Нагадаємо, що так званий мораторій на перевірки бізнесу в Україні було запроваджено ще 2014-го. Зрозуміло, що і обгрунтування для такого рішення було відповідним: його мотивували необхідністю припинити тиск контрольних органів на підприємців і в такий спосіб усунути чи зменшити корупційні ризики та стимулювати розвиток малого й середнього бізнесу. Однак нам добре відомо, куди веде дорога, вимощена добрими намірами. Так було й тепер – перевіряльники не раз скаржились на те, що, попереджаючи про проведення інспекції, вони неодноразово стикались із зачиненими на ремонт чи з інших причин підприємствами. Аби не пустити до себе перевіряльників, підприємства навіть перейменовували.
З другого боку, чимало споживачів відчули й те, що зниження рівня контролю позначилось на якості продукції, особливо харчової. Тож уже фактично нікого не дивували телевізійні сюжети із «маслом», у якому не було власне масла, недоброякісним печивом чи зіпсованою рибою. і в багатьох випадках саме на мораторій щодо проведення перевірок посилались фахівці відповідних перевірних органів.
Хочеться вірити, що часи недоброякісної продукції та безвідповідальності окремих підприємців залишились у минулому. З початку цього року в Україні втратив чинність Закон «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Треба сказати, що в уряді до цього готувались. Ще у жовтні прес-служба Кабміну повідомляла про те, що «інспекційна система в Україні трансформується у напрямі ризикоорієнтованого підходу. Відтепер інспекційні органи мають фокусуватись на прозорій оцінці суб’єктів господарювання та запобіганні ризикам, а бізнес – знати, коли і чому до нього завітає інспектор».
У повідомленні наголошували, що запущено інтегрований портал «inspections.gov.ua» з низкою інструментів для прозорої та передбачуваної онлайн-взаємодії держава–бізнес. інспекційні органи за допомогою цього ресурсу відкрили інформацію про свої перевірки. На жовтень 2018 року в єдиній системі опубліковано майже 250 тис. планів та близько 48 тис. результатів проведених перевірок. Триває процес затвердження нових критеріїв ризику, що дасть змогу ефективніше планувати заходи контролю.
Раніше уряд уже затвердив нову методологію управління ризиками. Відтак завдання інспекцій – визначити перелік небезпек для кожної сфери контролю та розробити комбінацію критеріїв для виявлення ризиків і розумного планування перевірок.
Повідомляють і про те, що Державна фіскальна служба також сформувала план-графік документальних перевірок на 2019 рік. Ним охоплено майже 5 тис. суб’єктів господарювання з обсягами задекларованих доходів за 2017 рік 1,14 трлн. гривень.
Основу графіка проведення документальних планових перевірок становлять платники податків, що здійснюють діяльність у чотирьох галузях економіки – металургійній, фармацевтичній, у сфері торгівлі побутовими приладами та роздрібної торгівлі пальним, а також їх найбільші контрагенти, задіяні у схемах постачання товарів, робіт та послуг.
Не так давно голова Державної регуляторної служби Ксенія Ляпіна наголошувала:
«Мораторій стосувався насамперед планових перевірок. Щодо більшості видів контролю вони були заборонені, але, підкреслюю, не щодо всіх. Наприклад, безпечність та якість харчових продуктів не була під мораторієм. Коли говорять, що хтось отруївся продуктами і це сталося через те, що не було перевірок – це абсолютний міф. Перевірки були як планові, так і позапланові відповідно до всіх вимог. ...Портал «inspections.gov.ua» створений якраз для того, щоб пролити світло на контрольну діяльність. Всі плани там опубліковані і кожен може подивитися та дізнатися, коли, за якою датою і хто збирається його перевіряти. Більше того, перевірка не відбувається через те, що контролер хоче щось перевірити і сам собі придумує, що перевірити. Так не є і не буде. Тепер це досить жорстко упорядковано. Є постанови про так звані ступені ризику. Що це таке? Підприємства розсортовано за різними рівнями ризику (малий, середній, високий). Малий ступінь – це те, що найменш вірогідно може завдати шкоди чи зробити щось таке, що може викликати потім затрати. Найвищий ступінь ризику – це коли є висока вірогідність небажаних наслідків від діяльності підприємства і там потрібно вкладати більше коштів, сил і ваги контрольного органу, щоб не допустити цього. До цього докладається так званий чек-лист, в українській практиці – уніфікований акт. Це перелік питань, за якими перевіряють».
Про це недавно саме під час «години запитань до уряду» в парламенті говорив і прем’єр-міністр В. Гройсман:
«Для нас неважливо – чи написано на розетці 220, чи ні. Для нас важливо – чи безпечний цей об’єкт для людей, чи ні».
Він наголосив, що контрольні перевірки можуть відбуватися за попереднім планом і спеціальними чек-листами, де чітко вказано ризики, які треба усунути. При цьому такі чек-листи мають бути і на підприємстві. «Це не каральна система, а звичайна європейська практика. Систему радянського нагляду ми зруйнували. Перевірки будуть ризикоорієнтованими, а не за формальними ознаками», – сказав В. Гройсман.
