Затишок, чисте простирадло, ліжко, матрац, тепло та змішаний запах медикаментів і гарячої їжі. Таким є сьогодення героя нашого оповідання. Проте ще цілком недавно його будні були зовсім іншими…

Дмитро ДОЛІД – простий солдат, котрий проходить лікування та відновлення після поранення й поступово оговтується від тих недавніх подій у своєму житті, про які вельми неохоче згадує. «Коли 24 грудня торік отримав бойове розпорядження, то швидко зібрався й вийшов на свою позицію, – розповідає він. – Того дня ми мали прикривати від атак з повітря підрозділи, залучені до логістичного забезпечення переднього краю. Та, видно, ворожі розвідувальні дрони зафіксували рух техніки й людей, бо вже через кілька хвилин після виходу на визначену позицію, збоку від мене мовби нізвідки виринула «Молнія-2». Зробивши маневр, змінюючи швидкість та напрям руху безпілотник різко пішов на зближення зі мною. Вочевидь, оператори ворожих БпЛА вирішили спочатку ліквідувати тих, хто прикривав логістів. Та хоч як, а я вже не встигав навіть прицілитись у дрон, тому намагався сховатись у бліндажі. Але й це не вдалося. Збігаючи сходами до укриття, відчув потужний удар у спину та голову».

Нагадаємо, що «Молнію-2» ще йменують баражуючим боєприпасом. Це щось більше, ніж великий дрон, але менше за «Шахед». У своїй носовій частині цей БпЛА несе до п’яти кілограмів вибухівки. Оснащений двома електродвигунами, тому його політ майже безшумний. Коли атакує, то впадає в піке балістичною траєкторією зі швидкістю майже 190 км/год.

Отже, це доволі потужні, грізні й маневрені «крила». Проте Дмитро наловчився збивати їх зі звичайного автомата Калашникова (АК). Це просто того разу йому не поталанило. А доти він попри весь скепсис професійних «дронарів», котрі не вірили в можливість знищення «молній» стрілецькою зброєю, не раз доводив, що це можна робити. Звісно, успіх у цій справі не завжди гарантований, бо такий противник, образно кажучи, вельми спритний і скритний. У боротьбі з ним чимало залежить не лише від вправності бійця, а й від її величності фортуни…

Дмитро – родом з Іваниківки Богородчанської громади. Свого часу, як і більшість захисників України, ніколи не думав, що доведеться брати до рук зброю. Проте війна внесла свої корективи в його плани, задуми й саме життя. Вже наприкінці червня 2023 р. він розпочав нелегкий бойовий шлях у лавах військової частини А3029, а через рік у боях у районі Бахмута отримав важке поранення. Далі були тривале лікування та реабілітація, після яких його наприкінці листопада 2024-го його перевели до підрозділу забезпечення військової частини А4267. Але війна особливо не розділяє військових на «тиловиків» та «бойовиків».

Через посилення атак ворожих БпЛА на другий ешелон оборони й логістику названої частини Дмитра відрядили на службу до зенітного ракетного дивізіону, де він увійшов до складу групи повітряного прикриття. «Найбільш спекотно було, коли ворог проривався до Свято-Покровського, – згадує він. – Нам довелося практично щодня прикривати мобільні артилерійські розрахунки, які активно маневрували і громили ворожі групи з різних дислокацій».

Особливо запам’яталися чергування протягом листопада 2025 року. Погодні умови та зменшення світлового дня зумовили зростання інтенсивності повітряних атак, що додало навантаження бійцям, які прикривали наші позиції, об’єкти, артилерійські батареї від ворожих дронів. Отож подаємо нижче враження Д. Доліда про ті бої, в яких він ділиться і своїми секретами успішного знищення ворожих БпЛА з особистого АК.

«Гарматний розрахунок, до якого мене прикріпили, «кочував» тоді щодня, вражаючи ворожі штурмові групи. Але й за ним полювали, тому кожна його позиція перебувала під постійною загрозою. Вороги залучали чимало безпілотників і не припиняли спроб знищити нашу артилерію, адже саме вона завдавала нищівних ударів по противнику.

Кожен із групи прикриття мав свій сектор спостереження та ведення вогню. І майже щоразу ворожі повітряні атаки були комбіновані, з застосуванням fpv-дронів та «Молнія-2». Попри те, що дрони для стрілецької зброї то загалом важкі цілі, їх можна й потрібно збивати. Головне – вчасно помітити таку ціль і визначити приблизний напрям її можливого підльоту.

Найбільш «урожайним» для мене в цьому став останній день мого чергування. Отримавши розпорядження, розпочав висуватися, щоби зайняти свій сектор спостереження, тримаючи в полі зору водночас і небо, і артилерійський розрахунок, який за лічені хвилини розгорнувся та вже розпочав свою роботу.

Першою ознакою небезпеки став мало вловимий характерний звук, що швидко набирав гучності. А в полі видимості ворожий БпЛА опинився вже тоді, коли заходив на бойовий курс, маневруючи та намагаючись вийти на траєкторію атаки артилерійського розрахунку.

Діяти довелося швидко. Затамувавши подих, прицілився та плавно натиснув на спусковий гачок автомата. А коли зрозумів, що влучив, не встиг навіть зрадіти, бо з іншого боку вже заходив у піке другий дрон. Трохи було незручно брати його на мушку звідти, де перебував, але міняти позицію вже не було часу. Тому лише знову прицілився, вже на випередження, розрахувавши його напрям руху та швидкість. Постріл-другий, і ще одна купка смертоносного пластику не долетіла до позиції артилеристів.

Швидко проаналізував напрямки попередніх підльотів ворожих дронів і прикинув, де саме іншу позицію вибрати для чергування. А коли вже майже перемістився туди, помітив, як наближається новий безпілотник, що намагався зайти з боку сонця. Машинально констатував, що нову позицію вибрав інтуїтивно правильно. Проте знову ж таки прицілюватися й вести вогонь по БпЛА довелося мало не з ходу. Та влучив і цього разу. Відтак укотре змінив позицію, і нову підстрелив чергового літуна, й так «воював» і далі: то перебігав туди-сюди, то строчив з автомата…».

Але й результат Дмитрових маневрів того дня вражав – за якихось пів години «приземлив» зі штатного АК-74 шість ворожих безпілотників. Тим часом гармаші завдяки його прикриттю теж відстрілялися на славу.

Про таких ефективних винищувачів дронів, як Д. Долід, кажуть, що в них – сталеві нерви. Адже виявляти ворожі БпЛА, спостерігати за ними і збивати зі стрілецької зброї – робота не з легких. Бо ж не відаєш, ні куди летить, ні куди може зненацька звернути – на об’єкт, який намагається вразити, чи на бійця, котрий прикриває артилерійську позицію.

Лише за 15 діб того торішнього листопадового чергування Дмитра його бойовий рахунок поповнився на 19 знищених БпЛА: по шість fpv-дронів – звичайних і на оптоволокні та сім «Молній-2». Кожен із них ніс смертельну небезпеку для побратимів бійця та завдяки його вмілим діям вони так і не досягли своєї цілі, а безрезультатно попадали на донецькі поля та посадки.

Подяка тобі, друже, й шана за це.