Вже майже 15 років в країні обговорюють питання запуску накопичувальних пенсій. Уряд пропонував платити внески не лише на виплати тим, хто вже на пенсії, а й частину зарплати відкладати на персональні рахунки, якими можна скористатися після досягнення певного віку.

Кабмін взяв на себе зобов'язання запустити накопичувальні пенсії, але до кінця проект не розробив і остаточного рішення так і не ухвалив. Насправді це сталося тому, що скептиків накопичувального рівня в Кабміні виявилося більше. Крім того, поспішати із запуском другого рівня не рекомендували і в МВФ. У результаті досі в країні працює тільки перший рівень пенсійної системи – солідарний.

Солідарний (перший) рівень пенсійної системи – це базова пенсія: всі працюючі сплачують внески в єдиний Пенсійний фонд, гроші з якого одразу ж роздаються тим, хто вже на пенсії.

Накопичувальний (другий) рівень пенсійної системи – це обов'язкові платежі із зарплат на особистий рахунок, із якого кошти можна буде отримати після досягнення певного віку або за певних обставин.

Нова влада заявляє, що другий рівень системи обов’язково запустять, питання лише в часі. Причиною цього є те, що більшість працюючих громадян нині фактично не мають офіційного стажу, не сплачують внески до Пенсійного фонду, а тому взагалі не можуть розраховувати на державну пенсію.

Накопичувальні пенсії мають доповнити чинну солідарну систему, в результаті це мало би дозволити значно збільшити доходи українців у старості. Проте тут є кілька важливих "але". У солідарній системі гроші не повинні "працювати" - їх збирають і одразу ж роздають тим, хто уже на пенсії. А от у накопичувальній є багато ризиків: зібрані кошти може "з'їсти" інфляція, вони можуть знецінитися в результаті чергової кризи, за обслуговування інвестиційних компаній і фондів також доведеться платити.

Та й щоб отримувати достатню пенсію, збирати й відкладати кошти потрібно замолоду. Проте не всі готові чи фінансово неспроможні це робити.

Фінансові експерти пояснюють, що є низка невирішених питань щодо накопичувальних пенсій:

- чи готові українці платити додаткові внески;

- чи буде держава доплачувати до внесків;

- скільки віддаватиме роботодавець;

- який відсоток із зарплати будуть направляти на накопичувальні пенсії;

- до якого віку можна брати участь у системі;

- хто буде розпоряджатися інвестиціями.

І це тільки частина відкритих питань. Способи вирішення є щодо кожного варіанту, а от єдиної позиції роботодавців, профспілок, політиків і звичайних українців немає. Якщо у пересічного українця запитати, скільки він готовий віддавати зі своєї зарплати, найімовірніше, він назве цифру, близьку до нуля. А, наприклад, OECD проводили дослідження в деяких європейських країнах і з'ясували, що там готові відкладати 2%.

Щоб розраховувати на нормальну пенсію, двох відсотків, звичайно ж, не вистачить. Можна прийняти закон, але потрібно спочатку провести масштабну дискусію і сформулювати відповіді щодо кожного з питань.

В програмі Президента В. Зеленського чітко позначений запуск накопичувальних пенсій. Реформа по-новому буде означати, що українці отримуватимуть дві пенсії, але й заплатять більше. Але чи погодиться з цим суспільство, адже податки й інші сплачувані внески й так забирають в українців ледь не половину зарплати.

Нині в Україні діє й альтернативна система накопичення пенсій - через страхові компанії. Вигода в ній така: що людина впродовж життя собі відкладе у фонд, те вона з відсотками після досягнення певного віку може забрати як одноразову виплату, або ж як пенсійні щомісячні виплати. Сума залежатиме від суми щорічних внесків. Цими коштами розпоряджатися може лише вкладник або його родичі, котрі були вписані під час укладення договору. Система вигідна, проте у нашій країні з абсолютно недіючими законами чи є надійні страхові компанії, які через 15-20 років не збанкротують і тоді вкладники залишаться ні з чим?

Мабуть, українці лише тоді серйозно ставитимуться до накопичувальних фондів, коли в Україні реально запрацюють закони, перед якими усі будуть рівні і коли права громадян будуть захищені.