Ситуація з українською енергетикою та й економікою держави загалом уже критична. Але далі буде ще гірше. Що відбувається тепер і що ще можна зробити, щоб усім і кожному уникнути того, що насувається?

Стратегія окупантів – влаштувати нам ще до зими енергетичний колапс. І він уже починається. Україна велика за площею, тому захистити всі енергетичні об’єкти засобами протиповітряної оборони по всій країні ми просто фізично не можемо. Але навіть там, де ППО є, дуже часто бракує ракет, і ворог й далі руйнує об’єкт за об’єктом.

Надалі на нас можуть чигати вельми тривалі вимикання електрики, а подекуди цілі регіони опиняться й без енергопостачання. На жаль, інформаційна політика владного Олімпу в Українській державі така, що про це нікому не говорять. Якби ж нам завчасу й відверто про все розповідали, то це дало б можливість заздалегідь підготуватися до неминучого. Проте…

Може, й далі побоюються нас налякати? Але ж хіба ми не лякані?!

Що ж треба робити терміново, щоб зберегти країну? Владі – посилювати ППО та змінювати стратегію: замість централізації енергогенеруючих потужностей та будівництва нових великих електростанцій, про що нині вже подейкують, розвивати так звану розподілену генерацію (це система виробництва та передачі енергії, яка передбачає велику кількість споживачів, що водночас є виробниками електрики та тепла для власних потреб і мають можливість передавати надлишки енергії до загальної мережі. – Ред.), для чого слід негайно ухвалити низку відповідних антикризових рішень.

Підприємцям же належить узятися за термінове зведення об’єктів малої генерації. А простим людям час економити електроенергію та запасатися акумуляторами, генераторами, сонячними панелями... Власне, про нагальність цього йшлося на недавній дуже вчасній дискусії на тему «Українська енергетика-2024: як прожити літо і підготуватися до зими?», яку організував Київський міжнародний економічний форум.

Найнебезпечніша хвиля терору на українську енергетику з боку московитів почалась із 23 березня цього року, констатували учасники заходу – провідні вітчизняні фахівці з питань енергобезпеки держави, вона триває й досі і, схоже, не закінчиться у найближчій перспективі. Зруйновано вже багато з того, що ми відновили після атак 2022 року. Зокрема пошкоджено або зруйновано майже всю (90 відсотків) мережу теплової генерації України. Значно понищено об’єкти гідроенергетики. Становище погіршує й те, що і в такій ситуації необхідно періодично виводити на ремонт блоки АЕС. При тому імпорт електрики, який технічно можливий, за своїми обсягами аж ніяк не є й не може бути достатнім, щоб істотно задовольнити потреби держави.

Впевнений, що бізнес скоро усвідомить, що тепер дуже вчасна й найвигідніша інвестиція, сказати б, у дрібну енергетику. Після інвестування, звісно, у зміцнення й розширення системи ППО. Тобто, повторюю, не треба будувати великі електростанції, бо по них обов’язково битимуть. Натомість уже варто розпочинати споруджувати порівняно малі генеруючі об’єкти. Бити по них дорогими ракетами не будуть. Але державі потрібно створити підприємцям усі умови для таких інвестицій – доступні кредити, можливість страхування військових ризиків, спрощення дозвільних процедур, вчасний розрахунок НЕК «Укренерго» за отриману від приватного бізнесу енергію.

Словом, власникам малого й середнього бізнесу, як і простим людям, слід, як мовлять, взяти до відома неминуче: дуже скоро ми всі залишимося наодинці із проблемами відсутності електрики й тепла! Наша держава нас не врятує, західні партнери – теж, хіба що знову допоможуть нам емігрувати. Тому треба всім і кожному вже тепер думати про власну енергетичну самостійність, а отже, – і про виживання нації та збереження своєї держави. Поки ще є час.