Наразі медицина ще не визнала браконьєрство таким різновидом узалежнення, як наркоманія, алкоголізм чи лудоманія. Проте в Івано-Франківській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок браконьєрів прирівнюють саме до таких осіб. «Мені не раз доводилося затримувати одного й того самого чоловіка за порушення правил полювання», – розповідає єгер Ігор Потороча. – Той визнавав свою провину, підписував протоколи, платив штрафи, але пояснював свої дії тим, що коли не «стрілить», то ніч не буде спати…».
Саме з теми браконьєрства розпочалася наша розмова з головою президії Івано-Франківської обласної організації УТМР Михайлом Лущаком. Хоча прийшов я дещо за іншим. Скажімо, цікаво було дізнатися, скільки трофеїв здобули наші мисливці за сезон, який недавно закінчився, скільки дичини є в тих угіддях, як справи з її розведенням, чи просто хотілося почути якусь мисливську байку з публікацією в газеті, щоби читачі отримали певний позитив. Та Михайло Миколайович був не в дусі. Попри те, що в цей час традиційно, як і багато років, дотримується строгого посту, а на час мого візиту вже шістнадцятий день «сидів» лише на воді, він під час розмови не раз вставляв міцне слівце. Річ у тім, що напередодні він зі своїми єгерями та активістами з громадської організації з охорони довкілля «Зелена варта», яку створили УТМР спільно з Івано-Франківською міською організацією ветеранів АТО, був у рейді. Навідалися зокрема на околиці села Нивочина Богородчанського району. До речі, там колись був «утеемерівський» вольєр, де розводили благородного і плямистого оленів, кабанів, іншу звірину. Але чомусь на початку війни якась «добра душа» розрізала сітку – і тварини розбіглися. Більшість постріляли браконьєри. Напевне, саме з цією метою і було пошкоджено огорожу. Тепер, каже Михайло Лущак, розплідник відновлюють. Але на це йдуть великі кошти. Наприклад, оленів закуповують по 20 і більше тисяч гривень за голову. Ну а безпосередньою причиною, так би мовити, відвідин Нивочина стала інформація, що там ставлять сільця на звірину і відстрілюють її на переходах у нічний час. А це суворо заборонено навіть у мисливський сезон.
– Я приблизно визначив, де можуть бути сільця, послав туди хлопців, і в одному місці ті натрапили на двох осіб з пневматичною рушницею та сокирою, що вже є порушенням, – розповідає голова УТМР.
– І що з сокирою можна вполювати?
– Вона їм була потрібна не для того. Тих осіб застали коло дуба, середні гілки якого були зрубані, а на нижніх влаштовано так зване сідлище, де в нічний час може зачаїтися мисливець. Місце було обране не випадково. Неподалік, метрів за двадцять, тварини – кабани, кози, олені – проклали, судячи з усього, недавно, перехід до водопою. Найгірше, шо цими порушниками виявилися члени товариства мисливців та рибалок, за статутом якого вони, навпаки, мали б берегти тварин від хижацького винищення. Щоправда, як вказано в поданні на ім’я начальника Державної екологічної інспекції Карпатського регіону Ріяфета Гасімова щодо притягнення їх до відповідальності у вигляді штрафу та позбавлення права на полювання, цих осіб не раз помічали при скоєнні правопорушень під час полювання і на законних підставах. На жаль, такі випадки непоодинокі.
У березні, наприклад, згадуваний єгер І. Потороча виявив ще одного члена УТМР, котрий не просто був з рушницею, точніше, з нарізним карабіном, оснащеним глушником і тепловізором, що в сезон тиші категорично заборонено, а й полював. Пан Ігор, власне, тоді виконував не єгерські функції, а перебував на робочому місці. Він працює охоронцем в одній сільськогосподарській фірмі.
– Була десь за двадцять хвилин друга година ночі, – розповідає І. Потороча. – Я вийшов з приміщення чергових і побачив на центральній дорозі, яка від нас за 360 метрів, автомобіль, що їхав в напрямку Тлумача і почав розвертатися. Проїхав метрів 50 в мій бік і зупинився, але фари не вимкнув. Тільки подумав: «Що це таке?», як почув приглушений постріл. Стріляли в напрямку світла фар, по суті, в поле. А як потім я зрозумів, машина зупинилася, бо пішли шукати забиту тварину. Припускаю, що це міг бути заєць. Я тоді завів свою машину і, не вмикаючи фар, тихенько під’їхав до, так би мовити, «стрільців». У тому «Мерседесі» сидів один чоловік. Другий, як я вже казав, шукав здобич. Почувши голоси, він повернувся назад з порожніми руками. Я викликав поліцію, та поки вона приїхала, ці особи втекли. А як я міг їх затримати?..
Ігор Потороча порушив дуже серйозну тему щодо повноважень єгеря. Їхні права, як це часто трапляється, радше паперові. Добре, що мій співрозмовник фізично міцний, колишній хокеїст. Але це не вберегло його вісім років тому від пострілу браконьєра в спину, котрий незаконно вполював зайця. «Я не маю кайданків, щоби, як в цьому випадку, скажімо, припнув порушника до бампера – і хай пробує тікати, – розповідає він. – Не маю навіть газового балончика для самозахисту, не кажучи вже про вогнепальну зброю. Зі своєю рушницею ходити не можна, бо самого можуть прийняти за браконьєра». До речі, серед єгерів трапляються й такі. Скажімо, в одному з мисливських господарств за такі речі звільнили чоловіка, якого підозрювали у тому, що він відстрілював оленів, котрих за своїми службовими обов’язками мав би охороняти. За ним, виявляється, давно йшла відповідна «слава». Як, до речі, і за особою, яка трапилася Ігореві Поторочі. Бо хоча чоловік і втік, але його впізнали. «Його всюди «повно», – кажуть співрозмовники. Свого часу, наприклад, цього чоловіка притягували до адміністративної відповідальності за те, що порушуючи правила перебував у нічний час зі своїм карабіном у місцях полювання. Екоінспекція наклала аж… 102 гривні штрафу. «Повний абсурд», – підсумовує Михайло Лущак.
Така поблажливість не тільки на руку браконьєрам, а й немов заохочує їх і далі провадити свою хижацьку діяльність. Наводять такий приклад. До речі, особа, яку двічі затримували в мисливських угіддях протягом минулого року, є державним службовцем – війт одного із сіл Тисменицького району. Першого разу – з незареєстрованою рушницею. Суд лише зобов’язав порушника зареєструвати зброю, хоча в таких випадках цілком можливим є її конфіскація. А наприкінці листопада 2018 року його знову ловлять у мисливських угіддях у час, заборонений для полювання. Причому з розчохленою рушницею, на яку не мав жодних дозвільних документів. До того ж поліція, яка цього разу прибула вчасно, зафіксувала ще одне порушення – керування транспортним засобом у нетверезому стані. Відбувся суд. І що? «Рушницю повернули, водійські права повернули. І знову – ті самі 102 гривні штрафу», – зазначає Михайло Лущак.
Хоч так щастить не всім. Наприкінці січня цього року в заборонений для полювання день неподалік села Тарнавиці Тисменицького району, що межує з Тлумацьким, єгер тамтешньої районної організації УТМР почув постріл. Побіг у тому напрямку і незабаром натрапив на двох чоловіків з мисливськими рушницями, котрі стояли поряд з убитим кабаном. Точніше, це була самка. Один з них, побачивши наближення єгеря, залишив рушницю на місці та кинувся тікати. Другий зостався, і його затримали.
Ще як свідок він розповів, що того дня близько десятої години ранку до нього зателефонував товариш, котрий сказав, що в лісі поблизу села Тарнавиці бачив свіжі сліди кабана. Очевидно, в обох у цьому випадку думка працювала лише в одному напрямі: які там закони, правила полювання, коли стільки м’яса можна отримати «на халяву»?! Обговоривши деталі, так би мовити, полювання, вони виїхали на місце. Один – на своєму «Фольксвагені Пасаті», другий – на «Жигулях». Незабаром в полі за 50 метрів побачили кабана. Застрелили з одного пострілу.
За цим фактом було порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 248 ККУ – порушення правил полювання, яке заподіяло істотну шкоду. Але потім його закрили, бо, очевидно, на думку слідчого, 40 тисяч гривень збитків, які згідно з законодавством потрібно відшкодувати мисливському господарству за незаконно впольованого кабана в його угіддях, не є значною шкодою. Щоправда, порушника все ж притягнуть до відповідальності, тільки вже до адміністративної. Крім того, голова обласного УТМР запевнив, що таки примусить порушника відшкодувати збитки.
Принагідно зауважимо, що за здобуту в браконьєрський спосіб козулю доведеться сплатити 35 тисяч гривень, а олень «потягне» на майже вдвоє більше. За словами Михайла Лущака, половина суми йде на матеріальне заохочення осіб, котрі виявили факт браконьєрства. «Люди ж витрачають свої час, бензин, б’ють власні машини на лісових і польових дорогах. Має ж бути певна компенсація», – пояснює він. І це стосується не лише єгерів та лісників, а й навіть приватних осіб.
Зазначимо, що торік, як-то кажуть, «на гарячому» – з убитою твариною – було затримано 38 браконьєрів. Цього року виявлено два такі випадки. Але масштаби значно більші, судячи із залишків забитих тварин, хоча «хижуни», як називає браконьєрів Михайло Лущак, і намагаються їх приховати. Одним з улюблених «сховків» браконьєрів, скажімо, в Тисменицькому районі, є міст у Чернієві, під яким торік знайшли одразу вісім кабанячих шкур. Знаходили їх і під мостом у Драгомирчанах. За словами голови Тисменицької районної організації УТМР Володимира Приймака, не так давно натрапив у лісі на шкуру кабана один з його єгерів. У лютому в районі села Рибне лисиці витягли з-під пня шкуру оленя, в яку були загорнуто кістки тварини. Біля об’їзної дороги Івано-Франківська також знайшли голови кабана та плямистого оленя.
Ми вже інформували, за скільки обласне УТМР купує оленів на розплід. Щоправда, то була ціна оленя благородного. Плямистий коштує вдвоє дешевше. Але ж тварину ще потрібно виростити, заготувати корми, облаштувати місця для годівлі. А за словами М. Лущака, вже й браконьєри почали робити солончаки та місця для підгодівлі, але з іншою метою – привабити тварину, аби легше було її застрелити. Але приємно відзначити, що окремі мисливські господарства дбають про відтворення дичини – як, наприклад, «Галицький ловецький клуб», котрий розводить фазанів і перепілок. Хоча тут не все однозначно.
«У нашій невеличкій області зареєстровано аж 53 власники мисливських угідь. Кожен повинен вкладати певні кошти в розвиток, збереження наших природних ресурсів. А чи хоча б когось із них заслухала постійна комісія обласної ради з цього питання? Наприклад, не так давно утворили «Надвірнянський мисливсько-рибальський клуб». Їм передали частину наших мисливських угідь. Це товариство обіцяло виділити на вже згадані цілі мільйон гривень. Наскільки мені відомо, не пішло ні копійки», – каже голова УТМР.
Та це вже інша тема. Щодо нашої, то виходить так: один дбає, а другий користає з чужого. Не з голоду. Це на початку, як їх називають, «лихих» 90-х років минулого століття, коли все розвалювалося і навіть ті, хто працював, не отримував зарплати, чимало чоловіків ходили лісами з рушницями, щоб було чим прогодувати сім’ю. Пригадую, як одного разу, напередодні Нового року, в Богородчанському районі в околицях села Гута підстрелили ведмежа. «Стрілець» – житель Надвірнянського району – був хитрий. Швиденько накивав п’ятами з місця події, а перенести здобич найняв двох збідованих односельців, пообіцявши по шматку м’яса. Можливо, чоловіки й раділи, що матимуть хоча б щось до святкового столу. Та їх затримали. Скликали журналістів. Виставили сіромах на привселюдну ганьбу на сходах будівлі Богородчанського райвідділу міліції. Журналісти їх фотографують, знімають на відео… А що ті бідаки винні? Справжній винуватець залишився за кадром.
Та тепер, коли в протоколах про виявлення фактів незаконного полювання та затримання браконьєрів фігурують автомобілі, в тому числі дорогих і престижних марок, нічні приціли, тепловізори, вартість яких в межах 140–170 тисяч гривень, зрозуміло, що таких осіб гонить у ліс не скрута. Радше зневага до загальноприйнятих правил поведінки, бажання легкої і швидкої наживи, а може, й те узалежнення, про яке згадували на початку матеріалу. Та в будь-якому разі доведеться давати звіт. Якщо не перед людиною в суддівській мантії, то перед найвищим судом – Божим. Як відомо, кілька років тому Церква оголосила правопорушення проти екології гріхом. Недавно наш священик, готуючи людей до щорічної передвеликодньої сповіді, наголосив, що потрібно буде визнавати не лише ті проступки, про які наразі згадується у Таїнстві Святої Сповіді, а й каятись у вчинках, які завдали шкоди землі. Скажімо, спалювання сухої трави, забруднення довкілля тощо. Тож яким великим гріхом є хижацьке винищення створеної Богом звірини…
