На початку етнографічного дійства голова Тлумацької міської ради територіальної громади Ігор Петрук, який виступив з вітальним словом, нагородив грамотами та подяками людей, які зробили значний внесок у розвиток громади. А відтак на «Фольклорному подвір’ї», яке організували працівники Центру культури та дозвілля Тлумацької міської ради територіальної громади, презентували вироби місцевих народних умільців, традиційну кухню та звучали виступи народних і естрадних колективів, окремих виконавців з Тлумацької ТГ і гостей з Олешанської громади, Івано-Франківська й Коломиї.

Правда, на виставках вишитих рушників, сорочок, герданів, розмальованих вручну тарілок тощо автентичних чи глибоких авторських робіт, на жаль, було мало. Тому поодинокі оригінальні речі на тлі багатьох скопійованих вдало і не дуже вразили. Скажімо, милували око пейзажі на кленових листах Михайла Бурдила в експозиції Тлумацької бібліотеки. Ці картини, як повідав пан Михайло, представляють його авторську техніку, яку він придумав-винайшов за допомогою однієї зі своїх учениць. Ще кілька років тому, коли чоловік готував майбутню художницю до вступу в університет, вони якось разом ішли парком і дівчина підняла з землі кленовий листок та сказала, що на ньому можна би намалювати осінь. М. Бурдило спершу не звернув уваги на ці слова, але згодом почав малювати на висушених кленових листках чудові пейзажі. Нині роботи художника – одна з мистецьких візитівок Тлумацької громади.

Вабили гостей свята і дерев’яні картини молодого різьбяра Івана Мисюги, із села Нижнева Тлумацької ТГ. Іван зізнається, що й не думав, що буде мистецьки обробляти дерево, бо з дитинства займався лозоплетінням.

Та коли став студентом тоді ще Косівського училища декоративно-прикладного мистецтва, то без вагань обрав різьбу. Нині І. Мисюга створює дерев’яні скульптури, об’ємні картини, дизайнерські меблі лише з дуба. Майстер мовить, що це цінне, міцне та тверде дерево, що часто «підказує» йому «ким хоче стати». «Як таке може бути?», – дивуюся. «Простіше, ніж ви думаєте, – відповідає майстер. – Приміром, я захотів вирізьбити сову, взяв розпиляний шматок дуба, приглядаюся й міркую, як вирізьблюватиму крила, дзьоб, очі. Проте за мить розумію, що сови з цієї деревини не буде. А змайструю… казкового ведмедика. Дерево наче «говорить» зі мною. Це непросто зрозуміти, але, повірте, дерево має душу».

Тим часом на столиках «гастрономічних» виставок громадилися, крім традиційних сала з різними приправами, копченого м’яса, печеної картоплі та десятків інших страв, і вісім видів вареників та 10 – пампушок...

«Скуштуйте, люди добрі, швидкого «яблучника», – припрошувала Галина Тимчук, директорка Народного дому села Грушки. – Цей пиріг може спекти будь-хто, тим паче, що яблук у нас нині багато. Рецепт дуже простий: шестеро яєць, дві склянки цукру, чайна ложка розпушувача, дві склянки муки… Замісити на домашньому кефірі. Вилити у форму, накришити скибки яблук зверху знову залити тістом, що зосталося, й випікати 30 хвилин».

Ольга Гардаман, завідувачка клубом села Попелева, почастувала «щипаними» коржиками з маком. Жінка мовила, що це сезонна літня ритуальна страва, яку випікали на свято Маковея (14 серпня), Спаса (19 серпня) та Успіння Богородиці (28 серпня). Давній смаколик символізує подяку й шану родючим полям. Коржики теж печуть на кефірі, додаючи в тісто яйце й погашену оцтом соду. Готовий наїдок дрібно нащипують і поливають маковою поливкою з перетертих з молоком і цукром зернят.

Посмакувавши самобутніми наїдками, привезеними з кількох сіл громади, учасники дійства, гості та жителі центру громади довго і щиро співали разом з народними аматорами українські давні та сучасні пісні. А коли заводили співанки воїнів АТО/ООС, люди плакали та казали, що найбільше, чого бажають у свято, аби в Україні був мир, бажали, щоби наша держава стала могутньою, сильною демократичною європейською країною.