Чи розраховувати Україні на допомогу Британії з приходом нового прем’єр-міністра, чи добиватиметься наступник Джонсона посилення західної відповіді на жорстоку агресію Путіна проти України, чи працюватиме з союзниками, аби надати Україні більше зброї та гуманітарної допомоги й чи залишиться Лондон натхненником проукраїнської політики Заходу? На ці запитання газети «Галичина» відповіли доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Навчально-наукового юридичного інституту ПНУ ім. В. Стефаника, координатор ГО «Поступовий гурт франківців» Сергій Адамович та політичний аналітик, виконавчий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Петро Бурковський.

– Передусім хочу відзначити, що в демократичних країнах політики зважають на електоральні симпатії виборців і керуються ними в своїх діях. А оскільки британське суспільство однозначно на боці українців і чутливе до будь-яких порушень прав людини, то у наступників Бориса Джонсона немає шансів послабити підтримку Україні. Крім того, найбільш рейтингова кандидатка на посаду прем’єр-міністра Ліз Трасс не раз продемонструвала своїми діями щирість у допомозі нам.

Сприяє проукраїнській позиції і традиційний союз в зовнішній політиці Великобританії зі США. До того ж, після виходу англійців зі складу ЄС, вони шукають політичних союзників на європейському континенті і таким опертям може стати Україна і Польща, що за своїм економіко-політичним потенціалом в перспективі можуть стати важковаговиками в європейській політиці. І крім того, оскільки Великобританія менш залежна від постачань російських енергоносіїв, ніж європейські країни, має стабільні ринки збуту для своїх товарів в рамках Британської співдружності, то може дозволити собі активніший захист України від росії.

– Найперше потрібно зрозуміти, що вже зараз, на цьому етапі, від особистості прем’єр-міністра Британії залежить не так багато, адже стратегічно Велика Британія визначилася зі своєю політикою щодо України і росії. І важливо розуміти, що переважна більшість британців налаштована на те, щоб підтримувати Україну у війні проти росії і вони розглядають Україну як форпост цивілізації, як країну, що захищає усю Європу, у тому числі Британію від російської загрози, яка є серйозною, оскільки це ядерна держава. А Україна, не володіючи ядерною зброєю, маючи менший людський і економічний потенціали, все ж ефективно бореться і протистоїть російській агресії.

Це все викликає не лише симпатію й повагу, а й прагнення підтримати Україну. Такі суспільні настрої у Британії слугують надійним запобіжником від згортання будь-якої допомоги Україні. Варто сказати, що настрої в Британії багато в чому схожі з настроями в Польщі, Балтійських і Скандинавських країнах. Більшість розуміє, наскільки важливо зупинити росію саме зараз і наскільки важливо допомогти Україні.

Тобто підкреслюю, що це стратегічний політичний курс британської влади, який спирається на підтримку громадської думки, яка навряд чи зміниться найближчим часом. Тому основні претенденти на посаду прем’єр-міністра в середині Консервативної партії не змінюватимуть курсу країни щодо підтримки нашої держави. Проте можуть бути деякі деталі у цій підтримці. На мою думку, Ліз Трасс, яка сьогодні обіймає посаду міністра закордонних справ Великої Британії, уважніше ставитиметься до української проблематики, а-от Ріші Сунак, ще один претендент на посаду британського прем’єра, буде більше зосередженим на внутрішніх питаннях країни.

Вибори в Британії відбулися у 2019 році, чергові пройдуть у 2024-му, тобто залишається менше як два роки, а консерватори з огляду на опитування програють лейбористам. І постає питання, що Консервативна партія має надолужити цей розрив у 8-9 відсотків і зберегти владу після наступних виборів. І тут питання не лише в підтримці України, а там є низка внутрішніх британських проблем. Ріші Сунак більше приділятиме уваги цим питанням, натомість його менше цікавитимуть зовнішньо-політичні аспекти. Він віддасть це на відкуп іншим політикам в Консервативній партії.

Це можливий варіант того, що ми спостерігаємо нині в Канаді. Тобто Ріші Сунак буде аналогом прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо, який зовсім не хоче займатися Україною, допомога Канади є мінімальною порівняно з її потенціалом. Щось подібне нас може чекати в разі приходу до влади Ріші Сунака. Тобто Ріші Сунак і Джастін Трюдо – це лідери, сконцентровані на особистих досягненнях, котрі думають у перспективі лише найближчих виборів, які не переймаються довготерміновими планами. Нам не буде важче отримувати допомогу від Британії, але якихось нових ініціатив, приїздів у Київ, такого довірливого спілкування за Ріші Сунака не буде. Ліз Трасс у цьому плані буде більш прихильною до України.