15 листопада на вході до Івано-Франківських міського та апеляційного судів з’явилися люди в ще небаченій нами уніформі кольору так званої воронованої сталі. Це працівники недавно створеної Служби судової охорони (ССО).
– Є п’ять основних завдань, які стоять перед нашою службою. Це підтримання громадського порядку в судах, припинення виявів неповаги до суду, охорона приміщень судів, органів і установ системи правосуддя, державне гарантування особистої безпеки суддів, членів їхніх сімей, а також безпека учасників судового процесу в кримінальних провадженнях, – каже керівник Івано-Франківського територіального управління ДССО полковник служби судової охорони Андрій МАЛАНІЙ.
Як відомо, українські суди завжди були під охороною, бо різні випадки траплялися, особливо під час процесів над серйозними кримінальними особами, а то й структурами. Навіть було створено спеціальний підрозділ судової міліції «Грифон», яким у нашій області свого часу командував мій співрозмовник.
– Але ми були в системі Міністерства внутрішніх справ і доводилося виконувати функції, непритаманні міліції. Нас могли залучити до охорони інших об’єктів, підтримання громадського порядку в місті тощо, – розповідає Андрій Григорович. – 2015 року, коли почалася реформа органів внутрішніх справ, «Грифон» розформували. Охорону судів стала здійснювати рота поліції спеціального призначення. По суті, вона виконувала ті самі функції, що й «Грифон». Та через два роки приміщення судів взяли під охорону поліція і бійці Нацгвардії. Ми тільки забезпечували охорону осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. І ось у зв’язку із судовою реформою було прийнято рішення про створення спеціального державного органу, на якого поклали би функції забезпечення громадського порядку в судах і який перебував би, підкреслюю, в системі правосуддя. Це головна відмінність від тих підрозділів, котрі раніше охороняли суди. Нас уже, скажімо, не залучатимуть до патрулювання вулиць тощо. Служба судової охорони є шостим державним органом у системі правосуддя разом з Вищою радою правосуддя, Вищою кваліфікаційною комісією суддів, Державною судовою адміністрацією, Національною школою суддів та Радою суддів України. Навесні цього року Вища рада правосуддя затвердила положення про Службу судової охорони, яку очолив колишній заступник командувача Нацгвардією генерал-майор Валерій Бондар. 5 вересня його наказом мене призначили керівником Територіального управління ССО в області…
Андрій Маланій 1974 року народження, з Івано-Франківська. Батько водій, мати була юристом-консультантом на одному з підприємств обласного центру. Він, як-то кажуть, кадровий правоохоронець. В органи внутрішніх справ прийшов у вересні 1996 року. Почав службу з молодшого начальницького складу – інспектором з бойової та фізичної підготовки. Потім був інспектором, старшим інспектором з кадрів. 2004 р. очолив спецпідрозділ судової міліції «Грифон». Про подальшу його кар’єру ми вже розповіли, за винятком того, що Андрій Григорович двічі побував у зоні АТО. Це були найскладніші роки – 2014-й та 2015-й. Спершу був у складі зведеного загону УМВС в області, а вдруге вже як командир цього підрозділу. Брав безпосередню участь у бойових діях, тримаючи оборону на перших позиціях разом з бійцями 72-ї бригади. Волноваха, Новотроїцьке, Гранітне… Потім був Маріуполь, де його бійці охороняли стратегічні об’єкти та підступи до міста. Зауважив на лацкані його піджака позолочений значок. Це відзнака за участь в АТО. А також звернув увагу на спортивну статуру співрозмовника.
– З шести років займався спортивною гімнастикою. Виконав норматив майстра спорту. Нині вже дещо застарий для гімнастики. (До речі, шляхами батька пішов і син, котрий ще студентом одразу двох навчальних закладів заснував і свій клуб з цього виду спорту). Займаюся боксом, – пояснює А. Маланій.
Що ж, як бачимо, охорона судів та учасників судових процесів, можна сказати, в надійних руках. І це не дивина. Кілька разів доводилося бути на показових виступах бійців «Грифону», де вони демонстрували прийоми рукопашного бою, і це було захопливе видовище. Очевидно, працівники ССО так само матимуть відповідну фізичну підготовку.
– І не тільки, – відповідає їхній керівник. – Почну з того, що кожен наш працівник перед тим, як братися до виконання своїх обов’язків, проходить відповідну підготовку і постійно буде удосконалюватись у процесі служби. Скажімо, такого поняття, що відбув зміну і лежиш на дивані, не буде. Це і заняття з володіння вогнепальною зброєю, прийомами самооборони, морально-психологічної, юридичної підготовки, вміння надати першу долікарську допомогу. Зазначу, що у становленні нашої служби допомагають відповідні структури США та Канади. Зокрема недавно мені довелося брати участь у засіданні міжнародного круглого столу з участю представників цих країн саме з питання становлення і розвитку ССО в Україні.
– Власне, а хто може служити у ССО?
– Найперше нам потрібні вмотивовані люди, котрі готові до серйозної роботи. Якщо сказати більш офіційно, то це громадяни України від 18 до 40 років, які мають повну середню освіту, не судимі, фізично підготовлені. Вони мають ще пройти професійний психологічний відбір. Далі підписують контракт на термін від трьох до п’яти років.
– Ви згадали про юнаків, яким 18 років. Це вік призову на строкову службу. Вони можуть пройти її в ССО?
– Не зовсім так. Як уже казав, людина підписує контракт мінімум на три роки. А потім залишається в нашому оперативному резерві. Маємо свій спецоблік. Хоча, звісно, на строкову службу до армії таку людину вже не призиватимуть.
– А особи жіночої статі можуть служити в ССО? Знову ж таки вдамся до спогадів про «Грифон». Пам’ятаю, там працювала одна молода жінка на ім’я Аня. Довелося бачити, як вона володіє «рукопашем»…
– Жінки у нас будуть, бо ніхто так не зможе перевірити вміст жіночої сумочки, як особа тієї самої статі, – усміхається Андрій Григорович.
– Служба в судовій охороні пов’язана з певними ризиками. Який захист мають ваші працівники?
– Усі пільги і соціальний пакет, передбачені Законом України «Про Національну поліцію». Крім того, нам дозволено застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби і навіть вогнепальну зброю не лише для охорони громадського порядку в суді, а й коли виникає загроза життю і здоров’ю нашого працівника.
– Наскільки мені відомо, працівники вашої служби вже чергують не лише на вході до приміщення суду, а й на поверхах, навіть якщо там наразі немає жодних учасників якогось процесу.
– Найперше ми здійснюємо пропускний режим. Ніхто не може зайти до приміщення суду без перевірки. Крім стаціонарних металодетекторів, маємо і ручні, якщо виникне потреба провести додаткову перевірку. Кожного відвідувача реєструємо у спеціальний журнал, а потім все заносимо в комп’ютерну базу даних. Так, наші працівники перебувають і на поверхах, точніше, в коридорах суду, для підтримання громадського порядку. Скажу з досвіду служби в «Грифоні», там не раз виникали конфлікти між різними учасниками кримінального процесу. А за потреби, якщо безпосередньо в залі засідання виникне певна напружена ситуація чи хтось буде настільки заважати проведенню процесу або виявляти відкриту неповагу до суду, що його варто вивести звідти, і суддя ухвалить відповідну постанову, то будемо її виконувати, діючи згідно з чинним законодавством. Крім того, у нас створюється спеціальний підрозділ для реагування під час екстремальних ситуацій, коли силами тих працівників, котрі виконують свої функції в суді, неможливо виконати завдання. Сподіваюся, що буде небагато приводів для залучення цього підрозділу. Наразі ми взяли під охорону Івано-Франківські міський та апеляційний суди. Незабаром під нашою охороною будуть усі установи області, в яких здійснюють правосуддя.
