В Україні потрібно якомога швидше перейти на так звані накопичувальні рівні пенсійної системи: другий – обов’язковий – як відсоток від зарплат, а третій – добровільний. Оскільки без цього з чинною однорівневою солідарною пенсійною системою ми через 10–15 років зіткнемося з ситуацією, коли майже весь обсяг пенсій потрібно буде покривати з Державного бюджету.

Про це заявив економіст Андрій Новак в ефірі телеканалу «Україна 24». За його словами, за нинішнього стану речей у нашій державі загалом і в системі пенсійного забезпечення українців зокрема ліквідувати теперішній дефіцит Пенсійного фонду наразі неможливо і, схоже, вже не вдасться цього зробити ніколи…

Власне, у Верховній Раді у травні зареєстрували черговий законопроєкт (ЗП) «Про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення» (№2683), який підготували народні депутати Вадим Струневич, Галина Третьякова, Сергій Гривко, Павло Халімон. Він передбачає запровадження з 2022 р. накопичувального рівня пенсій для працівників так званих шкідливих великих підприємств, а з 2023-го – для всіх.

Однак на початку червня профільний комітет ВР рекомендував відхилити ту ініціативу. «Тепер усе залежить від рішення керівництва парламенту: виноситимуть цей ЗП на перше читання з негативним висновком комітету, чи треба буде подавати новий проєкт, що затримає нас ще на рік», – прокоментували цю ситуацію автори документа.

Та все ж що конкретно передбачає ця депутатська пропозиція? Парламентарі запропонували ввести обов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення, що дасть змогу українцям після досягнення пенсійного віку отримувати додаткові пенсійні виплати за рахунок раніше зроблених внесків.

Згідно з їхнім ЗП брати участь у системі накопичувального пенсійного забезпечення зобов’язані всі громадяни, котрі працюють, до досягнення ними пенсійного віку, щомісяця відраховуючи один-два відсотки (чи й більше) зі свого заробітку, а також роботодавці, які теж сплачуватимуть по два відсотки нарахувань на зарплати кожного найманого працівника.

Кошти накопичувальної системи, які надходитимуть із цих двох джерел, будуть власністю її учасників і осідатимуть на особистих банківських рахунках громадян. Учасники системи зможуть обирати за своїм бажанням ту чи іншу фінансово-кредитну установу для нарахування накопичень. І свій вибір можуть будь-коли потім змінити.

У разі смерті людини її пенсійні заощадження перейдуть у спадщину її рідним. Причому свої кошти такі громадяни зможуть забрати не лише після досягнення ними пенсійного віку, а за потреби у грошах для лікування тяжких недуг – чи власних, чи своїх родичів, у разі виїзду учасника пенсійної системи за кордон на постійне проживання чи визнання його інвалідом I-II групи.

Не стоять осторонь від цієї проблематики і в уряді Дениса Шмигаля. Сам прем’єр теж свого часу прогнозував, що років через 15 держава не зможе здійснювати пенсійні виплати. А на початку квітня він анонсував, що накопичувальну систему почнуть запроваджувати вже 2021-го. Кабмін пропонує таку модель: два відсотки зі сплачених людиною податків йтимуть на її особистий пенсійний рахунок; туди ж потраплятиме ще два відсотки від ЄСВ, який платить за особу роботодавець; причому особа зможе обирати той пенсійний фонд із декількох чи й багатьох, спеціально заснованих під реалізацію такої ініціативи, який надалі інвестуватиме її кошти лише в надійні й не ризиковані фінансові інструменти.

Громадяни, які виходитимуть на пенсію, зможуть обирати – забрати всі накопичені кошти відразу, отримувати виплати рівними частинами або ж залишити частину своїх виплат у спадщину. Звісно, що накопичувальна пенсійна система не скасує солідарну, а лише забезпечить українським пенсіонерам додаткові виплати.

До речі, ще торік у листопаді у ВР зареєстрували урядовий ЗП №4408 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо накопичувальної професійної пенсійної системи». Він передбачає запровадження накопичувальної професійної пенсійної системи для окремих категорій осіб до 35 років, зайнятих на роботах за списком №1-2 (так звані шкідливі професії) і деяких інших категорій осіб, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Отже, і парламент, і уряд напрацювали/напрацьовують законодавчу базу для запровадження накопичувальної пенсійної системи. Але щоби вона врешті запрацювала, проєкти потрібно ухвалити вже цього року. Тим часом один ЗП (депутатський) під знаком питання, а другий (урядовий) навіть не планували розглядати. З огляду на те, що пенсійна реформа дуже складна річ, то цілком імовірно, що цього року Рада й Кабмін не дійдуть консенсусу щодо того, як її впроваджувати. А отже, перехід до накопичувальної системи відтермінується.

Наразі важко сказати, на який час відтягнеться та потрібна справ. Але нагадаємо, що ще 30 січня 2019 р. кандидат на посаду президента Володимир Зеленський у своїй передвиборчій програмі пообіцяв перейти від солідарної до накопичувальної пенсійної системи. З тим, як він уточнив, аби страхові накопичення, зроблені-набуті людиною за життя, не «пропадали у фондах, а переходили у спадщину». Оскільки каденція нинішнього гаранта закінчується 2024-го, то, ймовірно, доти реформу таки запустять, принаймні частково, для громадян певних категорій…

Довідка «Галичини»

У світі існує три види пенсійної системи: солідарна (громадяни, які працюють, утримують пенсіонерів за рахунок пенсійних внесків), накопичувальна (працюють пенсійні фонди, накопичені кошти є власністю пенсіонера) і змішана. В Україні, як і в більшості країн, працює змішана система, але домінує солідарна. Вона також переважає у Швеції, Польщі, Фінляндії, Ірані, Туреччині, Росії, Єгипті, Китаї.

А от у Великій Британії, Італії, Австрії, Німеччині, Франції, США, Нідерландах, Грузії, Чилі, Аргентині, Перу, Колумбії, Індії і Казахстані, навпаки, домінує накопичувальна пенсійна система.

Проблема солідарної системи в Україні полягає в тому, що населення, яке працює, стає менше, а пенсіонерів більше. «Солідарна система – це залежність від демографії. Країна, де стає дедалі менше працездатного населення, де, в тому числі, є тіньова економіка, вже не може забезпечити те, для чого призначена. Тому її треба обов’язково збалансувати. Як? Лише запровадженням накопичувального рівня як додаткового сегменту пенсійного забезпечення громадян», – пояснювала міністр соціальної політики Марина Лазебна в одному зі своїх інтерв’ю.

Втім, «початки» накопичувальної пенсійної системи вже «працюють» в Україні, та лише на добровільному рівні. За інформацією Мінсоцполітики, близько мільйона українців користуються системою добровільних недержавних пенсійних накопичень. При цьому внески до Пенсійного фонду платять 13 млн громадян, які працюють на користь 11 млн пенсіонерів.