Для початку хочеться переповісти один «бородатий» анекдот. Спраглий чоловік уже довго йде пустелею, а навколо лише пісок, дошкуляє спека. Йому хочеться пити, хочеться знайти затінок. І от він вдалині побачив щось, наче марево. Підійшов ближче – аж це прилавок, за яким стоїть продавець і пропонує воду. Чоловік кидається до води і питає продавця: «Скільки це коштує?» «Мільйон», – відповідає той. «Мільйон за склянку води?», – не може повірити чоловік. «А ти походи базаром, може, дешевше знайдеш», – чує у відповідь.

Попри всю абсурдність цієї вигаданої ситуації вона є добрим прикладом поведінки монополіста на будь-якому ринку. Бо запропоновану ним ціну може обмежити лише його власна фантазія. Іншого вибору у покупця все одно немає. Звичайно, можна говорити про сумління, котре мало би стримувати такого продавця. Але ж ми добре знаємо, що сумління – категорія не економічна. Особливо в умовах, коли прибуток – ось він перед тобою, а майбутні ймовірні негативні наслідки такої поведінки видаються далекими та примарними.

Взагалі ринок газу для побутових споживачів мав би почати свою роботу уже з липня цього року. Принаймні таку умову серед іншого прописано у меморандумі з Міжнародним валютним фондом, перший транш відповідно до якого країна отримала нещодавно. На перший погляд, від цього мали би виграти насамперед споживачі, адже в ідеальному варіанті ринок передбачає, що за право постачати газ у домівки громадян мали б боротися постачальники, пропонуючи гарні послуги, зручні способи оплати, можливо, і привабливіші ціни. Однак, як показав недавній досвід з ринком електроенергії, у наших умовах все відбувається зовсім по-іншому.

Наразі, як ми знаємо, газ добуває державне «Укргазвидобування», він залишає свій слід у вигляді прибутку в бухгалтерських паперах НАК «Нафтогаз України» та потрапляє до приватних газзбутів, контроль над якими приписують олігархові Дмитру Фірташу. І уже ті продають його населенню.

Зауважимо, що на видобуток «Укргазвидобування» припадає близько 70 відсотків всього отриманого з українських надр блакитного палива. Ще частину газу добувають інші компанії, в тому числі приватні. Але наразі вони не виявляють зацікавленості у роботі з побутовими споживачами. З одного боку, через те, що ціну газу для них досі регулював Кабінет Міністрів через так зване покладання спеціальних обов’язків (ПСО) і вона була переважно нижчою, ніж ціна для промисловості. З другого, нинішні постачальники газу для населення бережуть свою клієнтську базу даних як цінний ресурс, а новим постачальникам її доведеться розбудовувати з нуля, що довго і дорого. А ще потрібно мати на увазі, що громадяни не надто сумлінно сплачують за спожитий газ. За тією інформацією, котру вдалося знайти, на початок травня заборгованість населення за нього становить понад 25,5 мільярда гривень. Нинішні постачальники уже навчились жити з цими боргами і навіть використовувати їх. Нові ж навряд чи захочуть замість грошей отримати боржника, з якого до того ж досить складно стягнути заборгованість. Інша річ – бізнес, тут є двосторонні угоди, можливість подати до суду на неплатника. Тому й не дивно, що наразі ринок більш-менш працює саме у сегменті постачання газу підприємствам. Там менше мороки. А чи захочуть ті самі постачальники мати справи з мільйонами контрагентів, вести їхні реєстри, вибивати копійчані, по суті, борги? Думається, ні. Тому на конкуренцію на ринку постачання блакитного палива для населення, принаймні на початках, розраховувати не доводиться.

У принципі, можна зрозуміти і те, що уряд постійно відкладав перехід на ринок газу для побутових споживачів. Адже неважко спрогнозувати, що у такому разі, найімовірніше, ми матимемо зростання цін на блакитне паливо для населення, численні відключення від газопостачання за борги. Словом, без серйозного соціального напруження, як виглядає, не обійтися.

Наразі значна частина громадян для оплати житлово-комунальних послуг отримує субсидії від держави. Можна не сумніватись, що нинішня пандемія коронавірусу, котра потягла за собою падіння економіки, зменшення заробітків та звільнення працівників, одним із найочевидніших наслідків матиме і зростання кількості тих, хто звертається по допомогу. Останнього опалювального сезону таких було близько третини всіх споживачів. Тепер буде більше, причому істотно.

Крім того, не зайвим буде нагади, що цього року на субсидії у Держбюджеті було закладено близько 40 мільярдів гривень. Тож, імовірно, потрібно буде переглядати ці бюджетні витрати у бік збільшення. Що доволі проблематично за і так значного дефіциту Держбюджету. Єдиний плюс у цій ситуації – це падіння світових цін на блакитне паливо до мінімуму за останнє десятиріччя. Це, звичайно, сприятливий період для запровадження нововведень на газовому ринку для населення. Але ж слід пам’ятати і те, що, за прогнозами фахівців, низька ціна на газ у світі може протриматись ще рік-два. А відтак неминуче поповзе вгору. Чи готові ми будемо до такого повороту подій до того часу – ще велике питання.

Не можемо обійти увагою і те, що така соціально значима та потенційно вибухонебезпечна справа, як запровадження ринку газу для побутових споживачів, наразі не знайшла свого відображення у комунікації уряду з громадянами. Ніхто з урядовців не намагається пояснити людям, як працюватиме цей ринок, як обирати постачальника газу, що буде, коли споживач так і не укладе угоди з постачальником.

До речі, у такому разі, як можна зрозуміти з того, що нині передбачає вітчизняне законодавство, газ мав би постачати так званий постачальник останньої надії (ПОН). Саме на нього покладено обов’язок гарантовано забезпечувати газом тих, хто не уклав жодної угоди. Однак, як зазначають експерти ринку, хоч до запланованого його запровадження залишаються лічені дні, наразі не лише не визначено такого постачальника, але навіть не оголошено конкурс з його відбору.

Дехто передбачає, що в таких умовах, посилаючись на надзвичайну ситуацію в економіці країни, уряд може вдатись до призначення ПОН. Втім, наразі не зрозуміло, як він має працювати (один на всю країну чи у кожному регіоні окремо), яким чином гарантуватиме постачання блакитного палива та за якою ціною. Доводилось читати про пропозиції обмежити апетити такого постачальника, скажімо, 20 відсотками понад ринкову ціну, аби уникнути монопольного необґрунтованого її підвищення.

До речі, експерти енергоринку також відзначають, що ще одним каменем спотикання на шляху до справжнього ринку у цій сфері є фактично монопольне становище НАК «Нафтогаз України». Його посадовці, судячи з останніх заяв, розраховують на те, що саме вони стануть постачальниками останньої надії або й зможуть перехопити у нинішніх газзбутів значну частину побутових споживачів. Однак, як стверджує, скажімо, колишній чільник управління зі зв’язків з громадськістю НАК Валентин Землянський, поки на українському ринку є монополіст – «Нафтогаз України», – ні відкриття ринку, ні перехід на ринкові ціни не вплинуть на прихід у цю сферу діяльності європейських трейдерів.

Про потенційні масштаби ринку побутових споживачів можна судити з того, що при споживанні торік майже 30 мільярдів кубометрів газу близько 8 млрд з них припало саме на споживання населенням, ще 7 млрд кубів отримали теплокомуненерго для виробництва тепла в домівках громадян. Втім, нагадаємо, що для останніх, відповідно до урядового рішення, покладення на «Нафтогаз» спеціальних обов’язків щодо постачання газу продовжено до травня наступного року.

Наразі, як можна зрозуміти з коментарів експертів, більшість із них схиляється до того, що до тієї ж дати буде перенесено і запровадження ринку для побутових споживачів.

Як повідомили недавно інтернет-видання, запровадження з початку липня ринку газу призведе до масових відключень українцям газопостачання напередодні опалювального сезону. Такий висновок міститься у документі Експертної ради при Міненерго, який подали на розгляд уряду. Члени робочої групи з питань функціонування ринку природного газу Експертної ради при Міненерго вважають, що негайне запровадження ринку призведе до зловживань НАК «Нафтогаз України» своїм монопольним становищем.

«Просто скасування ПСО для населення може створити ситуацію, коли певні групи населення не будуть мати постачальників навіть після двох місяців, коли газ постачатиме Постачальник останньої надії, що призведе до необхідності масового відключення побутових споживачів (населення) від газопостачання перед опалювальним сезоном», – йдеться у висновках робочої групи.

Тому, аби уникнути колапсу, пропонують продовжити ПСО для громадян до 1 травня 2021 року, а за цей час покінчити з монополією НАК та запустити конкуренцію на ринку газу. Для цього власне пропонують зобов’язати «Укргазвидобування» продавати 7,5 млрд кубометрів палива на відібраній Кабінетом Міністрів біржі. Таким чином «Нафтогаз» мав би опинитись у рівних умовах з іншими покупцями.

При цьому автори документа посилаються на схожу практику в Польщі щодо держкомпанії PGNIG, а також на пропозиції Секретаріату Енергетичного співтовариства.

Також можливо в опалювальний період встановити для побутових споживачів граничні ціни на певний обсяг споживання газу. Усе спожите понад цю норму громадяни мали б оплачувати уже за ринковими цінами.

Йдеться в документі і про необхідність провести регіональні конкурси з визначення постачальників останньої надії, котрі мали б забезпечувати населення газом у перші два місяці після запуску ринку.

«Ми вважаємо, що повинні бути регіональні конкурси для визначення постачальника останньої надії, – цитують видання одного зі співавторів документа, голову згаданої Експертної ради при Міненерго Леоніда Уніговського. – Це підвищить конкуренцію. Це можуть бути облгаззбути, інші приватні постачальники газу. Газ, який мають постачати населенню, потрібно продавати на біржі, щоб кожний постачальник міг купити його. Нині дуже зручний момент, тому що ціни на газ дуже низькі».

Своєю чергою, інший член робочої групи, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Олексій Кучеренко стверджує: «Запуску повноцінного ринку не буде. Я порушував це питання на Антикризовому штабі і вважаю, що можна прописати нові ПСО, щоб гарантувати продаж ресурсів «Укргазвидобування» через біржу. Якщо цього не зробити, то з монополією «Нафтогазу» все тільки погіршиться. Якщо він вийде на ринок з ресурсами «Укргазвидобування» та впливом на «трубу», то однозначно займатиме домінуюче становище. Влада також схиляється до такого висновку, тому що ризики дуже великі».

Наразі можна констатувати, що нині населення країни не готове до запровадження ринку газу. Урядовці цю проблему, схоже, просто ігнорують. Зрештою, як виглядає, ця справа просто «загубилась» поміж нинішніми нагальними проблемами – боротьбою з коронавірусом, повенями на заході країни і т. ін.

Але ж проблеми будуть завжди, як не ці, то інші. Втім, це не означає, що урядовці не мають пояснювати громадянам свої рішення, надавати роз’яснення з приводу тих чи інших законодавчих новацій. Як виглядає, проблема комунікації між владою та населенням нині чи не найактуальніша. Бо одна річ – ходити на різні токшоу та вступати у запеклі суперечки з політичними опонентами, а зовсім інша – розмовляти з людьми, намагатися бути для них зрозумілими.

З другого боку, пропозиція щодо перенесення на рік запровадження ринку газу означатиме, серед іншого, і те, що вкотре один із пунктів Меморандуму з МВФ виконано не буде. Це ставить під сумнів виконання програми співпраці з міжнародними донорами країни загалом. А розраховано її лише на 18 місяців. Тому, як це часто буває, нині урядовці обиратимуть між двома варіантами, кожен з яких поганий: чи запроваджувати непідготовлений газовий ринок, чи переносити його на рік, ставлячи під загрозу отримання зовнішнього дешевого фінансування. Що оберуть – побачимо вже найближчим часом.