У виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної Спілки художників України відкрили виставку абстрактного мистецтва «Перетин». В експозиції представлено біля сотні робіт чотирьох десятків прикарпатських митців.

Відкриття було камерне і, на щастя, тривало недовго. Організатори виставки подякували відвідувачам, котрі прийшли на захід, принагідно зазначивши, що абстрактне мистецтво, якому вже виповнилося майже сто років, для більшості людей все ще залишається незрозумілим та не поцінованим, навіть попри його особливо цікаву естетику.

Оскільки чітких визначених критеріїв абстракціонізму не існує, то, звичайно, кожен митець керується своїми естетичними уподобаннями, смаками та фаховими орієнтирами. Коли я просила у знайомих художників показати мені найабстрактніші полотна, то, звичайно, думки розділилися. Так для Василя Андрушка – маляра, скульптора, поета – це були зокрема роботи Яреми Стецика за поєднання різних технік та Петра Грицюка за колористику. Водночас митець каже, що художники грішать необізнаністю в композиції, невмінням впорядковувати свої емоції. Загалом тут більше робіт, які швидше тяжіють до декоративно-ужиткового мистецтва, ніж до абстракціонізму. І для пана Василя по сьогодні ідеалом цього напряму залишається Василь Кандинський.

Для архітектора й художника Ігоря Панчишина абстракціонізм попри, як він зазначає, комплекс визначених підставових речей – це не втіха і комфорт, а форми реакції на виклики сучасного світу, це постановка радикальних питань, якщо вже не відповідей. І, звичайно, це хороша теоретична база, якої немає у Франківську.

Організатор виставки «Перетин» Микола Панаков зазначає, що мета виставки – формування на регіональному рівні такого середовища, в якому творчі особистості творять підґрунтя для проведення в майбутньому міжнародної бієнале абстрактного мистецтва.

На його думку, образотворче мистецтво в абстрактному виявленні дуже схоже на музику своєю концепцією. Мистецтво «кодується» через колір, а музика – через звук.

Загалом зі 150 поданих робіт для експозиції було відібрано близько сотні, і переважно це роботи, що символізують акт творення і несуть добро та гармонію, які особливо відображено в картині Богдана Губаля. Це виставка, швидше, для душі, а не для розуму, для радості і єдності, а не для деструкції та катастроф.

– Сучасне абстрактне мистецтво – це те, до чого сьогодні прикута увага колекціонерів, арт-критиків та пересічних шанувальників живопису. Воно актуальне, своєрідне, дискусійне. Абстракція привертає увагу своєю неповторністю. Навіть якщо можна відтворити чийсь шедевр технічно, нікому не вдасться передати філософію автора, його бачення порядку в хаосі. На мою думку, кожне полотно в експозиції сьогоднішньої виставки – скупчення думок і переживань художника.

Дуже літня, різнобарвна і яскрава виставка. Багато робіт, які я хотіла б мати у себе вдома. Але чи я задоволена мірою їхньої абстрактності? Мабуть, що ні. З одного боку, мені не вистачило безумства стихій та почуттів, з іншого – геометричної впорядкованості. І, звичайно, я б також хотіла говорити про особливе абстрактне мислення, бо саме воно, на мою думку, попри талант, ясна річ, дає можливість художникові створювати абстрактні роботи, а глядачеві – їх розуміти. Бо інакше на глядача чекає фіаско – картина для нього буде лише набором плям, кольорів та ліній.

Його творці – російські художники Василь Кандинський і Казимир Малевич, голландець Піт Мондріан, француз Робер Делоне і чех Франтішек Купка, які прагнули висловити невимовне, передати відчуття єдності душі, й матерії, всесвіту, космосу через певні кольорові і геометричні форми. Іншими словами – це нова мова, якою нова людина має говорити з собою та зі світом, який невпинно і незворотно змінюється. Хоча, це безпредметне мистецтво к своїх первісних формах існувало здавна, наприклад, у вигляді орнаменту. І це теж прекрасно і магічно.