Хоча на календарі ще листопад, проте на широкі екрани українських кінотеатрів вийшла фентезійна кінокомедія Олександра Кірієнка «Вартові Різдва» – головна різдвяна прем’єра року, як стверджують її творці. Це дуже добра різдвяна казка, яка підживлює віру в диво у непрості часи.

Сюжет і особливості знімань

В івано-франківському кінотеатрі «Movieland» відбувся спеціальний показ стрічки за участі акторів, котрі зіграли у стрічці центральних персонажів – Івана Бліндара та Михайла Кукуюка. Тож франківці мали змоги поспілкуватися з акторами і дізнатися багато цікавого про особливості знімань цієї картини.

Сюжет «Вартових Різдва» простий і казковий. Головні герої фільму – Святий Миколай, Дух Зими і Санта Клаус – конкурують між собою, з’ясовуючи, хто з них наймогутніший чарівник. Дівчинка Віра загадує бажання, щоб Різдва Христового ніколи не було, що й запускає історію. Тепер героям потрібно об’єднатися, щоб усе виправити.

«У нашій стрічці дуже сильний меседж – це об’єднання навколо Святого Миколая, – коментує актор Іван Бліндар. – Це той покровитель, якого у нас забрали «совіти». Адже до окупації вся Україна мала такого захисника, як Святий Миколай. Тепер же ми повертаємо своє – прагнемо істини і правди. Чужого нам не потрібно, ми хочемо лише повернути те, що у нас відібрали».

Попри те, що зйомки проходили навесні й влітку, творцям вдалося створити на екрані справжню магію зими. Процес був непростим – акторам доводилося грати у зимовому вбранні під час спеки. Хоча найбільшим викликом і загрозою були не висока температура повітря, а ворожі обстріли. Але такі вони сучасні реалії життя українців.

Тріо чарівників

Якщо говорити про акторський склад фільму, то він справді «золотий». Творці фільму зібрали одних із найпопулярніших акторів сучасності, не забули також про блогерів і співачку Тіну Кароль, щоб охопити якомога ширшу аудиторію. Але найбільше екранного часу все ж виділили трьом казковим персонажам – Санта Клаусу, Духу Зими та Святому Миколаю, яких зіграли Михайло Кукуюк, Станіслав Боклан та Іван Бліндар. Коли я почула про те, що саме вони будуть грати цих персонажів, то щиро здивувалася, бо не дуже уявляла їх в цих іпостасях. Проте вже з перших хвилин перегляду картини, зрозуміла, що потрібно віддати належне кастинг-менеджеру, адже, як на мене, ці актори дуже вдало підібрані. Кожен з них добре вжився в того персонажа, якого зіграв, і до кінця фільму легко повірити в те, що перед тобою справжні казкові персонажі, а не актори.

Не менш важливо, що між усіма трьома персонажами відчувалася сильна синергія і справжній тандем, що безумовно додало переконливості їхній грі. Михайло Кукуюк чудово вжився в роль свого американського героя, його акцент звучав природно і переконливо. Персонаж Станіслава Боклана вийшов складним, суперечливим і неймовірно харизматичним. Іван Бліндар додав образу Святого Миколая сучасності, трендовості та молодої енергії. Таким чином, казкова трійка вийшла дуже різноплановою, цікавою і магнетичною – з рисами, що радше притаманні звичайним людям, аніж чарівникам. І саме в цьому, безперечно, її фішка.

Зокрема, Іван Бліндар під час презентації стрічки в рідному Івано-Франківську зауважив, що кожен момент зйомок відчував себе дитиною, адже Святий Миколай був кумиром його дитинства і першим супергероєм, в якого він вірив. Також він розповів, що перед початком зйомок консультувався з отцем Іллею Богатчуком із Криворівні, аби краще зрозуміти свого персонажа, який у реальному житті був священником.

«Рік тому на День святого Миколая я загадав бажання, що хотів би зіграти роль у якомусь фентезі, але не уточнив, що бажано, щоб це була екранізація творів Толкіна, – розповідає Іван Бліндар. – І тут мені Всесвіт підкидає шанс зіграти у фентезі роль Миколая… Я був вражений. Це було для мене дуже приємно».

Втім, у фільмі є й інші персонажі. Зокрема, сімейну пару зіграли Катерина Кузнєцова та Роман Луцький, а їхню донечку Віру, бажання якої поставило під сумнів існування Різдва, втілила на екрані Аріна Трегуб. Для неї це був дебют у кіно. Варто зазначити, що кожен з них доволі добре і без надмірностей справився зі своєю задачею, додавши історії важливої емоційної глибини.

Модна магія

Перше, що я подумала, побачивши героїв фільму «Вартові Різдва», – це те, що їхні образи дуже вдало переосмислені та інтегровані в сучасний контекст. Тож на екрані ми бачимо не просто трьох дідів в кольорових шубах і в шапках, а цікавих персонажів у костюмах, які підкреслюють їхній характер та історію. Цікаво, що у кожного з них є два образи. Перший – казковий, другий – повсякденний. Художниця з костюмів Галина Соколовська в інтерв’ю для «Viva!» розповіла, що при створенні їх вона опиралася на міфологію, слов’янську культуру, сучасну попкультуру та візуальні традиції. І, насправді, глядачеві видно, що пророблено колосальну роботу, щоб головні чарівники картини виглядали цікаво, сучасно і впізнавано.

Отже, магічний образ Санта Клауса – складно не впізнати, це вічна класика: червоний костюм з білим хутром. Повсякденний образ одразу кричить про те, що це гість з Америки, тож він одягнений у джинси, червону куртку з хутряними елементами, а на голові – кепка з написом «Make Santa Great Again». Дух Зими також вийшов колоритним. Його казковий образ зітканий з образів мольфара та чарівника з відсилками до трипільської культури, що підкреслює його тисячолітню історію. А на щодень Дух Зими обирає зручний спортивний костюм, шовковий халат і хутряну шапку. Найбільше ж мені сподобалося те, як у стрічці виглядає Святий Миколай. Його образ як чарівника виконано в біло-золотій гамі. Костюмери відмовилися від хрестів і обрали нейтральну шапку, що не належить ані до католицької, ні до православної релігійної традиції. Його повсякденний вигляд поєднує біле худі, широкі джинси та гуцульський кептар, що дуже круто і сучасно відображає українську ідентичність персонажа.

Кіно, що дарує радість

Для мене різдвяне кіно працює, коли дорослі забувають про свій вік і починають вірити в диво так само, як діти. Чи володіє такою силою фільм «Вартові Різдва»? Однозначно так. Під час перегляду він ніби огортає тебе теплою ковдрою і переносить у час, де все легко, просто і дуже святково. Загалом стрічка вийшла доброю, життєствердною і сповненою різдвяного дива – саме такою, якою має бути справжня казка.

Точно рекомендуватиму цей фільм для сімейного перегляду, адже він популяризує і поширює образ Святого Миколая, який десятиліттями затіняв, створений радянськими ідеологами образ Діда Мороза. Варто підкреслити, що ми лише на початку цього шляху, тому, на мою думку, такого контенту має бути значно більше.

Михайло Кукуюк відзначив, що цей фільм буде об’єднувати дітей з усієї України. Це справді так. І це, напевно, одна з найважливіших характеристик стрічки. Мені також видається, що «Вартові Різдва» будуть зрозумілими для глядачів незалежно від їхнього віку та місця проживання. Це кіно, яке підбере ключик до кожного, хто прийде до кінотеатру на цей сеанс.

«Вартові Різдва» – це комерційне кіно, тому будьте готові, що, крім казкової історії, у фільмі буде кілька або навіть більше рекламних інтеграцій. Проте вони не дратують і, за винятком окремих моментів, доволі органічно вписані в сюжет і не вибиваються з його канви.

Попри класну історію, майстерну акторську гру та інші переваги, у фільму все ж є свої недоліки, на які, до речі, можна закрити очі, адже на носі День святого Миколая і Різдво, тож не варто нести погані враження у свята. Загалом як для святкового глядацького кіно, розрахованого на сімейну аудиторію, то фільм з таким завданням «впорався». У цьому жанрі наївність сюжетних поворотів, місцями нелогічність та пафосність діалогів радше є характерною ознакою, ніж серйозним мінусом.

Загалом «Вартові Різдва» – це доволі передбачуване кіно із впізнаваними персонажами, зрозумілою історією, яка знайде відгук у багатьох, і «хепіендом». Для мене наявність таких сезонних кіно-історій є свідченням того, що український кінематограф розвивається та задовольняє запити різних глядачів – від дітей до вибагливих кіноманів. Зізнаюся, що напередодні Різдва та Нового року я дуже люблю переглядати тематичні стрічки. Ще кілька років тому – це були суто іноземні фільми, адже вітчизняного продукту такої тематики майже не існувало. Тому дуже тішуся, що з кожним роком український кінематограф ніби надолужує втрачене і чимраз більше продукує таких стрічок. Оцінюю цю легку комедію з присмаком свята на 6,5 балів за десятибальною шкалою, з приміткою: добре кіно для сімейного перегляду, яке популяризує образ Святого Миколая і повертає традицію святкування Різдва і Нового Року без радянських символів і міфів.