Минув тиждень, як в Україні запровадили так званий жовтий рівень підвищеної «ковід»-небезпеки. Як це вплинуло на наше повсякдення і які карантинні правила діють цього разу?
Наразі вони стандартні: обов’язково носити маски у приміщеннях, у громадському транспорті, дотримуватися фізичної дистанції у 1,5 м, тоді як для пасажирських перевезень особливих обмежень немає. Масові заходи дозволено там, де на одного учасника припадає щонайменше чотири квадратні метри площі; у ресторанах «чаювати» за одним столом може не більше чотирьох людей, а відстань між столами має сягати як мінімум 1,5 метра; кінотеатри мають працювати, якщо заповнено менше, ніж дві третини глядацьких місць; спортивні зали можуть функціонувати за умови – один відвідувач на 10 кв. метрів площі.
Втім, уряд дозволив послаблення для окремих громадян. Скажімо, карантинні правила не діють, якщо відвідувачі та щонайменше 80 відсотків організаторів концертів, працівників кав’ярень і ресторанів, кінотеатрів, театрів, музеїв, спортзалів, басейнів пройшли хоча б одне щеплення. Або ж якщо гості і співробітники тих закладів мають на руках свіжі й негативні результати ПЛР-тесту (дійсний протягом 72 год.) чи довідки про те, що вони вже перехворіли на COVID-19.
Питання лише в тому, хто і як контролюватиме й перевірятиме одних і других, – воно й досі залишається відкритим. Та в будь-якому разі, підкреслюють творці нових, відкоригованих карантинних правил в Україні, якщо особа «козиряє» «ковід»-сертифікатом чи іншою відповідною «бомагою», вона без обмежень може відвідувати ресторани, кінотеатри...
Отже, підприємці мають вибір – обслуговувати лише тих відвідувачів, які мають при собі «безпекові» документи, тобто й далі працювати, як в умовах «зеленої» зони, та лише для певного кола осіб, або ж працювати для всіх, але дотримуючись указаних вище обмежень. І рішення, який саме варіант послуг надавати, залишається за власником того чи іншого сервісу.
Ми навмисне все так детально описали, аби наголосити, що в умовах нинішнього «жовтого» карантину згадувані довідки мають таку саму вагу, як «жовті» чи «зелені» сертифікати, які тим чи іншим кольором по білому засвідчують, що їхній власник отримав відповідно одну чи дві дози вакцини. Принаймні це декларують відповідні урядові регламентації. Проте події останніх тижнів показали, що в нашому суспільстві чомусь зробили наголос на «поголовну» вакцинацію всього населення, в тому числі й тих, хто вже перехворів на SARS-CoV-2 і має природний захист від нього, що вартніший від будь-якого штучно набутого.
Особливо жорстко це викривлення відбилося на навчальному процесі в наших школах. Ще задовго до рішення про запровадження жовтого рівня «ковідної» загрози карантину на рівні чільника Мінохорони здоров’я Віктора Ляшка було заявлено, що після виходу регіону із «зеленої» зони у звичному режимі працюватимуть лише ті школи, в яких вакциновано хоча б однією дозою 80 відсотків педагогічно-технічного персоналу. І все. І ні слова про те, що вчителів та технічних працівників, які перехворіли, теж потрібно зараховувати до тих «80-ти», і що їм щепитися вже не обов’язково.
У результаті – в регіонах почалася веремія. Дійшло й до легковажних обіцянок про звільнення з роботи нещеплених, з одного боку, та «роздавання по «100 тисяч» і навіть «мільйонів» за виконання «плану імунізації» – з другого, до вкрай безвідповідальних заяв чільників деяких ОДА про те, що «невакциновані» школи буде закрито так наглухо, що тамтешні вчителі навіть не матимуть права проводити дистанційне навчання…
І немає усвідомлення в середовищі «власть імущих», що свого часу такі їхні висловлювання й дії можуть розцінити не лише як неконституційні… Адже у відповідній урядовій постанові, яка набула чинності 20 вересня, чітко і ясно сказано: обмеження не стосуються закладів освіти, в яких не менш як 80 відсотків працівників мають документ, що підтверджує не лише «отримання повного курсу вакцинації, чи міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати), або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які внесені Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях», а й «негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджено за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія)».
Характерно, ще раз повторимо, що ніде про те напередодні й не йшлося – що підходить для визначення тих «80 відсотків» і «негативний результат тестування», й «одужання»! Ніхто нічого не з’ясовував і не роз’яснював. Звісно, ніде й не створювали реєстрів із тих шкільних працівників, які вже пережили зустріч із «короною». Лише, даруйте, «нагинали» директорів освітніх закладів, аби вони якомога швидше садовили своїх підлеглих на «голку» (інакше це просто не назвеш!). Байдуже, мають ті імунітет від «корони» чи ні. Нікого те не цікавило.
У підсумку з 23 вересня на Прикарпатті припинили функціонувати у звичному режимі 800 шкіл, а їхні учні та вчителі перешли на «дистанційку». Правда, та заборона не поширилася на початкову школу (1-4 класи) та дитсадки, які й далі працюють у звичному режимі. Але і в цьому разі деякі ревні освітянські керівники, як свідчать скарги до нашої редакції, й далі гнуть «лінію партії» на добровільно-примусову імунізацію, погрожуючи вчителям молодших класів та вихователькам, що вони не отримуватимуть заробітної платні, доки не зроблять щеплення.
Створюється враження, що в нашій державі однією рукою пишуть більш-менш вивірені з правової точки зору постанови, а другою розсилають циркуляри мало не протилежного змісту, дають негласні розпорядження, які окремі начальники місцевого штибу, котрі не читають нормативних першоджерел, не мають власної думки, фанатично сліпо їх виконують...
Кому ж грають на руку наші можновладці різних рангів і рівнів, коли так по-фарисейськи поводяться зі своїми підданими в обличчі всього народу? І це при тому, приміром, що свіжий негативний досвід Ізраїлю, де останніми місяцями масово хворіють вакциновані і де вже кажуть про нагальну потребу не лише третьої ін’єкції, а й у перспективі й четвертої. Кому насправді служать наші «слуги» – виробникам вакцин, членам Багатосторонньої цільової групи лідерів із розширення доступу до засобів боротьби з COVID-19, більшість із яких – переважно представники МВФ, Світового банку та інших приватних фінансово-кредитних структур?..
Найгірше ж те, що як у шкільних колективах, так і в спільнотах наших краян, як, зрештою, й серед загалу в інших регіонах, нуртує глухе незадоволення тих, що вже вакцинувалися, тими, хто ще не зробив цього чи й не квапиться щепитися. Наше суспільство, й так давно розділене за належністю громадян до тих чи інших політичних сил, яким «несть числа», до різних віросповідань фактично однієї й тієї самої християнської релігії, тепер стрімко розколюється ще й на, сказати би, «привілейованих» у часі пандемії, тобто вакцинованих, і нещеплених. І це на тлі нагнітання обстановки «згори», що від початку й дотепер виглядає доволі підозріло, спонукає думати, що неухильно настає «1984-й» за Джорджем Оруелом. Якщо так і триватиме, то зостанеться лише гадати, коли ж саме незгодним нашиватимуть, як євреям у фашистських концтаборах, своєрідну «зірку Давида» на груди і спину, – вже в «червоній» зоні адаптивного карантину, заграва якої видніється на обрії, чи й іще швидше.
