Наше покоління найбільш катастрофічною вважає повінь 2008-го. Але старші люди стверджують, що «у 1969 році було страшніше, і саме це повторилося сьогодні».

Повідомлення управління з питань цивільного захисту населення ОДА про руйнації, завдані стихією, нагадували зведення з районів активних бойових дій. Причому природа використала проти людей різні засоби знищення. Якщо внизу все затоплювала, розмивала, руйнувала вода, то зверху трощив дахи і стіни будинків, вибивав урожай град. Ситуація змінювалася щодня. В попередньому номері ми подали інформацію про збитки, завдані повінню 20-21 травня, та через кілька днів градобій розміром з куряче яйце, зливи і сильний вітер завдали чергового удару. Постраждало кілька районів області, з яких найбільше - Калуський. Намітив поїздку на Калущину, але зранку в день виїзду надійшло повідомлення про чергову біду - нова хвиля повені наробила великої шкоди на Городенківщині, Коломийщині, в кількох селах – Долині, Гарасимові, Обертині Тлумацького району довелося евакуйовувати людей з їхніх осель. Тож їдемо на Тлумаччину.

У кабінеті сектору з питань цивільного захисту населення Тлумацьцкої РДА двері відчинені. Молодий чоловік, як я пізніше з’ясував, головний спеціаліст Руслан Олійник однією рукою тримає телефонну слухавку, а другою щось записує - уточнює ситуацію на місцях. З приймальні голови РДА виходить керівник сектору Богдан Тучапський. Йому не до журналістів - за годину має розпочатися засідання районної комісії з питань техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій. Заводить мене до першого заступника голови РДА Миколи Присяжнюка.

Микола Петрович в гумаках, під очима синці, тож найперше запитання, яке виникає, чи спав він сьогодні. Каже, трохи вдалося. Але до 4-ї години ночі був на роботі і не стільки сидів у кабінеті, скільки їздив селами, що постраждали.

– Маючи метеопрогноз про штормове попередження, ми готувалися до того, що нас знову може залити, – каже Микола Присяжнюк. – Очікували, що вода може прийти, як це траплялося раніше, з боку Дністра, від сіл Нижнева, Прибилова, та вона надійшла з низинних місцин. Причому залила навіть ті місця, скажімо, у селі Гарасимові, де її фактично ніколи не було. І навіть тепер, коли з вами розмовляємо, подекуди вода вже спадає, але в інших частинах ще досі піднімається.

І цього разу, як і 20-21 травня, повінь почалася вночі. Вже о 1-й годині почало заливати Долину, Гарасимів та інші села. Вода піднімалася стрімко. За якихось 15 хвилин - на півтора метра. В Обертині цей процес відбувався повільніше, але й тут водяний вал сягав півтора метра.

– Виникла реальна загроза для життя людей, тому в найбільш небезпечних місцях їх евакуйовували наші тлумацькі рятувальники, а на допомогу їм приїхав загін швидкого реагування з Калуша, – продовжує Микола Петрович. – Подекуди і худобу вивозили. Корову вивести легше, а ось врятувати свиней, птицю більш проблематично. Є такі господарства, де вони потопилися.

Тлумаччина - район сільськогосподарський. Городи, домашні тварини та птиця для більшості населення - істотне доповнення до власного бюджету, якщо взагалі не основне джерело доходів. Тож можете уявити, в якій скруті опинилися ці люди. Говоримо на цю тему з першим заступником голови РДА. Він пригадує повінь 2008-го. Тоді Микола Присяжнюк працював у Києві, по роботі його направили в Чернівецьку область, де одне село знесло водою повністю.

– Кабмін окремо виділив на його відновлення кошти, було відбудовано усе – житлові будинки, господарські будівлі, інфраструктуру, – згадує Микола Петрович. – Тепер приїжджаєш до людей, вони питають: а що влада?.. Я не знаю, як буде тепер... Які рішення приймуть наш Кабмін і Президент? Та попри це, у села, які постраждали найбільше, вже виїхали оперативні бригади для встановлення розмірів збитків і складання відповідних актів. Щоправда, говорить Микола Присяжнюк, існує поняття страхування майна, проте у нас воно як з об’єктивних, так і суб’єктивних причин не прижилося.

…Кабінетна розмова з людиною, котра в курсі подій, - звісно, добре, але їдемо в Обертин. Як і більшість місцевих доріг, дорога до селища просто вбита. Бачимо групу людей, які в потічку, що тепер перетворився на справжню ріку, виловлюють рибу. Хтось руками, а хтось саками. Повертаючись назад, ми звернули увагу, що в іншому місці взагалі встановили поперек потоку сіть. Зверху помічаємо ставки. Стає все зрозуміло. Вони були зариблені. Але вода в них піднялася - і риба пішла, так би мовити, «на волю». Тож чому б цим не скористатися? До речі, коли ми приїхали в Обертин, то на залитих глибокою водою людських подвір’ях на вул. Черемшини, котра найбільш постраждала від повені, спостерігали, як «грає» короп. Як пояснив голова селищної ради Віктор Хамут, вода вийшла з берегів в зарибненому самими людьми озері. Але тут рибальський інстинкт не спрацьовував - моторошно було дивитися на залиті водою обійстя. Причому, здебільшого, це були не «чвораки». Подекуди в людей вода забрала все, що було в господарстві.

Біда і сюди прийшла неочікувано. Хоча річка Чорнява піднялася вже втретє за цей рік, але давно вона так не розливалася, як нині. Так, її русло чистили, запевняє війт, проте щоб це зробити комплексно, грошей не вистачає. Він, до речі, також фактично в ту ніч не спав, бо люди одразу почали звертатися за допомогою. Хоч і в самого вода у підвалі і на подвір’ї. На момент нашого приїзду деякі подвір’я ще були «відрізані» водою. Тож про встановлення суми збитків не йшлося.

Зате у наступному пункті нашої поїздки - селі Жураках Богородчанського району кошторис складено і, як запевнила голова сільської ради Марія Бабчук, є надія, що, принаймні, частину грошей вдасться отримати. Зрозуміло, на все не вистачить. Адже стихія ще 20-21 травня завдала тут подвійного удару. Град потрощив дахи. Найбільше Марія Василівна переймається Будинком культури. Перекрити його наразі нема чим, а дощі йдуть, все затікає, і ситуація лише погіршується. А вода також і обійстя позаливала подекуди, розмила дороги, берегоукріплення. Найбільше постраждали кілька родин, що живуть біля річки Лукавець. Вода в ній піднялася раптово і на одному обійсті зруйнувала літню кухню. Господиня, Оксана Сенеджук, в той момент перебувала там. Коли вода почала заливати помешкання, вилізла на піч, а за нею кіт. Та почула, що тріщать стіни. Зрозуміла, вони не встоять під напором води, тож у вікно - і попливла. По суті, вода її понесла. На щастя, вдалося зачепитися за дерево, звідки її зняли сусіди.

– У 2008-му у нас також була вода, город замулила, але такої шкоди, як зараз, не наробила, - бідкається жінка.

Ми стоїмо на подвір’ї, яке радше нагадує танкодром. Надій на городину, звісно, жодних. Жінка перераховує, скільки побутової техніки у неї пропало в літній кухні. Збитки серйозні. З’ясовую, що й стайню знесло, загинула свиня.

Щиро жаль цю родину, яка свої статки заробляє нелегкою працею. Ці люди - звичайні «трударі». Сподіваюся, що їм допоможуть.

Власне, село Жураки не виглядає аж таким бідним. Двоповерхові хати, на двох подвір’ях ми навіть побачили «фури». Проте серйозних підприємницьких структур немає. Щоправда, Жураки ще славляться своїми чебуреками. Але це не може наповнити сільський бюджет. Наприклад, місцева адміністрація вже п’ятий місяць без зарплати. Та Марія Бабич надії не втрачає, бо допомагають і просто добрі люди. Наприклад, богородчанські підприємці – брати Сергій і Василь Чуфуси надали техніку для відновлення дороги. І вони не єдині. Так, це по-нашому, по-українськи. Попри все, ми вміємо єднатися в біді, хоч вистачає й тих, котрі на ній наживаються. Скажімо, вже повзуть чутки, що через неврожай і стихійні лиха зростуть і без того високі ціни на продукти. У 2008-му, до речі, так і було. Тож хочеться закінчити цей репортаж своєрідною молитвою: Боже, помилуй нас!

Фото Юрія Сковрінка.