«Добрий вечір», – привітався з глядачами легенда року, лідер суперпопулярної групи «Машина врємєні» Андрій Макаревич і взяв перші акорди на гітарі. На початку концерту він виглядав чи то стомленим, чи дещо розчарованим. Стомленим, бо Івано-Франківськ - не перше місто, в якому він виступає в турне Західною Україною. Він уперше завітав у наші краї і був щиро захоплений нашою архітектурою та людьми. До речі, якщо не помиляюся, Макаревич за освітою архітектор.
А розчарованим, мабуть, тому, що зала драмтеатру, де відбувався його концерт, не була заповнена вщерть. Приблизно на три четверті. Але також можу знайти цьому пояснення, адже фактично реклами його виступу в Івано-Франківську я не бачив. Та імпонувало, що глядачами були переважно молоді люди. Щоправда, вистачало й дещо старших.
– Чому Ви прийшли на концерт Макаревича? – запитав у літнього подружжя, котре сиділо поряд зі мною у партері. (До речі, квиток туди коштував 2190 гривень).
– Це ж кумир нашої молодості. А найголовніше, що він підтримав Україну, – відповіли сусіди.
Так, уже тільки за його громадянську, точніше, християнську позицію варто було прийти на його концерт. Підтримавши Україну, засудивши окупацію Криму та агресію на Донбасі, Макаревич не виступив проти своєї країни. Він виступив проти влади, котра розпочала війну. І за це його піддали цькуванню. Знаючи москальську натуру, бо автор цих рядків прожив багато років у Росії, переконаний, що серед «гавкунів» були й ті, котрі свого часу підспівували вслід за ним: «…Не стоит прогибаться под изменчивый мир…», а тепер прогнулися під Путіна. Дивувався його нинішній мужності, бо після гастролей у бандерівських краях на нього можуть ще більше «псів спустити» у Росії.
Було приємно почути його нові хіти. Тематика, як і колись, – соціальна та лірична. «…Ей не нужен журавль в руке, хватало и синицы..». Щоправда, зауважив, що тепер у Андрія з’явилося більше інструменталки в блюзовому стилі. «Макаревич – це блюз», – сказав зокрема байкер Захар, який без проблем визначив його належність до цієї когорти за зачіскою, тату та шкіряною курткою на ньому. Захар та його дівчина були в захваті від концерту. А також відзначили, що шанують співака й за позицію щодо України.
Розчулений теплим прийомом Андрій врешті-решт почав усміхатися. Аплодисменти не вщухали. Закінчив виступ уже згаданим хітом про «зрадливий світ». На жаль, як його не викликали на біс, не вийшов. А так ще хотілося почути його «Птіцу удачі» або «…там товарищ с Востока танцуєт жестоко…». Зате через охоронців вдалося хоча б взяти автограф Макаревича.
На жаль, не обійшлося й без «ложки дьогтю». Йдеться про те, що перед приїздом Макаревича до Івано-Франківська якісь псевдопатріоти почали обурюватися у фейсбуці, що, мовляв, до нас везуть російського співака, котрий пропагуватиме російську музику, нехай він заспіває українською. Як на мене, такі закиди - цілковита нісенітниця. Вимагайте, щоби українською співали потапи, насті, лораки, монатікі тощо. На щастя, на концерті цькувати класика року, лише в інший спосіб, не вийшло. Серед публіки, як не прислухався, фактично не чув російської мови.
