Заступниця виконавчого директора Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України, фінансова менеджерка Навчально-наукового Центру соціологічних досліджень Прикарпатського регіону Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, учасниця багатьох проєктів, засновниця громадських організацій «Соціоцентр» та «Громадський формат» Діана Торконяк в інтерв’ю наголосила, що через якісне волонтерство можна допомагати органам місцевого самоврядування та інститутам громадянського суспільства стало розвиватися, забезпечувати життєдіяльність громад і організацій, налагоджувати комунікацію між владою та жителями, активізовувати населення та підвищувати його соціальну відповідальність, підкреслила, що відчуття причетності до змін мотивує її займатися громадською діяльністю, а також дала пораду активістам, які тільки розпочинають свій шлях: не боятися невдач і вірити в свою справу.

– Діано, розкажіть про себе, свої хобі.

– Якщо коротко, то я – мати двох школярів, голова батьківського комітету, заступниця виконавчого директора Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України, фінансова менеджерка Навчально-наукового Центру соціологічних досліджень Прикарпатського регіону Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, учасниця багатьох проєктів, засновниця ГО «Соціоцентр» та ГО «Громадський формат». Загалом дуже люблю допомагати іншим і бачити результат своєї роботи, працювати в команді, яка ставить перед собою конкретні цілі та досягає максимальних результатів.

– Як Вас можна описати читачам одним реченням?

– Мене багато всюди... А якщо серйозно, то відповідальна і цілеспрямована людина, що виконує чимало різноманітних функцій.

– Ви працюєте заступницею виконавчого директора Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України (РВ АМУ), чи вдається співпрацювати з громадськими активістами?

– Дуже часто, адже робота в АМУ – це не лише аналітична, методична й інформаційна допомога органам місцевого самоврядування, але й активна і тісна співпраця з громадським сектором, представники якого цікавляться життям територіальних громад і готові долучитися до покращення життя в них. Під час спілкування з громадськими активістами, надихаюся новими ідеями, які можна втілювати за допомогою авторитету та досвіду асоціації.

– Коли й чому розпочали громадську діяльність? Що спонукало вас до цього?

– Коли я ще перебувала в декретній відпустці і тільки починала задумуватися про вихід на роботу, мені зателефонував виконавчий директор Івано-Франківського РВ АМУ Юрій Стефанчук із запрошенням на співбесіду. Погоджуюсь, хвилююсь дуже сильно, адже майже три роки була обмежена у спілкуванні з дорослими людьми... А тут робота бухгалтера в організації, яка активно впроваджує реформу децентралізації. Співбесіда пройшла добре, адже мене взяли на роботу. В мене шок, паніка, а заразом і радість, купа питань, що я робитиму, з ким залишу дітей... Ось так в мене розпочалася громадська діяльність. А потім зустрічі з працівниками органів місцевого самоврядування, депутатами різних рівнів, жителями громад, зокрема молоддю і все склалося само собою. Тепер я переконана у правильності свого вибору і готова постійно допомагати та змінювати на краще середовище в якому живу. Все ж таки найголовніше для мене – сім’я.

– Пам’ятаєте, який проєкт був першим?

– Звичайно, і ніколи не забуду. Це був проєкт ПУЛЬС «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні», який реалізовувала Асоціація міст України за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку.

– Які виклики були перед вами?

– Їх було дуже багато: незнання суті реформи децентралізації, багатьох законодавчих змін, специфіки грантової діяльності, але завдяки згуртованій команді та лідера я з ними впоралась.

– Соціологи стверджують, що наразі в Україні лише 3-5 відсотків мешканців є активними. Яка ситуація в Івано-Франківській ТГ?

– Івано-Франківська область завжди була провайдером змін. Із власного досвіду можу сказати, що в нашій області громадських активістів є в рази більше. І тішить, що це стає тенденцією.

– Якими проєктами найбільше пишаєтеся? Які у них джерела фінансування і де Ви його шукаєте?

– Кожним проєктом я пишаюсь, адже на те він і проєкт, щоб щось змінювати і поліпшувати. Кожній із 62 територіальних громад, створених в нашій області, надавала консультаційну або інформаційну допомогу, проводила низку навчань щодо секторальних реформ (проєкт ПУЛЬС, який впроваджувала АМУ). 2019 року створювали з «Молодою Просвітою Прикарпаття» в області громадські простори для молоді, вразливих груп населення (фінансування USAID). Під час COVID-19 з «Кімонікс Інтернешнл Інк.» за підтримки USAID допомагали лікарням області засобами індивідуального захисту. Співпрацювала з проєктом ПРОМІС (фінансова підтримки Міністерства міжнародних справ Канади), який був спрямований на зміцнення муніципального сектору в Україні, впровадження ефективного демократичного врядування та прискорення економічного розвитку. Нині працюю в транскордонному проєкті Польща–Білорусь–Україна щодо популяризації бойківської культури.

Але я б хотіла cпинитися на проєкті, який є важливим для мене. Це – розвиток локального волонтерства в громадах Івано-Франківської області. Вважаю, що через нього можна допомагати органам місцевого самоврядування й інститутам громадянського суспільства стало розвиватися, забезпечувати життєдіяльність громад і організацій, налагоджувати комунікацію між владою та жителями, активізовувати населення та підвищувати його соціальну відповідальність. Проєкт з розвитку волонтерства потребує фінансової підтримки, над чим доводиться постійно працювати.

– Що мотивує вас займатися громадською діяльністю?

– Я сама себе мотивую. Відчуття, що ти причетний до змін, які відбуваються, до того що у дворі стало чистіше і зеленіше, що діти та молодь мають місце, де можуть займатися спортом, реалізувати себе, спробувати щось нове, що громада виграла проєкт і вирішить ним одну із тисячі проблем, що ще більше людей зрозуміють свою соціальну відповідальність, процеси і наслідки, які відбуваються в громаді, області та країні, стануть більш свідомими щодо різних питань, толерантними до осіб, які раніше боялись виходити з своїх домівок, а зараз соціалізуються. Це все результати роботи великої кількості громадських активістів, які готові приділити свій час, енергію, знання, фінанси, щоб ставало щодня комфортніше і краще.

– Які основні цілі та плани на майбутнє?

– Як і в кожної жінки планів дуже багато, але з глобальних – це створити сприятливе, комфортне, безпечне середовище, де будуть рости і розвиватись мої діти. А назагал – однодумці, активні лідери громад будуть спрямовувати синергію на розвиток села, селища, міста, області, країни.

– Що порадите активістам, які тільки розпочинають свій шлях?

– Не боятися невдач, їх буде багато, але якщо ви вірите в свою справу, маєте коло однодумців, то все у вас вийде.