«Ти ніколи нічого не зміниш, якщо будеш боротися з існуючою реальністю. 

Якщо хочеш щось змінити, створи нову модель, щоб стара просто застаріла».

Бакмістер Фуллер.

 Американський письменник, архітектор, дизайнер, інженер і винахідник, автор біткойнів.

Нині у нашій країні усе більшої популярності набуває альтернативна економіка. В різних регіонах нашої держави уже створюють, керуючись ст. 5 Конституції, так звані народні підприємства, які не сплачують податків і не підпорядковуються органам влади й тому, зрозуміло, працюють доволі успішно. Чимось ці суб’єкти господарювання нагадують артілі. Та в будь-якому разі маємо на їхньому прикладі очевидний взірець альтернативної національної економіки. Думками з цього приводу діляться представники нової форми економічних відносин – ентузіасти, народні підприємці з міста Хмельницького, котрі, відстоюючи свої права, наважилися боротися із закоренілою бюрократією, беззаконням і хабарництвом законними методами, що прописані Конституцією України.

- У фіскальній службі на обліку не стоїмо, податків не платимо. Та й в Мінтрансі теж не рахуємося, ліцензій на перевезення не беремо. Дозвіл на діяльність підприємства нам видала наша громада. У моєму народному підприємстві п'ятнадцять перевізників. Возимо на мікроавтобусах пасажирів між містами і селами. Колись об'єдналися кілька власників бусів, а потім до нас стали приєднуватися й інші керівники автотранспорту. Працюємо тепер на себе! – розповідає керуючий народним підприємством «Народавтотранс» з Хмельницького Олександр Шкварук. Якось зупинили один з наших бусів в іншій області поліцейські, вимагали ліцензію на пасажирські перевезення. Навіть протокол склали. А коли побачили свідчення народного підприємства і видані громадою документи, як то кажуть, «охололи».

Розповідь автоперевізника звучить як фантастика. Але побачивши в Хмельницькому кілька заповнених пасажирами бусів з табличкою на лобовому склі «Народавтотранс», починаєш вірити: так, справді підприємництво без держконтролю можливе. Поки політики і чиновники довго і малопереконливо розповідають про плани виходу з економічної кризи і вже третій рік анонсують якісь ефемерні реформи, в результаті яких ми нібито заживемо щасливо і в достатку, в Україні потихеньку зароджується новий уклад незалежної від держави народної економіки. У Львові, Тернополі та Хмельницькому вже працюють десятки підприємств і індивідуальних підприємців, котрі НЕ ПЛАТЯТЬ податків державі, НЕ ЗВІТУЮТЬ за свою діяльність в Державній фікальній службі чи в будь-якому іншому держвідомстві й НЕ ПЛАТЯТЬ за право займатися підприємницькою діяльністю.

Люди, об'єднані ідеями, розробленими групою ентузіастів у Хмельницькому, почали створювати народні підприємства поза зоною державного контролю ще три роки тому. Вони називають себе просто «людьми», свій рух - «територіальною громадою», а своє бачення економіки без контролю держави - «народною економікою».

Причому термін «територіальна громада» в Хмельницькому витлумачений абсолютно не так, як звикли тлумачити українські політики й чиновники: тобто не як якесь об'єднання громадян, що спільно вирішує дрібні питання місцевого благоустрою та побуту, на кшталт ОСББ чи органу самоврядування в мікрорайонах.

«Народна економіка» у версії хмельничан - це три десятка солідних підприємств з пасажирських автоперевезень, переробки вторсировини, ресторани і кав'ярні, аудиторські та юридичні контори, фермерські господарства. А також близько сотні людей, котрі займаються дрібним індивідуальним бізнесом: дизайнери, шевці, кравці, будівельники, стоматологи, художники. Всі вони об'єднані договором про «територіальну громаду», платять у фонд громади мінімальні внески, які називають «інвестиціями» - від 100 грн. в місяць, і вирішують ключові питання свого бізнесу самі, без погоджень і звітів державі.

- Про те, що у нас вийшло за минулі три роки, говоримо: «Нічого собі, чайку попили!» - розповідає одна з ідеологів «територіальної громади» міста Хмельницького Ольга Уграк. - П'ять років тому в Хмельницькому зібралася група підприємців, яким набридло працювати на армію чиновників- бюрократів.

- Нас усіх дуже образила держава. Одних «загризли» бюрократи під час відкриття бізнесу, інших «рвали» податкова і армія усіляких перевіряючих - від санепідстанції до пожежників. Загалом усі розуміли, що держава поставила нас в стійло, визначивши рамки «туди - зась, сюди - зась» і по суті зробивши нас кріпаками, - згадує уповноважений Хмельницької територіальної громади Павло Білецький. - Ми спілкувалися і міркували, як вибратися з цього зачарованого кола. І в якийсь момент зрозуміли, що в Конституції, по суті, є відповідь на всі наші запитання! Наприклад, у ст. 5 сказано: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування».

- Слово «безпосередньо» - це основний постулат про те, кому насправді належить влада, - розповідає Ольга Уграк. - А сполучник «і» в цьому реченні лише доповнення: мовляв, якщо хочете - керуйте собою безпосередньо самі, а хочете - можете через органи державної влади. Такі ж відповіді є в багатьох статтях Конституції, постановах Конституційного суду, законах і указах президентів України. Тобто згідно з Конституцією, можна робити все, що не заборонено законом. Ми це і робимо! Доходить до абсурду: наші противники, а таких чимало, називають нас «сектантами» - через те, що Конституцію України ми трактуємо як Біблію. Ми не підтримуємо партії, не підтримуємо будь-які релігійні конфесії. Це особиста справа кожного, як і сім'я. Це обумовлено в суспільному договорі громади. Перед виборами до нас в офіс ходоки від різних партій натовпами ходять. Просять і пропонують співпрацю, аби наша громада їх підтримала. Даємо всім відкоша. Ми поза релігією і поза політикою.

Уважно вивчивши законодавство України, група однодумців з Хмельницького знайшла в ньому ґрунтовну правову опору для своєї ідеї територіальних громад і народної економіки, незалежних від держави. Так, в ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» є положення про те, що «місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами... як безпосередньо, так і через сільські, міські ради та їх виконавчі органи». «Буквоїди», тобто шанувальники букви закону - ідеологи територіальної громади з Хмельницького - знову побачили подвійне формулювання фрази «як безпосередньо, так і...», і трактували її на свою користь. Тобто вирішили управляти собою «безпосередньо».

Терміни «заробітна плата», «власник підприємства», «оплата за послугу» і «плата за товар» на народних підприємствах Хмельницького - під забороною. Замість заробітної плати робочі на підприємстві отримують «винагороду» за «трудову інвестицію». Питання про розмір «винагороди» вирішує «керуючий народним підприємством» - такий титул отримує власник бізнесу, який долучився до громади.

Для прикладу, в центрі міста працює народне підприємство - кав’ярня «Говінда». На так званій «Дошці споживача» замість копій стандартного свідоцтва приватного підприємця - документ громади «народного підприємця» і файл з виписками із законів України. Відвідувач, розраховуючись за каву і десерт, отримує від офіціанта талон з печаткою громади про виплату «грошової компенсації» за спожитий продукт. Навіть у будні більшість столиків тут зайняті.

- Коли я вирішив відкрити кав’ярню вегетаріанської індійської кухні, то не припускав, що зіткнуся з непереборним парканом з бюрократів, - розповідає керуючий кав’ярнею «Говінда» Ярослав Посмітюх. - Зайшовши до першої ж інстанції за дозвільними документами, я зрозумів, що мені доведеться ще кілька місяців бігати з одного кабінету в інший по різних відомствах за всілякими дозволами, свідоцтвами і ліцензіями. Тоді я звернувся до громади Хмельницького і за два дні отримав усі документи! Ніякої бюрократії. Нині в кав’ярні працює близько десятка осіб, я керуючий народним підприємством. Уже через кілька місяців після відкриття закладу зрозумів: якби продовжував працювати в державній зоні відповідальності, то довго б не протягнув. Нам довелося б виплачувати щомісяця десятки тисяч гривень у вигляді податків, соціальних внесків, плати за дозволи. Якщо все це виплатити, то підприємство збанкротує і не зможе виплачувати винагороди за роботу працівникам. Але зараз усе в порядку. Ніякі перевіряльники з державних інстанцій до нас не приходять, всі давно знають, що ми працюємо від територіальної громади.

На околиці Хмельницького на території давно недіючого заводу працює цех з переробки пластикових відходів на будівельну плівку. Цех дає роботу кільком жителям Хмельницького.

Про те, що і це підприємство не вижило б під гнітом перевіряючих інстанцій і податкового пресу, розповідає керуючий цеху з переробки вторсировини Дмитро Надопта. Близько року тому колишній спортсмен, неодноразовий чемпіон України та Європи з волейболу вирішив зайнятися виробництвом і орендував цех на заводі, який фактично припинив своє існування.

- Зареєструвавши в громаді міста народне підприємство, я вперше вільно зітхнув - наді мною більше не висіли дамокловим мечем звіти в податкову і податки, - каже Дмитро. - Підприємство стало працювати на себе, а не на чужого дядька.

Через кілька місяців роботи як народного підприємства керуючий після виплати винагороди за працю робітникам отримав ще й прибутки. Нині, окрім планів розширення підприємства, Дмитро мріє про відкриття на заводі спортивної зали для занять волейболом.

- Прибуток піде на обладнання спортзали. Потім відкрию спортивний клуб територіальної громади, де діти зможуть безплатно займатися спортом, - поділився ідеєю підприємець.

Ставлення державних відомств до народних підприємців Хмельницького складається за схемою: «прийшов, побачив, нічого не зрозумів, знизив плечима та й пішов».

- Ми працюємо на себе. Звичайно ж, іноді до нас «залітають» податківці. Дивляться документи, потім впадають у стан крайнього душевного збентеження і тікають в розгубленості, - з посмішкою розповідає один з місцевих народних підприємців Андрій.

До обласної територіальної громади Хмельницького приєднуються і фермери. Народний фермер із села Балин Хмельницької області Михайло Козуленко розповідає про те, як після реєстрації в громаді його намагалися «запресувати» поліцейські і голова сільради.

- Прийшов до сільської ради сповістити, що я тепер працюю від громади. Голова ради почав кричати, що ми самозванці. Навіть поліцію викликав. Ті теж спочатку наїжджали, кричали: «Хто ви такі?! Хто вас уповноважив?». Я їм пред'явив документи і закони України, за якими можна працювати від імені громади. Виявилося, що правоохоронці самі достеменно не знають законів - документи їх протверезили й вони нехотячи все-таки погодилися, що ми працюємо законно, - згадує фермер Михайло Козуленко.

Важливо відзначити, що в планах територіальних громад Хмельницького не тільки створення «некомерційного сектору» народної економіки, а й утворення в рамках цього союзу «народних реєстраційних служб». У тому числі й автотранспортної.

- З 10 березня громада видає народні реєстраційні знаки на авто й техпаспорти. Ті власники машин, які захочуть приєднатися до громади і поставити у нас на облік авто, повинні зняти транспорт з державної реєстрації в МРЕВ, потім отримати у нас техпаспорт і номери. Я буду одним із перших, хто це зробить. Звичайно ж, упевнений, що будуть тертя з поліцією і МРЕВ, але за законом громада теж може займатися такою діяльністю, - показує вже отримані номери автоперевізник і керуючий «Народавтотрансом» Олександр Шкварук. На його думку, нові «народні» номери зовсім не вплинуть на його взаємини з дорожньою інспекцією поліції. - Якщо власник «народних» номерів здійснює ДТП чи порушує правила, то він відповідає за них, як і усі інші на загальних підставах. Різниця лише в тому, що копії реєстрацій «громадських» автомобільних номерів і техпаспортів передаємо поліції і наші номери будуть у їх базі даних. Проте нас оминуть побори МРЕВ і дорожні збори, які йдуть не на ремонт доріг, не на вдосконалення комп'ютерного обліку в МРЕВ, а на утримання армії бюрократів-нероб у цих відомствах».

Проте ні революціонерами, ні сепаратистами хмельницькі «люди» себе не вважають.

span class="question">- Держава може функціонувати і без нас, - розмірковує однодумець Ольги Уграк - уповноважений територіальної громади Хмельницького Павло Білецький. - Ми за вуха нікого в громаду і народну економіку не тягнемо. Завжди є люди, яким зручніше займатися бізнесом під контролем держави. Інші підприємці поки що нам не довіряють. І ми розуміємо: те, що ми робимо, поки що схоже на фантастику. Дехто лякається і не вірить у те, що можна працювати без податків і державного контролю. Кажуть, мовляв, народна економіка - до пори до часу, а потім прийдуть податківці, подадуть до суду і все зруйнують. Крім того, є ті сфери діяльності держави, якими ми займатися не хочемо і не будемо. За моральними принципами. Це - ліки, алкоголь, тютюн, зброя. Також під забороною в територіальних громадах схема «купи-продай» - тобто торгівля товарами, які вироблені не тобою особисто і не на твоєму підприємстві.

Як працює народна економіка

Офіційно посада жительки Хмельницького керівника аудиторської фірми Ольги Уграк називається так: «уповноважена Хмельницької територіальної громади з питань реєстрації». Три роки тому вона навіть не припускала, що стане справжньою «мамою» народної економіки. До обовязків уповноваженої з питань реєстрації входять облік народних підприємців і підприємств, видача їм «народних» свідоцтв на право займатися своєю діяльністю.

Стати народним підприємцем або зареєструвати народне підприємство в Хмельницькій територіальній громаді досить просто. Для цього потрібно лише підписати суспільний договір з громадою, знятися з державного фіскального обліку та отримати свідоцтво «народного підприємця». А також вислати в усі державні інстанції повідомлення про те, що ви вирішили працювати як народний підприємець.

Судячи з відповідей з державних інстанцій, відомства поки що досить байдуже реагують на те, що хтось вирішив працювати без їх контролю. У всіх відомчих документах, отриманих громадою у відповідь на їх сповіщення, - стандартні формулювання: мовляв, «взяли до уваги», «сподіваємося на плідну співпрацю» і навіть «хочемо подякувати вам за вашу роботу».

Проте незважаючи на усі ці перешкоди, нова форма економічних відносин набуває обертів. Народні підприємці власним прикладом показують, як можна не лише "вижити" в умовах сучасної бюрократичної системи, котра, як злоякісна пухлина, вразила усі сфери життя нашої країни, а й досягти успіхів у розвитку своїх підприємств.

За договором усі, хто вирішив працювати під крилом територіальної громади, повинні “інвестувати” в неї щомісяця 100 грн або один відсоток від прибутку. При цьому підприємців ніхто не контролює: скільки грошей перераховувати громаді – вирішує сам керуючий народним підприємством. Ніяких звітів про доходи або прибутки в громаді також нема.

– Звичайно, у багатьох виникає питання: а якщо підприємець вирішить весь прибуток класти в кишеню? За принципом: мільйон собі, а 100 грн в громаду. На здоров’я! Чим багатші люди, тим сильніше суспільство. Це ж елементарний принцип економіки! У свою чергу, народні підприємці чудово розуміють: що багатша громада – тим ми сильніші. Сильна громада потрібна для захисту тих, хто в ній знаходиться. Тому насправді такої проблеми немає, – каже Павло Білецький і додає, що планів у територіальної громади безліч: – Коли-небудь ми відкриємо і народні митниці з імпорту та експорту непідакцизних товарів від виробника.

До речі, незважаючи на те, що за останні два роки до територіального об’єднання народної економіки приєдналося кілька десятків індивідуальних підприємців і підприємств, управлінського “апарату” в традиційному розумінні в громаді немає. Навіть лідери – уповноважені громади Павло Білецький та Ольга Уграк – не отримують ніяких зарплат чи винагород за свою роботу, діючи як волонтери. На що живуть? В обох є невеликі народні підприємства з надання послуг населенню, кошти на життя беруть з прибутку.

Всього в Хмельницькому та Хмельницькій області в територіальну громаду об’єдналися понад тисяча осіб. Приблизно стільки ж числиться в територіальних громадах Тернополя і Львова - та теж працює кілька десятків народних підприємств і сотні народних підприємців.

Звичайно, не всі можновладці спокійно ставляться до реалізації проекту народної економіки від територіальних народних громад. Наприклад, мер Хмельницького Олександр Симчишин налаштований вкрай негативно по відношенню до народних підприємств. Він каже, що "ці люди посилаються на п’яту статтю Конституції, але в той же час своєю діяльністю порушують цілу низку нормативних актів і законів України.

Більшість юристів також налаштовані скептично щодо такої ініціативи. Одні вважають, що шлях створення народних підприємств абсолютно незаконний і працюють вони до сих пір лише тому, що ними поки що ніхто не зацікавився. В даному випадку це порушення, яке відноситься до ст. 212 Кримінального кодексу – ухилення від сплати податків або ж до статті про самоуправство. Інші ж стверджують, що хмельницькі народні підприємства повинні в обов’язковому порядку платити податки і реєструватися в державних службах, адже якщо вони виробляють продукцію, надають послуги та отримують за це прибуток, то вони повинні платити податки, реєструватися в державних інстанціях. Податки можуть не платити лише неприбуткові громадські організації. А коли є прибуток, то це вже незаконна діяльність.

Але є й інші думки з цього приводу.

– Я уважно ознайомився з реалізацією ідей народної економіки територіальної громади міста Хмельницький, – розповідає доктор економічних наук, академік Анатолій Скопенко. Ми навіть конференцію збирали на цю тему. На конференції були вчені-правознавці, економісти і соціологи. Було зачитано доповідь про хмельницьку територіальну громаду, її схвалили. Реалізація ідей народних підприємств і місцевого самоврядування зразка хмельничан у цілому відповідає основним законам України, не суперечить їм і має право на існування. Зрозуміло, те, що роблять у хмельницькій громаді, не зовсім вкладається в традиційне розуміння економіки, це дуже нестандартно. Але законів вона не порушує. До речі, в США і Європі давно існують і працюють аналогічні громади місцевого самоврядування – фактично без контролю держави.

– Перш за все, потрібно розуміти, що ініціатори народних підприємств хмельницької територіальної громади поки що діють лише на місцевому рівні, там, де їх знають і вони мало кому нині заважають, –зауважує юрист Юрій Коломієць. – Але як тільки діяльність цих хлопців вийде за рамки районів, одразу включаться механізми “прихованого опору” у владних структурах. Їх просто закриють на підставі беззаконня, і тут уже не допоможуть навіть томи законів та висновки вчених. Поки що їх держава не помічає, вважаючи групою божевільних мрійників, і не реагує на них. Ці люди, по суті, зазіхають на те, що державна система споконвіку вважала своєю власністю, – на податки і контроль над економікою і фінансами. Як тільки вони перейдуть до більш масштабних дій, відразу з’являться судові позови щодо “незаконної підприємницької діяльності”, заборони судів і навіть силові акції з участю поліції і СБУ. Тому їм потрібно готуватися до дуже серйозного опору всього державного апарату”, – попереджає правознавець.

Народні підприємці з Хмельницького й самі розуміють, що їх проект рано чи пізно піддасться пресингу з боку держави.

– Звичайно ж, бюрократи не будуть спокійно спостерігати, як розвивається наш рух народних громад, який вже отримав підтримку і в інших містах, – запевнила народна підприємниця Ольга Уграк. – Та й на Заході є аналоги нашого руху – муніципальні і селищні комуни, які виробляють і торгують своєю продукцією і при цьому абсолютно не залежать від держави. Але в Україні все по-іншому. Нещодавно ми отримали інформацію, що в Хмельницькому управлінні СБУ збирають інформацію про нас. Можуть навіть з обшуком прийти. Але у нас вся бухгалтерія прозора. До того ж на нашому боці закони. Якщо держава почне нам протидіяти, звернемося в суди, будемо відстоювати там свої права.

Як буде насправді – покаже час. Зараз можна констатувати, що народні підприємства відносно спокійно існують лише через повну дезорганізацію державного апарату, у якого просто не доходять руки до “бездержавників”. Але рано чи пізно, цілком можливо, ними займуться впритул і тоді у “народної економіки” почнуться справжні проблеми. Чи вистоять народні підприємства?

Відповідь на це запитання залежить від двох речей: наскільки сильним на той час буде рух громад і в якому стані перебуватиме держава. Адже, як бачимо, самі народні підприємства виникли як відповідь на повну деградацію всієї системи державного управління в Україні. З одного боку, держапарат не виконує суспільно корисні функції - тобто не підтримує в країні порядок, єдині правила гри і верховенство закону, не забезпечує безпеку громадян. З іншого боку - намагається продовжувати виконувати функції, які завдають шкоди суспільству, - кришування, корупція, бюрократична тяганина.

За матеріалами з відкритих інформаційних джерел.