. Іншу людину треба приймати такою, якою вона є. Толерантність – те, чого так не вистачає сучасним людям. Толерантність і мудрість – те, чого нерідко не вистачає державним мужам. А ті державні мужі (та й жінки теж) мають нарешті зрозуміти, що вони публічні люди, що кожне їхнє слово слухають і чують мільйони, врешті, що слово як лікує, звеличує, так і вбиває та принижує. І кожне їхнє слово ті мільйони сприймають як слово держави, як ставлення держави… І що з того, що пані Третьякова визнала помилку і те, що слова неякісні діти обрано невдало. Пізно. Слово – не горобець…