У Києві 22 квітня почалися, а 26 квітня завершаться урочисті й пам'ятні заходи до 33-ї річниці Чорнобильської трагедії - покладання квітів, мітинги-реквієми, поминальні молебні, тематичні виставки і зустрічі з учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС. Пам'ятні заходи цими днями відбуватимуться і в інших містах України - як нагадування майбутнім поколінням про ту страшну трагедію, яку пережив український народ.

33 роки тому 26 квітня 1986 року о пів на другу ночі сталася найбільша після Хіросіми та Нагасакі тегногенна катастрофа в історії людства і України – вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС. Це була надзвичайно великого масштабу трагедія для українців, наслідки якої відчутні і сьогодні. Адже радіаційне опромінення, котре отримали тоді мільйони громадян, завдало непоправної шкоди не лише їх здоров’ю, а й здоров’ю їхніх нащадків, що рік у рік народжуються з різними вадами, патологіями й схильністю до онкозахворювань.

Розсекречені документи Галузевого державного Архіву СБУ щодо аварії на ЧАЕС, які були внесені до реєстру ЮНЕСКО, свідчать, що трагедія не була випадковою, оскільки станція будувалася з великими технічними порушеннями. На нинішній день існує кілька версій причин трагедії, одна з яких причетність до неї радянської влади і її спецслужб, адже реактор запускали згідно наказу згори, хоча є дані, що уряд СРСР було попереджено про неготовність до запуску в роботу нового енергоблоку.

Пожежу на місці аварії ліквідували протягом кількох годин, проте радіоактивна хмара, що виникла внаслідок вибуху, накрила багато територій планети - європейську частину СРСР, більшу частину Європи, східну частину США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Із зони ураження було евакуйовано близько 200 тис. чоловік. За даними організації "Союз "Чорнобиль", із 600 тис. ліквідаторів 10% померло, а ще 165 тисяч стали інвалідами. У потерпілих діагностували променеву хворобу, лейкози, рак та генні мутації. Небезпечне для життя опромінення загалом отримало 9 мільйонів людей.

Погіршило ситуацію й те, що радянське керівництво фактично майже два тижні приховувало факт аварії на ЧАЕС. Уряд СРСР, хоч і знав тоді про масштабність катастрофи, вирішив певний час не попереджати громадян про небезпеку, щоб не зірвати першотравневі демонстрації, а також заплановану 39-ту міжнародну велогонку Миру, яка тоді стартувала в Києві і проходила далі через Варшаву, Берлін і Прагу. Також хотів приховати факт масштабної аварії від міжнародної спільноти.

Через три тижні після аварії, виправдовуючись за злочинне недбальство, генсек Михайло Горбачов заявляв, що його уряд вперше зіткнувся з проблемою радіаційного випромінення – ядерною енергією, яка вийшла з-під контролю. Проте насправді тодішнє керівництво СРСР дуже добре усвідомлювало, яку загрозу несе Чорнобиль мільйонам людей, особливо українцям, адже в період з 1949 по 1990 роки (протягом 40 років!) радянська влада провела на території Союзу приголомшливу кількість ядерних випробувань – близько 1 100.

У ті часи російські спецслужби і науковці вели дослідження, до яких відхилень і мутацій призводить радіація, як впливає на здоров’я людей, на техніку і довкілля. Жахливі експерименти злочинна радянська влада проводила над власним народом. І чорнобильська аварія є одним із видів геноциду, влаштованого компартією над українцями, про що свідчать й самі свідки тієї катастрофи...